Є

Є'ва (жид. "мати життя") - біблійне ім'я першої жінки.
Єванге'лія і Єва'нгеліє (гр. "добра новина") - Христова наука і чотири книги, що описують життя й науку Христову.
евхари'стія (гр.) - таінство Тіла і Крови Христової в причасті; Свята Вечеря.
єгиптоло'гія - наука, що вивчає стародавній Єгипет та його культуру.
Єго'ва' і Ягве' (жид. "той, що є") - ім'я Бог у жидів.
є'ґер (нім. Jager) - 1. стрілець особливої військової частини; 2. вояк гірського війська; 3. мисливець-фахівець у мисливському господарюванні.
едва'б (ст.-гер) - шовкова матерія.
Єзекії'ль і Ієзекії'ль - ім'я біблійного пророка.
єзуї'ти (від лат. Jesus - Ісус) - 1. католицькі ченці, що мали на меті зміцнювати папську владу та поширювати католицтво; 2.* підступна людина, здатна на лицемірство й підлоту.
єкте'нія (гр. ekteinein - розтягувати) - церковна молитва в супроводі співу "Господи, помилуй" або "подай, Господи".
є'на - японська монета.
єпа'рхія (гр.) - церковно - адміністративна одиниця на чолі з єпископом.
єпи'скоп (гр. episkopos - на - і глядач) - третій ступінь церковної гієрархії, що відає територіяльною одини цею церковного керування.
єра'рхія, див. гієрархія.
єре'й, - див. ієрєй.
єремія'да (від пророка Єремії) - плач, жалі, нарікання (також Ієреміяда).
є'ресь (гр. hairesis - відокремлення) - відхилення від ортодоксального віровизнання; 2.* ухил від загальноприйнятих теорій, поглядів тощо.
єре'ти'к (гр. hairetikos) - християнин, що визнає деякі засади віри, незгідні з церковними.
єрети'цтво - визнання єресі.
еромона'х (гр.) - священик-чернець.
єфре'йтор (нім. Gefreiter з лат.) - ройовий (війсь.), командир рою.

Ж

жабо' (фр. jabot) - 1. мережка на грудях або на комірі чоловічої сорочки або жіночої сукні (18 стол.); 2. широкий комір із стяжкою.
жаке'рія (фр. jacquerie від, Jacques Bonhomme - "Жак-простак") - селянські повстання проти февдалів 1358 р. у Франції (глузливе прозвисько для селян за середньовіччя у Франції). жаке'т (фр. jacquette) - чоловічий або жіночий верхній одяг (піджак).
жакка'рдова м а ш и н а (фр.) - машина для ткання складновзірчастих тканин (тех.).
жалюзі' (фр. jaloussie) - ґратчасті віконниці, штори з дерев'яних або пластмасових чи алюмінійних платівок регулювати доступ світла в житло.
жандарме'рія (фр. gendarmerie) - загони або корпуси жандармів.
жанда'рми (фр. gendamies із gens d'araies - озброєні люди) - 1. загони важко озброєної кінноти у Франції за середньовіччя; 2. політична поліція в деяких країнах.
Жа'нна д'Арк (Jeanne d'Arc) - легендарна героїня столітньої війни v Франції (1412 - 1431).
жанр (фр. genre - рід, вид) - рід в літературі, мистецтві; епічний жанр - роман, повість, оповідання; ліричний жанр - віршована поезія, що зображує переживання й почуття людини; драматичний жанр - п'єси.
жанри'ст (див. жанр) - маляр побутових сцен; автор побутових оповідань на злободенні теми.
жа'нровий (див. жанр) - належний до певного жанру; ж - ве малярство - малярство на побутові теми.
жанти'льний (фр. gentil гарненький) - манірний, кокетливий, жеманний, "кривляка".
жарґо'н (фр. jargon) - мова-мішанина, що складається з різних чужих елементів, які не відповідають законам мови даного народу й руйнують структуру цієї мови (прикладом жарґону може бути до деякої міри мова старої української еміграції в Америці).
жардиньє'рка (фр. jardinieге) - мистецька підставка на квіти, мистецький кошик; етажека. желе' (фр. gelee) - драглі; драглиста страва з овочевого соку, цукру та желятини.
желяти'на (фр. gelatine) - білкова речовина (тваринний клей), що її добувають з волокон злучнотканини, шкіри, сухожилків, хрящів, кісток і вживають у виробництві лаку, пластичної маси, гектографів тощо.
жень-ше'нь (кит.) - рослина з родини аралійних, що її коріння китайці вживають як усецілющий лік.
жерміна'ль (фр. germinal з лат. germinare - проростати) - сьомий місяць року (21 березня по 16 квітня) у календарі французької революції, що його запровадив був Конвент 1793 р.
жест (фр. geste) - рух (рукою) як вислів думки або почуття.
жестикулюва'ти (нім. gestikulieren) - супроводити розмову жестами.
жестикуля'ція (див. жест) - супровід розмови рухами рук, пальців (жестами).
жето'н (фр. jeton) - 1. бляшана відзнака якоїнебудь події; 2. значок якоїнебудь організації, що його носять на ознаку приналежности до даної організації її члени.
жиле'т і жиле'тка (фр.) - камізелька (безрукавка).
жирандо'ля (фр. girandole) - 1. світляна китиця штучних вогнів; 2. висячий оздоблений фігурами ставник (свічник).
жира'нт (іт. girante) - особа, що переписує одержаний від дебітора вексель на іншого кредитора (на жирата).
жира'т (іт.) - особа, що на її ім'я переписується вексель.
жира'фа1 (фр. girafe з ар. serafa або surafa) - жуйна африканська тварина (ссавець) з помітно вищими передніми ногами, ніж задні.
жи'ро (іт. giro з лат. gyms - кругобіг) 1. перепис векселя на іншого власника; 2. напис на векселі, що означає передачу векселя іншій особі.
жи'ро-банк (див. жиро) - банк, що провадить розрахункові операції між вкладниками, що мають у ньому свої біжучі рахунки.
Жіро'нда (фр. вл. Gironde) 1. один із департаментів у Франції; 2. політична партія часів французької революції 18 ст. (назва від департаменту), що боролася проти февдалізму. жіронди'ст - член партії республіканців (Жіронди) за часів французької революції.
жироско'п, див. гіроскоп.
жмудь (лит.) - литовське плем'я давніх часів.
жо'вні'р (пол. З фр. jalonneur - підстаршина з напрямним прапорцем на багнеті) - вояк, солдат.
жоке'й, див. джокей.
жонґле'р (фр. jongleur з лат. joculator) - 1. мандрівний музика й співак за середньовіччя; 2. цирковий штукар підкидати всякі предмети й ловити їх; 3.* вправний хитрун.
жонглювати (фр. jongler з лат. joculari - жартувати) 1. виробляти штуки руками, вправно підкидати й ловити предмети; 2.* вправно, але нечесно використовувати факти, чіплятись до слів у дискусії, грати словами.
жоржи'на (лат.) - квіткова рослина з родини нарцисів.
жуї'р (фр. jouir - насолоджуватись) - гуляка, ґульвіса, особа, що прагне в житті лише насолоди.
жуї'рувати (див. жуїр) - весело жити (любов, вино, карти).
жупа'н1 (лат.) - верхній чоловічий одяг
жупа'н2 (серб.) - адміністративна посада в Юґославії та Угорщині.
жу'пел (ст.-слов.) - 1. смола та сірка, що горять у пеклі для грішників (згідно з і релігійними уявленнями); 2.* страховище, опудало, що наганяє страх.
журна'л (фр. journal - денник) - 1. періодичний орган преси; 2. денник для запису педагогічного процесу в школі.
журналі'зм (фр.) - письменницька діяльність у пресі.
журналі'ст (див. журнал) - професійний літературний працівник преси.
журналі'стика (фр.) - періодична преса.
журфі'кс (фр. jour - день, fixe - установлений, визначений) - постійний день прийняття гостей.
жюрі' (фр. й англ. jury з лат. jurare - присягати) - 1. суд присяжних у Франції, Англї, США; 2. комісія знавців, конкурсова комісія, що визначає першість серед учасників конкурсу або змагань та призначає премії.

З

заанґажува'ти (фр engager зобов'язати, запросити) - запросити на працю актора, укласти з ним угоду.
задру'га (серб.) - родова громада.
за'мша (тур.) - вичинена шкіра із здертим перед тим епітелієм, уживана на рукавички, черевики, одяг.
за'нза (мур.) - щипковий платівковий музичний інструмент племени банту.
зафіксувати, див. фіксувати.
зашвартувати, див. швартувати.
здеґенеро'ваний (лат.) - звироднілий (див. деґенерат).
здекляро'ваний (див. деклярація) - заявлений, явний.
здеклясо'ваний (фр. declasse з лат.) - той, що втратив клясові прикмети (див. деклясований. зе'бра (фр. zebre) - подібна до коня, з ослячим хвостом смугаста на масть тварина - ссавець (Африка).
зеброїд (фр zebre + гр. еіdos - вид) - гібрид від зебри й коня.
зе'бу (фр. zebu) - свійська худоба з горбом над передніми лопатками (Азія, Африка).
Зевс або Зеве'с (гр. Zeus) - головний бог у стародавніх греків, (у римлян Юпітер).
зело'т (гр.) член жидівської партії непримиренних ворогів стародавнього Риму.
земінда'ри (персь. zamin - земля, dara - той, хто володіє) - збирачі орендної платні за землю в імперії моголів в Індії.
Зенд-аве'ста (персь. "живе слово") - збірка коментованих перекладів Авести (неправильна назва основного джерела давнього маздеїзму).
зензу'бель (нім. Simshobel) - столярський інструмент вистругувати ґари (рівчачки в столярських виробах).
зені'т (фр. zenith з есп., з ар. samt urras - шлях голови) - 1. точка найвищого перебування світила на небі; точка небесної сфери над головою спостережника, де уявна простовисна лінія перетинається з небесною сферою; 2.* найвище піднесення (слави, розвитку), розквіт. зені'тний (див. зеніт) - зенітна гармата - гармата для обстрілювання літаків.
зеолі'т (гр.) мінерал вулканічного походження.
зеро' (фр. zero з ар. szifr - - порожній) - нуль, ніщо.
зе'та (гр.) - шоста літера грецької абетки.
зефі'р (гр. zephyros) - західній вітер (у стародавніх, греків); 2. лагідний вітрець, легіт; 3. тонка бавовняна матерія.
зигомо'рфний (гр. zeugos - пара, morphe - форма) - з-на квітка - квітка, що її можна поділити на дві рівні половини, провівши через неї тільки одну площину симетрії.
зигоспора (гр. zeugos - пара, spora - насінина) - зародкова клітина в деяких грибів та водоростей, утворювана в наслідок статевого злиття (бот.).
зиго'та (гр. zygote - з'єднаний упарі) - первісна запліднена жіноча клітина, утворена із сполуки зародка з яйцем.
зиґза'ґ (фр. zigzag) - ламана під гострими кутами лінія.
зима'за (гр. zyme - дріжджі) - ферменти, що беруть участь у процесі анаеробного розпаду вуглеводанів на спирт та вуглець-ІУ оксид.
знмоло'гія (гр. zyme - дріжджі, logos - слово, наука) - відділ хемії, що розглядає процеси мусування органічних речовин.
Зіґфрі'д - г(ерой германської поеми "Нібелюнґи" та багатьох саґ.
зінза'ри - македонські румуни, куцо-волохи, аромуни.
зло'тий (поль, zloty) - грошева одиниця в Польщі.
Зодія'к (гр. zodiakos kyklos звіряче коло) - смуга небесної сфери вздовж екліптики, що в її межах відбуваються рухи Місяця, Сонця, плянет (Зодіяк ділиться на 12 знаків Зодіяка, за числом зодіякальних сузір'їв; у кожному з знаків Зодіяка сонце перебуває приблизно 1 місяць.
зодіяка'льний (див. Зодіяк) - той, що належить до Зодіяка; з - ні сузір'я: Баран, Телець, Близнюки, Рак, Лев, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козоріг, Водолій, Риба; з-льне світло - пасмо світла на небі, що має форму піраміди і йде в напрямі Зодіяку (видне в жовтні перед сходом сонця і в лютому по заході сонця; припускають, що це кільце пороху навколо сонця.
зої'л* (від грецького софіста Зоїла, злісного критика Гомерових творів, 400-330 р. до Хр.) - злісний, несправедливий критик.
зо'на (гр. zone - обшир, пояс) - 1. смуга, обшир земної поверхні між двома рівнолежниками (геог.); 2. обшир на земній поверхні з певними характеристичними для нього прикметами (напр., кліматична зона, ґрунтова, рослинна, тваринна); 3. стінки кристалу, що перетинаються на рівнобіжних рубцях (кристалографія).
зона'льний (див. зона) - належний до певної зони.
зонд (фр. la sonde - щуп) 1. діягностичний інструмент досліджувати порожнини й канали тіла (мед.); 2. свердло досліджувати наявність копалин у глибинах землі; 3. прилад, що автоматично записує дані метеорологічних явищ у високих шарах атмосфери.
зондува'ти (фр. sonder) - мірити глибину, досліджувати; * пробувати, намацувати, вивідувати.
зоо... (гр. zoon - тварина) - у складених словах указує, що назва стосується тваринного світу, наприклад, зологія.
зоогаме'ти (гр. zoon - тварина, gamein - брати шлюб) - рухомі статеві клітини.
зооге'нія (гр. zoon - тварина, genos - народження) - наука про походження тварин.
зоогеогра'фія (див. зоо... + географія) - наука про закони розселення на землі фавни. зоогігіє'на (див. зоо... + гігієна) - наука про впливи середовища на здоров'я тварин.
зоогра'фія (див. зоо... + гр. grapho - пишу) - тваринознавство; опис зовнішньости та будови тварин (описова зоологія).
зоолі'т (гр.) - скам'яніла тварина.
зоо'лог (див. зоологія) - фахівець у зоології.
зоологі'чний (див. зоологія) - належний до зоології; з-ий сад - спеціяльно впорядкований сад, де тримають у відповідних умовах тварин з метою всебічного їх вивчення та показу глядачам; з-ний музей - музей спеціяльно виготовлених із тварин препаратів.
зооло'гія (гр. zoon - твіарина, logos - наука) - наука про тварин.
зооля'трія (див. зоо... + 1аtreia - шанування) - шанування (культ) тварин в релігіях стародавніх та відсталих народів.
зооморфі'зм (див. зоо... + (гр. monphe - форма) - релігійний культ, що уявляє богів у вигляді тварин.
зооно'зи (див. зоо... + гр. nosos - хвороба) - інфекційні хвороби в тварин, що ними може заразитись і людина (сказ, сап, сибірка, чума).
зооно'мія (див. зоо... + nоmos - закон) - стара назва зоології.
зоюпалеонтоло'гія (див. зоо... + палеонтологія) - наука про викопні тварини (також палеозоологія).
зоопатоло'гія (див. зоо... + патологія) - наука про хвороби в тварин. зоопсихоло'гія (див. зоо... психологія) - наука про поведінку тварин.
зооспо'ра (див. зоо... + гр. spora - посів, сім'я) - особливі клітини позастатевого розмноження у водоростей та деяких грибів.
зооспора'нгій (див. зоо... + спорангій) - орган позастатевого розмноження, в якому утворюються зооспори в деяких водоростей та грибів.
зоото'мія (див. зоо... + гр. tome - розтин) - спеціяльна анатомія тварин (наука про внутрішню будову тварин).
зоофі'ти (див. зоо... + гр. phyton - рослина) - "тваринорослини", кишково - порожнинні тварини, що їх раніше вважали за проміжні між тваринами й рослинами організми (гідра, актинії, коралі).
зоохлоре'лі (див. зоо... + сhloros - зелений) - одноклітинні зелені водорості (бот.).
зоофа'гія (див. зоо. + гр. phagos - той, що пожирає) - живлення тварин м'ясом інших тварин.
зоофо'бія (див. зоо... + гр. phobos - страх) - хоробливий страх перед тваринами.
зоохе'мія (див. зоо... + хемія) - наука про хемічні процеси в тілі тварини.
зоохорія (див. зоо... + гр. ahoreo - розповсюджуюсь) - розповсюдження насіння рослин з допомогою тварин.
Зороа'стр або Зарату'стра - основоположник іранської релігії маздеїзму (VІІ стол. до Хр.) зуа'ви (фр. zouave з ар. zwawa - плем'я людоїдів) - 1. назва одного з африканських племен; 2. вояки французької армії в Альжирі з тубільців або й з французів, але в тубільному убранні. зубр - жуйна тварина з родини биків.
зулу'си - плем'я південноафриканських кафрів.
зу'мер (нім. Summer) - автоматичний перемикач струму в радіотехнічних та телефонних апаратах.
зурна' (персь.) - музичний інструмент (вид сопілки) в кавказьких народів.
зюд (гол. zuiden) - південь.