ЄВРОБУДІВНИЦТВО ДЛЯ НОВИХ АРХІТЕКТОРІВ

ЄВРОБУДІВНИЦТВО ДЛЯ НОВИХ АРХІТЕКТОРІВ

або ЧОМУ ТРЕБА ЗНАТИ КУДИ ПРЯМУЄШ

Тарас Петрів

Жвава дискусія про подальші шляхи євроінтеграції стимульована травневим виступом глави німецького зовнішньополітичного відомства Йошки Фішера в Університеті Гумбольта в Берліні одержала продовження в найрізноманітніших площинах, стала своєрідним інформаційним хітом аж до грудневого форуму Європейського Союзу в Ніцці і певним чином є важливою й для України. Адже наша держава неодноразово декларувала своє прагнення попрацювати на благо нової спільної європейської будівлі.

КУДИ ПРЯМУЄ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОЇЗД ?

На запропонований міністром закордонних справ ФРН проект федеративної моделі розвитку ЄС, який він задекларував тільки як певні футуристичні ідеї, одразу ж відреагувало багато відомих політиків з власним баченням інституційного розвитку. Так колишній голова Європейської комісії Жак Делор заявив, що підтримуючи майбутній федеративний устрій, у виключній компетенції кожної держави мають залишатися питання соціального забезпечення, зайнятості, охорони здоров"я, культури. В свою чергу британський прем'єр Тоні Блер та глава іспанського уряду Хосе Марія Аснар запропонували схему, за якою ЄС має займатися тільки тими проблемами, які не можуть бути розв'язані на національному рівні, а решту, включно з питаннями зовнішньої політики, залишити в компетенції урядів. Зовнішня політика також стала об'єктом для непорозуміння двох чільних репрезентантів Європейського Союзу. Так комісар з зовнішньополітичних питань Кріс Паттен у відповідній записці до Колегії єврокомісарів виступив із звинуваченням на адресу верховного представника ЄС з зовнішньої політики та бепеки Хав'єра Солани в узурпації влади та надмірному позуванні перед телекамерами натякаючи на те, що останній посуває його на другі ролі, прийшовши на посаду, яка створена була саме для Х.Солани після косівської кризи. Не зважаючи на незвичний хід свого колеги Х.Солана утримався від публічних коментарів. Згодом К.Паттен повідомив, що оприлюднивши свій полемічний документ він досяг мети, бо започаткував широкі дебати у країнах-членах та у самій Комісії щодо фундаментальних питань роль ЄК у здійсненні зовнішньої політики ЄС, необхідності встановлення чіткої ієрархії пріоритетів, виділення необхідних фінансових ресурсів для досягнення поставлених завдань.

Під час зустрічі на найвищому рівні керівників Німеччини та Франції, країн-локомотивів європейського руху, було досягнуто згоди напрацювати спільні підходи до моделей структурного розвитку ЄС. Париж пропонує навіть прийняти правовий документ - Європейську Конституцію, яка може бути винесена згодом на референдум у тих країнах-членах ЄС, де існує традиція плебісцитів. Перед тим треба розв'язати питання, що залишилися невирішеними після прийняття Амстердамської угоди. Другий етап розвитку, названий Ж.Шираком "великим переходом", охоплював би ратифікацію угод про приєднання до ЄС та створення так званої "піонерської групи", лідерами якої будуть виступати Франція та Німеччина, і вони репрезентуватимуть країни, які готові до поглибленого співробітництва. Зокрема, в галузі зовнішньої політики, оборони та боротьби з організованою злочинністю. (І при цьому "піонерська група" є відкритою для приєднання інших країн зі швидкостями, на які вони будуть здатні). Наступним кроком мав би стати перегляд угод про Європейський Союз з метою подальших змін та збільшення прозорості. Країнам-членам необхідно чіткіше і конкретніше визначити функції центральних інституцій у Брюсселі, національних урядів та регіонів.

МОДЕРНІЗУЄМО УКРАЇНСЬКУ ДЕРЖАВУ ЧИ ПОЧЕКАЄМО КОЛИ ПРИЧЕПЛЯТЬ УКРАЇНСЬКИЙ ВАГОН?

Велику відповідальність за те, як розвиватимуться євроколізії і з чим закінчиться рік і форум у Ніцці несе Париж, головуючий з 1 липня в Євросоюзі. Постійний представник Франції при ЄС П'єр Вімон наголосив, що надзвичайно важливим є успішне проведення міжурядової конференції, завершення роботи над Хартією про фундаментальні права та узгодження засад Європейської політики з безпеки та оборони. Щодо розширення ЄС Франція намагатиметься активно працювати у цьому напрямі і просунутися якомога далі, аби наступне головувуння Швеції започаткувати нову фазу переговорів з країнами-кандидатами. Але до цього мають бути готові й самі претенденти.

Київ останнім часом веде активний діалог з європейськими партнерами готуючись до саміту Україна - Європейський Союз у Парижі 15 вересня. Під час переговорів у Лейпцігу Леонід Кучма і Герхард Шрьодер неодноразово торкалися проблем інтеграції. Двома тижнями раніше в Парижі під час консультацій на рівні керівників управлінь зовнішньополітичних відомств досягнуто домовленостей про посилення співробітництва між Україною та ЄС, практичного наповнення проголошеного стратегічного партнерства. Париж дуже прихильно відгукнувся на конкретні пропозиції Києва, які викладені у проекті Робочого плану по реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України. (Останнє є дуже актуальним, ще й у зв'язку з доповідями аналітичних центрів підготовлених для французького МЗС, які наробили багато галасу, бо стверджували, що в найближчому майбутньому для нашої країни, Білорусі та Росії місця в ЄС не знайдеться). Українські дипломати інформували французьку сторону про заходи, яких вжито Україною для активізації всіх напрямів двостороннього співробітництва з ЄС, зокрема, реалізації УПС та вирішення низки торговельно-економічних питань, роботи Української частини Ради та Комітету з питань співробітництва Україна-ЄС. Київ надає важливого значення французькому головуванню, бо сподівається, що Франція зробить чималий внесок для інтеграції України до Євросоюзу.

Проте Києву не так легко лобіювати свої інтереси на переговорах зважаючи на внутрішньополітичні чинники, передовсім хід економічних реформ. Адже для того, щоб ставити питання запровадження зони вільної торгівлі потрібно вивчити всі умови функціонування такого режиму і готовності до нього українських підприємств. Окрім цього смисл таких взаємин є тільки після врегулювання усіх проблем в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

Не раз вже оголошували про швидке приєднання України до СОТ, проте віз і далі там, бо така робота потребує в середньому понад 1000 законодавчих актів. (До речі це ще раз свідчить про відповідальність за реалізацію курсу на європейську інтеграцію всіх гілок влади). Україна потребує нині нагально ефективної нормативно-правової бази для гармонізації з стандартами ЄС, а також злагодженої роботи всіх відомств, які працюють в рамках співпраці з ЄС та чіткої координації такого співробітництва.

Звучать деякі голоси про те, що романтична проєвропейська політика України себе не виправдала і треба робити чимдуж крен в протилежний бік. Ні європейський курс - це далеко не романтичний підхід, це політика важкого але правильного просування вперед. Нам треба активно розширювати перелік конкурентноспроможних товарів та послуг для європейських ринків позбавляючись старих "демпінгових викрутасів". Україна вже визначилася , до справи долучаються молоді кваліфіковані сили.