Шел отряд по берегу, шел из далека,
шел под красным знаменем
командир полка…
(революционная песня)

За свої двадцять років я почав трохи розбиратися у житті… У політичному житті країни, в якій народився. Вибори Президента позаминулої осені продемонстрували, що у багатьох з нас є хвороба. Називається вона дуже просто - істерія. Точніше - червона істерія… Чому я так вирішив? Згадайте один зі слоганів: "Не допустим красного реванша". Хіба ні? Партії у нас розподіляються на "правих" та "лівих". Є деякі їх різновиди - "-центриські". Тільки забули парламентарі та політики, що ці поняття пішли з Великобританії, коли в Парламенті, ті, хто не підтримував політику короля сидів ліворуч від нього, а ті хто підтримував - праворуч. І все було б добре, якби до влади не прийшов Олівер Кромвель… Чим це скінчилось ви пам'ятаєте. Ось така сумна історія. Більшість політичного істеблішменту вважає себе, якщо не правими, то центристами. До речі, хто це такі я досі не розумію, і яка їх функція відомо лише Богові… Насправді вся політича еліта є лівою! Чому? Назвіть хоча б одну партію (крім ПЗУ), яка б виступала за приватну власність. Га? Отож бо й воно… Програма "Табу" канала "1+1", де в одній з програм обговорювалась тема продажу землі продемонструвала, які ми звами ще "ліві" та "нєпонятлівиє"… Не розуміємо ми однієї речі: без приватної власності на землю, засоби виробництва годі очікувати економічного підйому.

(далі буде)

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]