Загравання кота з мишею чи тонка дипломатична гра?
Андрій Гетьман


Переговори Кремля з Масхадовим - реальність чи пропагандистський хід. Це питання було одним з найгарячіших минулого тижня. Юридичний президент Чечні Аслан Масхадов згідно з повідомленнями російських та іноземних мас-медіа вже нібито проводить таємні переговори з Кремлем. Офіційна ж позиція Кремля - якщо такі переговори і будуть мати місце, то лише щодо умов повної капітуляції. Однак, всі ходи сторін нагадують гру в покер, ніхто не хоче показувати своїх карт і знати козирі противника.

Обидві сторони розуміють, що чеченський конфлікт цілком може перерости у довготривалу війну, що невигідно перш за все Москві. І якщо російські генерали готові битися до останнього чеченського солдата, незважаючи на руйнування Чечні і власні втрати, то більш прагматичний Путін не проти знайти й інший вихід, окрім воєнного. Однак, погодитися на умови нібито запропоновані Масхадовим, які практично повністю копіюють плани західних організацій - негайно припинити бойові дії та сісти за стіл переговорів без попередніх умов - політичне самогубство. Адже прості росіяни не пробачать ще одної поразки на Кавказі.

Для Москви ідеальним виходом були б переговори з Масхадовим, повна амністія та почесне заслання. Тоді у Чечні не буде легітимного президента, якого, до речі визнає Захід - тобто немає людини, немає проблеми. Це ще більш розв'язало б руки Москві в Чечні і до того ж частина бойовиків, які підтримують Масхадова, могли б припинити боротьбу.

Кремль хотів прозондувати грунт щодо реакції президента Чечні на такі пропозиції. Офіційно зробити це було неможливо, і Москва вирішила зайти із заднього ходу: у пресі деякі російські губернатори висловились за проведенння мирних переговорів.

Варто згадати, що сім'я чеченського президента перебуває у Москві під охороною ФСБ. Навряд чи Кремль використовуватиме рідних Масхадова для шантажу, але для певного психологічного тиску - цілком ймовірно. Масхадов немає повної влади у себе в країні, то ж варіант мирних переговорів із Москвою - не найгірший. Проте він має показати, що не зраджує чеченців.

Отже, чеченський конфлікт виконав свою місію: той, хто прагнув, заробив на ньому політичні очки. Попереду - тривалий і непростий процес мирного вругулювання. І, як показує досвід Ізраїлю та Північної Ірландії, він може тривати роками.


[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]