МАЛЮНКИ
1.
Малюк малює дорогу
на тлі блакитно-зеленого неба.
Слідів не залишилося.
2.
Трикутники падають
просто на поорану землю.
Коло замкнулось.
3.
Навіяні думки на вітті
висять, як торішнє листя,
що не має пам'яті.
4.
Загубив себе.
Стою на порозі
і дивлюсь у морок за плотом.
5.
Ген, там, біля лісу
видко, як маленькі чоловічки
пшеницю жнуть.
6.
Шершні кружляють
над спілими грушами.
Пам'ятай!
7.
Вже зима,
а яблуко на верхівці
все гойдається.
8.
Гори верхівками голими
сперлися... ,ні вдень...
промовляти боюся.
9.
Як дістатися
у країну вічного щастя?
Колеса скриплять...
10.
Згадав про тебе,
коли корови,
йдучи додому, дзвонили.
11.
Неперевершений брехун
цей церковний дзвін,
що бовкає..., а повітря загусло...
12.
Чорне колесо трощить
будинки, як картонні коробки
від солодкого печива.
13.
Сонечко пригріло зелене
і спід землі починає
пробиватися червона травичка.
14.
Кожен ранок
цей божевільний свистить
в моїй голові. Припини!... Ще...
15.
Жоден мисливець
не знає де сидить
собака, який знає де ...
16.
Коло броду випив першу,
по обіді…- другу...
Що це за червоненькі лізуть на дерева?
17.
Народна пісня жива
до поки вишні- черешні розвиваються.
Ох, і до біса ж їх вродило!...-
18.
По всьому світові
стоять хлопчики у кутках,
а мені солі насипали.
19.
Колисочка маленька,
дитинка мертва,
матуся у комі...Смерточка люба...
20.
Вітер мугикає під ніс
мелодію пісні собаки,
що здихає...
21.
Коліщатка не крутяться
тому що старий бешкетник
всунув пальчика.
22.
Мало не впустив
голову Івана Хрестителя,
що її несу в подарунок святому отцеві.
23.
А грають таки добре,
одного не розумію,-
і як це вони сидять у моїй голові...
24.
Граємося камінцями
на березі ставу,
що з возу впав сьогодні ранком.
25.
Якесь невідоме вухо
виросло сьогодні вночі
у садку діда Евкліда.
26.
Вечеря затягнулася
бо він ніяк не міг
скінчити свою останню притчу.
27.
Яма стирчить
як кілок, що його
забив рожевий дракон.
29.
Вдарив рожевого
дракона по голові, а він
показав мені свого зеленого язика.
30.
Зволікаю записувати
казку про рожевого дракона,
щоб він не з'їв мене до кінця книжки.
31.
Свербить рука, але не можу
кинуть кермо,
щоб відчепити
муху,що вже годину намотується на колесо.
32.
Рожевих драконів
розвелося так багато, що
від гомону небо стало зеленим.
БУБЛИКИ
1 Після другого бублика все змінилося
2
Йду туди де дають бублика
3
15ть років: Я!
35ть років: Я і Бублик!
75ть років: тільки Бублик!
4
Всі бублики схожі але в кожного своє
5
Побачив у вікні Олеся Бердника який з' їв бублика
6
Один в мене ворог і той бублик
7
Зимові бублики більш довгі а літні менш короткі
8
Звідкись посипались чорні зовсім не бублики і з малюночками
9
Усі йдуть кудись і звідкись а я стою внікуди під крамницею
де шиють дорогі бублики
10
Це вам не бублик з' їсти
11
Після всих цих бубликів стало якось сумно
12
Не кожен бублик у рядок лізе 13
Без бубликів було б важко на світ дивитись
14
Кульгава диригентка тягне за собою
мішок з теплими речами на випадок поганої погоди
а дощ все не вщухає
бо в неї нема парасолі
16
В повітрі висить замок збудований Джеком який
емігрував в Америку перед нашестям сарани
і не розгубився
17
Зв' язав два бублики ниточкою припущень
18
Бублик - це вам не якась там булка з маслом
19
Після першого пальчика з' явилась проблема
20
Один грішний бублик коштує два праведних
21
У кожного Бердника є свій бублик
22
Бубликами дорога в пекло вимощена
23
Все цікаве було ним поки не став голим
24
Все не цікаве було таким поки не стало пнутися і таки стало
***
Ідуть двоє-
Час і Життя
Стерня ноги
Коле
Третій хтось
Косий рівчак
Тягне через усе...
Спека і порох
Сивіють очі
Клоччя
Крутиться ген
Проща...
Кінця немає
Застигло Сонце
Перед
Очима твоїми
Манфред
***
Я в захваті
Він- чудовий
Такий нервовий колись
Тепер спокійно
Дає собі волю
Бути таким
Як є
Ніби не було
Тупих страждань
Серцевих нападів
Бере собі
Відому посмішку Леонардо
І користується
Не думаючи вже
Про те
Як на це
Подивляться інші
***
Летять домовини з півдня
По небу безхмарному
Слід прокладаючи
Попелом промайнулих
Мільйоноліть
Вітер пісень нудотних
Співає про тихе життя
Щастям людським сплюндроване
Сісти б під деревом та
Одпочити
Забутими мріями граючи
Прелюдії з фугами
Складені тими що зараз
Фантазій не мають
На звуках солодких
Своє божевілля викохувать
Та ні... Де там...
Хоча б тобі кущик
На цьому забутому Світі
Лишився від лісу
Вологих сліпих
Так... Не було...
Не є...
Не буде...
Не...
***
Світ розколовся
На два Сонця
Коли одне
Шлях свій
На захід
Вогнем доливає
Звідти вже Друге
Свій край
Виносить
Воно не таке як
Перше-
Гладеньке й сиве
Плями чорні
На тілі
Посіли але
Пече ще гірше
Нема
Спасіння
Все що було
Під Першим і
Грілось радо
Тепер поділось
Десь
Земля застигла як
Хліб у печі
Та Він про неї
Забув
Не витяг
***
Думаю
Як
Я думаю
Чому
Народжуються
Думки
І звідки
Їм даються
Слова
А що якби
Німий
І глухий
То як?
Без слів?
Чи руками?
А сни?
Теж
У мороці
Безслів'я?
Чи
Там не так?
Певно що...
Загублені думки
Німі
***
Стою
Під дощем
Тропічного ґатунку
У полі
Не сховаєшся
Поклав
На голову
Велику книжку
Про
Римську історію
Але
Спасіння нема
Стовп води
Тисне так
Що
Кості згинаються
Краплі
Зрідка впиваються
В тіло
Як бджоли
Кров тіче
По нозі
На чорну
Землю
Треба тікать
Але
Застигнув весь
І ворухнутись
Не можу
Серце болить
І нема
Порятунку
***
Різав цибулю
Подумав
Про щось
Як забувся
Тільки
Відчув
Пекучий біль
І холод
В голові
Лечу
Кудись
Далі
День
Пташки співають
Ліс
Вона
Говорить щось
Щаслива
І я
П'ю солодку
Воду
З кришталевого
Келиха
Все
Лежу
На підлозі
Холодні ноги
Кров
|