Коли Голова Конституційного Суду Віктор Скомороха під час зустрічі з диппредставниками країн ЄС та РЄ акредитованими в Україні згадував значний внесок президента України Леоніда Даниловича в розвиток демократії - за вікном гавкали собаки. Сама зустріч відбувалася на шостому поверсі Міністерства закордонних справ, але лаяли, здавалося, прямо під вікнами. Дипломати з посмішками переглядалися, журналісти, які, як завжди, примостилися за спинами учасників, сміялися в кулаки. Все це вносило в атмосферу якийсь особливий штрих.

Як заявив напередодні у Верховній Раді, під час зустрічі з Головою ВР Іваном Плющем, посол Італії в Україні Джан Бертінетто: "Ми переживали, що референдум призведе до розколу у суспільстві, але все обійшлося". Справді, міжнародна спільнота занепокоєна подіями в Україні. Наприклад, декілька днів назад Комітет захисту журналістів (США) назвав Україну серед країн, де держава бореться із ЗМІ адміністративними методами. Оголошення про проведення референдуму за народною ініціативою теж викликало багато пересудів. Український уряд намагається переконати всіх, що референдум скликається за народною ініціативою.

Хоча на сторінках преси вже з'являлися матеріали журналістських розслідувань. Зокрема в Івано-Франківській області, виявилося, що жоден із 600 чоловік, чиї підписи були подані до Центрвиборчкому за референдум, їх не ставили. І взагалі ці люди про все дізналися від журналістів. Подібні факти були виявлені і в інших областях. Чому ж народ не відповідає за свої дії?

Для будь-якої цивілізованої країни це вже б означало перегляд усіх інших підписів та поставило б під сумнів правомірність проведення референдуму. Але державні ЗМі навіть не обмовилися про подібні випадки. Що вже говорити про те, що референдум розпочався до прийняття закону про референдум (за українською конституцією закони зворотньої дії не мають). Це означає, що тримісячний відлік мав розпочатися з дня опублікування прийнятого закону. На це не зважили.

Щодо самого рішення КС, то думки однозначні - наше керівництво пішло на поступ. Потрібно було прийняти "правильне" рішення до того, як свій вердикт оприлюднить Венеціанська комісія та Парламентська Асамблея Ради Європи. Якби КС прийняв рішення вже після них - говорили б про нав'язування Заходом своєї політики, а якби... результати відрізнялися: наші говорили про правомірність, а їхні - про неконституційність? Ото було б сміху. Отже, найгостріші питання, і виходить, що неконституційні, щодо права президента розпускати парламент та прийняття конституції народом через референдум, були зняті. Всі інші, хоч КС і визначив рішення референдуму за народною ініціативою обов'язковим для розгляду усіма гілками влади, мають лише дорадчий характер. Наприклад, якщо рішення прийняте народом на референдумі не знайде підтримки 2/3 народних депутатів, воно сили не матиме. Це щодо двопалатності парламенту, зменшеня кількості депутатів з 460 до 300 і тому подібне.

Можливо, мають рацію і ті, хто розпускає чутки, що референдум використовують для "відмивання" грошей: з державних скарбниць у приватні. Але це лише чутки і розповсюджувати їх не будемо.

Правда, в нашій країні усі продовжують діяти за принципом, який дуже влчуно охарактеризував один мій колега: Не зрозумійте нас правильно. Чим більше нас переконують у тому, що все робиться заради нас, чим більше йде мова про втручання Заходу у наші внутрішні справи - тим менше усім віриться. Скажемо відверто -- на Захід нас ніхто насильно не тягне. Ми самі вступили в Раду Європу і підписали усі документи, тобто, визнали всі положення цієї організації. А варто лише згадати які пересуди точилися навколо відміни смертної кари, як виникає питання -- навіщо вступали? Самі запрошуємо провести моніторинги виборів та ситуації в країні, а потім урядовці звинувачують спостерігачів у перебільшеннях, перекручені фактів і тому подібне.

Це звучало і з вуст прес-секретаря президента Олександра Мартиненка та голови КС Віктора Скоморохи: мовляв, приїхали тут якісь гарні дівчатка (маються на увазі представники Ради Європи) і, не розібравшись у гилибині та суті проблем (!), роблять якісь свої висновки, які не відповідають офіційним заявам. Звичайно, час ображатися, сказати, "дівчатка". При цьому опустивши той факт - що це офіційні представники Ради Європи.

Але іноземних дипломатів, на зустрічі з головою КС, цікавили не лише правові аспекти рішення. Думаю, юристи відповідних країн вже давно зробили певні висновки на основі аналізу нашого законодавства. Послів зцікавили аргументи, які приводили противники референдуму (преса повідомляла, що троє суддів КС виступали за його антиконституційність). Але Віктор Скомороха послався на нерозголошення таєниць кімнати для нарад, де судді обговорюють своє рішення.

Коли на закінчення почав згадуватися наш президент - собаки залаяли знову. Незважаючи на піздній час, усі виходили з кімнати з припіднятим настроєм.

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]