На від'їзд Дениса і Павла
Замерзли спальник самотній і спорожнілий намет.
Зняли шкіру з байдарки і розібрали намет.
Зранку прапор спустили і вода понесла...
Нагадають про хлопців лиш два зайвих весла.
Далі рештки команди поведе капітан,
І в "Співочим гаремі" вже інакший султан.
Все минуло так швидко, і попереду - рік,
Час, як "сльози дівочі" крізь пальці утік.
Місце зустрічі, браття, нам міняти не слід,
Подолаємо разом цей важкий перехід.
Про дністровське братерство - не порожні слова,
Що з'єднало нас краще Раковця-32?
Річка, сонце і небо, і стежинки лісні,
Перестрілки в Палермо і повстанські піснні...
Є в міській круговерті порятунок тепер -
Я на львівській бруківці згадаю Дністер.
13 серпня 2005 р.
