Чергова, 55-та, річниця Перемоги у Великій Вітчизняній Війні пройшла під гуркіт польоту ракети класу "земля-земля" "Точки М", яка влучила у житловий будинок в селищі Бровари під Києвом, посівною кампанією, інавгурацією у Росії Володимира Путіна на пост Президента та поїздкою Віктора Ющенка до Вашингтону…

Головний військовомандуючий збройних сил України - наш президент Леонід Кучма - вирішив цього року не радувати глядачів досягненнями ВПК та військовими парадами. Всі урочистості обмежилися двома демонстраціями (червоною та загальною), масовими гуляннями та ріденьким салютом.

Отже, параду, до його ми звикли за останні 9 років незалежності та 46 років СРСР, не було. Не їхали по Хрещатику українські танки, БТР, БМП, гармати та ракетні установки, бойові характеристики яких не поступаються, а іноді й переважають аналогічні зразки техніки НАТО. У небі не з'явилися літаки та гвинтольоти. Не крокували за традицією солдати та курсанти військових училищ. Та й салют вийшов, м'яко кажучи, ніякий. Гарант Конституції після урочистого покладання квітів на площі Слави взагалі відлетів до Новогорода на могилу батька.

Офіційних пояснень відсутності параду не було. Існували тільки неофіційні здогадки: відсутність пального, адже вся соляра пішла на посівну, побоювання, що техніка знову зіпсує бруківку (після минулорічного параду клали новий асфальт) відсутність часу на підготовку… ну і т.д. і т.п. Не виключалася можливість, що пілот, пролітаючи над містом, не впорається з керуванням (або машина просто вийде з ладу) і впаде на місто. Тому все, що ненадійне - прибрали. Шкода, що найнадійнішими, і єдиними, учасниками виявилися ветерани, які пройшлися по головній вулиці Києва, а потім, за відсутності програми, розійшлися святкувати по домам.

У наших сусідів все значно цікавіше. Московський парад, на відміну від "совкових" часів, теж пройшов без демонстрації техніки. Напевно, все що може їздити відправлено у Чечню. Щоправда, на відміну від нашого, президент РФ Володимир Путін все-таки особисто привітав ветеранів зі святом, прославляв їх героїзм та закликав захищати демократичні цінності. Напевно, подібне хотів сказати і Олександр Лукашенко у Мінську. Він єдиний, хто зберіг вірність традиції. Хоча, можливо, він лише хотів натякнути, що досягення білоруського народного господарства змінилося: від танків до комбайнів, холодильників і телевізорів...

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]