Переговори
Кремля з Масхадовим - реальність чи пропагандистський хід. Це питання
було одним з найгарячіших минулого тижня. Юридичний президент Чечні Аслан
Масхадов згідно з повідомленнями російських та іноземних мас-медіа вже
нібито проводить таємні переговори з Кремлем. Офіційна ж позиція Кремля
- якщо такі переговори і будуть мати місце, то лише щодо умов повної капітуляції.
Однак, всі ходи сторін нагадують гру в покер, ніхто не хоче показувати
своїх карт і знати козирі противника.
Обидві сторони розуміють, що чеченський конфлікт цілком може перерости
у довготривалу війну, що невигідно перш за все Москві. І якщо російські
генерали готові битися до останнього чеченського солдата, незважаючи на
руйнування Чечні і власні втрати, то більш прагматичний Путін не проти
знайти й інший вихід, окрім воєнного. Однак, погодитися на умови нібито
запропоновані Масхадовим, які практично повністю копіюють плани західних
організацій - негайно припинити бойові дії та сісти за стіл переговорів
без попередніх умов - політичне самогубство. Адже прості росіяни не пробачать
ще одної поразки на Кавказі.
Для Москви ідеальним виходом були б переговори з Масхадовим, повна амністія
та почесне заслання. Тоді у Чечні не буде легітимного президента, якого,
до речі визнає Захід - тобто немає людини, немає проблеми. Це ще більш
розв'язало б руки Москві в Чечні і до того ж частина бойовиків, які підтримують
Масхадова, могли б припинити боротьбу.
Кремль хотів прозондувати грунт щодо реакції президента Чечні на такі
пропозиції. Офіційно зробити це було неможливо, і Москва вирішила зайти
із заднього ходу: у пресі деякі російські губернатори висловились за проведенння
мирних переговорів.
Варто згадати, що сім'я чеченського президента перебуває у Москві під
охороною ФСБ. Навряд чи Кремль використовуватиме рідних Масхадова для
шантажу, але для певного психологічного тиску - цілком ймовірно. Масхадов
немає повної влади у себе в країні, то ж варіант мирних переговорів із
Москвою - не найгірший. Проте він має показати, що не зраджує чеченців.
Отже, чеченський конфлікт виконав свою місію: той, хто прагнув, заробив
на ньому політичні очки. Попереду - тривалий і непростий процес мирного
вругулювання. І, як показує досвід Ізраїлю та Північної Ірландії, він
може тривати роками.
[© 1998-2001 при передруку
матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]
|