Становий європейський хребет Париж – Берлін – Варшава – Київ окреслює головні площини архітектури обєднаної Європи на наступні 10 років не тільки в галузі політичного структурування, але й певним чином глобальних інформаційних процесів. Не останнім чинником того як нова Європа витримає шалені темпи інформаційної революції стане готовність до новітнього комунікаційного розвитку великих центральноєвропейських країн, зокрема таких стратегічних партнерів як України та Польщі. Тому питання світового інформаційного контексту в якому розвиватиметься Україна та Польща у наступному столітті широко дискутується в колі політиків та науковців двох країн. Нова інформаційна епоха в контексті зближення Сходу й Заходу зумовлює нові виклики і нову суспільну відповідальність. Адже перетворення, що відбуваються в галузі комунікацій, впливають на всі сторони суспільного буття. Як відомо в інформаційному суспільстві домінують не традиційні галузі промисловості, а знання та інформаційні послуги. Новітні комунікації це потужна індустрія, яка охоплює всі сфери життя суспільства. Аналітики свідчать, що інформаційний сектор економіки росте набагато швидше ніж екноміка в цілому. А це впливає на можливість швидкого та оптимального комунікування, що принагідно підсилює ріст продуктивності праці, зменшує потребу застосування великого обсягу робочої сили. Нині новітні технології кардинально розширюють права громадян на доступ до різноманітної іноформації, дозволяють брати участь в прийнятті політичних рішень, активно продукувати інформацію, а не тільки її споживати. Поміж тим гостро постає питання глобальних пріоритетів інформаційної епохи і якими вони можуть бути для України та Польщі, які за своїми можливостями можуть адекватно реагувати на нові виклики. . Аналіз зарубіжного досвіду свідчить, що головними напрямками вже нині є: конвергенція комунікаційних площин, створення глобальної інфраструктури, забезпечення права і технічного доступу до інформації всього населення, дотримання свободи слова, захист національної культурної спадщини та інтересів національних меншин, охорона приватної та інтелектуальної власності, боротьба з високотехнологічними злочинами та монополізмом.

Європейський Союз, курс до якого декларує Україна і куди швидкими темпами прямує Польща, визначив стратегічні шляхи просування до нового інформаційного суспільства. Тому для обох країн важливим є керуватися відповідними чинниками в дорозі до європейського дому: розпочати лібералізацію комунікаційного сектору, застосувати відповідні заходи до забезпечення соціальної орієнтації, регіональних ініціатив для досягнення узгодженого розвитку, підтримати новітні наукові інформаційні розробки, сформувати програму дій в галузі освіти, створити умови для глобальної співпраці і визначення правил функціонування інформаційного суспільства. Україні та Польщі потрібно ефективно адаптуватися в конкурентних потоках нової інформаційної епохи. Наприклад, в Сполучених Штатах та Канаді вже створені найсучасніші телекомунікаційні та мовні системи. Треба зважати на те, що значною мірою інфоромаційна економіка визначатиметься не державними регуляторами, а ринковими чинниками. Україні, зважаючи на вповільненість руху економічних реформ, ще більш важливіше ніж Польщі визначитися з подальшою стратегією розвитку комунікацій і знайти баланс між державним регулюванням та вільною конкуренцією. Від цього залежатимуть темпи розвитку усієї інфраструктури. Більшість європейських країн вже визначили глобальні інформаційні пріоритети і головне те, що держава допомогає приватному капіталу потужно реагувати на запити ринку (розвивати нові технології послуги, продукти та стандарти) шляхом прийняття відповідних законів та адмінстративних актів.

Пріоритетними для двох країн могли б бути дослідження новітніх площин: впливу комунікацій на економіку та занятість, збереження соціальних та демократичних цінностей, взаємодії з суспільними та державними організаціями, визначення культурного виміру, розвитку освіти, інфраструктури. Разом з тим технічний прогрес не тільки не зупиняється, але й набирає нових обертів. Нас чекає низка нових відкриттів. Це, зокрема, стосується можливостей Інтернету. Фахівці вважають, що мережа наступної генерації - Next Generation Internet, або, скорочено, NGI - буде швидша, дешевша та простіша в користуванні і краще адаптуватиметься до можливостей високопродуктивного доступу. Між тим, для реалізації переваг NGI виробникам доведеться знайти "стикування" для своїх продуктів, встановити нові стандарти. Деякі аналітики впевнені в тому, що "Internet майбутнього" дійсно дозволить подолати проблему перевантаження мережі. Така думка пролунала в доповідях представників NGI Forum на виставці MultiMediaCom, що відбувалася нещодавно в США. Фахівці вважають, що незабаром користувачі отримають більшу пропускну спроможність Internet-доступу за менші гроші. Очікується, що в майбутньому технологічна революція впливатиме на можливість підвищення добробуту усіх членів суспільства. Треба зазначити, що ціни на Internet-доступ в США та багатьох країнах Європи вже нині знижуються. Ця тенденція продовжиться і в майбутньому, включаючи високошвидкісні технології.

Мережеві компанії швидко створюють інфраструктуру майбутнього. Проте значною проблемою для користувачів і постачальників послуг залишається захист баз даних та приватних джерел. Крім того, необхідно добитися взаємодії між безліччю мереж і постачальників, забезпечити можливості використання мультимедіа. Деякі представники галузі інформаційних технологій заявляють, що NGI вступить в дію вже у найближчі 9 - 18 місяців. До цього часу будуть широко розповсюджені технології високошвидкісного доступу до мережі. Між тим, очікується, що проблеми сумісності різноманітних продуктів та потреба розробки стандартів стануть ще більш гострими. Україні варто було б визначити власні підходи до проблем управління мережами і реалізовувати заздалегідь розроблену політику. Адже ці питання вважаються одними з найбільш важливих в площині суспільного розвитку . У той же час регулювання варто проводити лише там, де це має сенс і не заважатиме стимулюванню не тільки комерції, але й наукових досліджень і культури.

У грудні минулого року в Парижі відбулася нарада на найвищому рівні "Інтернет та нові послуги", присвячена проблемам регулювання мережі. Організатором форуму виступила ЮНЕСКО. Основною темою, яка обговорювалася представниками урядів , була проблема розробки формальних правил регулювання мережі. У рамках підготовки до наради французька Вища рада по аудіовізуальним засобам інформації (CSA) провела дослідження з метою з'ясувати наміри різноманітних держав щодо регулювання Інтернет. За результатами цього опитування з'ясувалося, що практично всі уряди схиляються до думки: найкращою основою для розробки правової бази регулювання мережі, є вже існуючі правила, згідно з якими діють телебачення і радіомовлення. Проте підходи делегатів часом і були кардинально різними. Наприклад, для Канади найбільш принциповим є розвиток в мережі сайтів культурного спрямування. Габон підкреслює необхідність обмежити право на анонімність в мережі. Нігерія прагне до розробки і реалізації чергового "плану Маршалла" з тим, щоб кошти, одержані від розвинутих країнах, йшли на розвиток телекомунікацій Африки. Сингапур закликає приєднатися до нього в боротьбі за обмеження онлайнових еротичних публікацій.

Багато експертів побоюються, що паризька нарада стане реальною загрозою свободі слова і економічній свободі мережі. Представник США Тоні Рутковськи вважає, що Інтернет не зможе існувати в умовах традиційного регулювання. Разом з тим Сольвейг Синглтон, адвокат, що спеціалізується в галузі телекомунікацій з Cato Institute наголосила, що більшість поданих проектів надзвичайно непрактичні, особливо ті, що стосуються національних стандартів фільтрування доступу до інформації. Це означає, що залишилося занадто багато людей, які навмисно захищають статус-кво будь-якою ціною, не пристосованих до реалій нового миру. Майже половину дискусії на форумі було присвячено обговоренню питання, чи повинні "північні" країни обкладати податком своїх громадян з тим, щоб субсидіювати розвиток Інтернет-технологій в "південних" країнах і таким чином зменшувати прірву між потужними індустріальними та країнами "другого світу". В документах - проектах згадувалося про те, що сьогодні Інтернет є прерогативою декількох країн багатої Півночі і це явище називається "економічним колоніалізмом". Африканські делегати просили економічної допомоги для розвитку телекомунікацій в своїх країнах, окрім власного фінансування, вони вимагають забезпечення "захисту дітей" і більшої кількісті наукової інформації он-лайн.

Програма розвитку ООН опублікувала звіт про стан справ з розвитком Інтернет-технологій в країнах, що розвиваються. В документі, частково рекомендується обкладати податком мережевих користувачів в розвинених державах (менше одного американського цента за 100 електронних листів). Американські користувачі, зрозуміло, не в захваті від цієї перспективи.

Тим часом низка дослідницьких структур повідомили, що працювати в мережі стає все дешевше , або можна й зовсім задарма. Рік тому англійська компанія Dixons відкрила безкоштовну службу Internet-доступу Freeserve, що швидко здобула популярність серед користувачів у Великобританії. Через півроку після початку роботи кількість клієнтів служби перевищило мільйон. Приклад виявився визначальним. Як гриби після дощу в Англії стали з'являтися служби безкоштовного доступу. Цим займаються вже телекомунікаційний провайдер British Telecom, телевізійна корпорація BBC, фірма роздрібної торгівлі WH Smith, британський таблоїд The Sun та інші.З'явилися також служби, що пропонують безкоштовний доступ в Internet у вихідні дні та в неробочий час. В підсумку зараз дві третини Internet-користувачів не платять своїм провайдерам.

У той час, коли нові пріоритети формують рівні високої динаміки подальшого розвитку індустріальних країн і розв”язання принципово нових завдань країни “другого світу” обговорюють на порядку денному складні проблеми адаптації до інформаційної епохи. Наприклад, один з проектів Ради Європи визначає підходи до проблеми бідності та соціальної ізоляції в Європі. Першим загальноєвропейським кроком в цьому напрямку стала програма щодо захисту людської гідності , в рамках якої створено мережу з 17 дослідників, які вивчають п'ять соціальних проблем Європи: здоров’я, житла, зайнятості, соціального захисту і відтворення. Мета проекту - зрозуміти, як соціальна ізоляція і бідність вплинули на європейський континент за 10 років після падіння залізної завіси. Адже проблеми сучасного комунікування тісно пов”язані з проблемами соціального значення. Наприклад, Центральна і Східна Європа страждають від нестачі (кількісної і якісної) житла. Майже половина опитаних під час соціологічних досліджень заявила, що живе в перенаселенных квартирах; в 58.7% міських будинків і 74.5% сільських не вистачає основних вигод. Тільки 40% респондентів визнали свої житлові умови як гарні.В більшості європейських країн жіноче безробіття вище чоловічого, за винятком Об'єднаного Королівства, Швеції та Фінляндії. В деяких країнах Центральної і Східної Європи за останні п'ять років збільшилася кількість зачинених шкіл. У багатьох європейських державах спостерігаються порушення конституційних прав, немає рівного доступу до охорони здоров'я для деяких груп: незастрахованих, іноземців, незаконних іммігрантів. Їм переважно допомогають тільки в екстрених випадках. Тому згаданий проект повинен виконати наступні завдання: виробити рекомендації по відвертанню бідності та соціальної ізоляції; підтримати неурядові організації і інші групи в їх ініціативах допомоги бідним та соціально виключеним; посилити роль Ради Європи в боротьбі з соціальною ізоляцією.

Водночас в Європі, не зважаючи на певну соціальну нерівновагу, зростає інтерес громадян до інтегрованих комунікаційних об”єктів, очікується значне зростання популярності інтелектуальних кишенькових приладів. За прогнозами аналітиків до 2003 року цей ринок збільшиться втричі. В звіті "Western European Smart Handheld Devices Review and Forecast, 1998'-2003" стверджується також, що до 2003 року обсяг постачання кишенькових приладів в Західній Європі сягне 7.2 млн. Основну частку цих приладів будуть складати інтелектуальні телефони і мобільні телефони з засобами передачі графіки, даних і промов. Обсяг поставок інтелектуальних телефонів досягне до 2003 року 2.9 млн штук, в той час як до кінця 1999 року планується продати 347 тис. приладів. Кількість телефонів в Європі буде збільшуватиметься набагато швидше, ніж в США. Європейці широко застосовують стандарт GSM (Global System for Mobile Communications), і ринок мобільних комунікацій тут значно менш фрагментований, ніж у Сполучених Штатах. Мобільні телефони особливо популярні в Північній Європі. У 1998 році виробники продали в країнах Західної Європи 1.4 млн інтелектуальних кишенькових приладів, чого навіть не очікувалося. Такі виробники як Compaq планувала швидко "розкрутити" свої моделі кишенькових комп'ютерів, однак зіткнулися з різноманітними проблемами, пов'язаними з оперційною системою Windows CE. Для портативних приладів вона виявилася занадто складною і вимогливою до ресурсів. Окрім цього, зростанню ринку інтелектуальних телефонів заважає відсутність потрібних технологій. Вважається, що його розвиток відбудеться тільки після реалізації в мобільних мережах таких технологій як GPRS (General Packet Radio Service), що забезпечують швидку передачу даних за допомогою мобільних телефонів. Проте за прогнозами аналітиків попит на цьому ринку до кінця нинішнього - початку наступного року відчутно зросте. Це пов'язується з новим протоколу WAP, що дозволить орієнтувати Internet на мобільні телефони, пейджери і інші безпровідні прилади.

Передбачаючи бум в галузі безпровідних приладів сотового зв'язку третьої генерації , компанія NEC розробила зразки двохкомпонентного відеотелефону 3G, що здатен водночас передавати відео і звук. Повномасштабне розгортання цієї технології очікується в 2001 році. Про високі, а часом навіть унікальні досягнення зарубіжних науковців свідчить, зокрема, і мобільний відеотелефон NEC. Аппарат вагою 130 грам з мініатюрним телеблоком, що важить 240 грамів оснащений відеокамерою, мікрофоном, 2-дюймовим кольоровим TFT-екраном. Користувачі можуть бачити зображення і говорити з іншим абонентом, коли такий самий телефон знаходиться у них в кишені або в портфелі. NEC проголосила про те, що її відеотелефон буде стискати зображення настільки, що його можна буде передавати між мобільними приладами зі швидкістю від 64 до 128 Кбит.

Не забарилися з новими пропозиціями і деякі компанії США. Вони пропонують користувачам Internet цікаву технологічну новинку - "голосові сайти". Вони розроблені на прикладі популярних в Web інформаційних сайтів і Web-вузлів електронної комерції. Для роботи з таким сайтом не потрібен комп'ютер – необхідно тільки набрати номер телефону, за яким вас з”єднають з комп'ютером, "який розуміє" промову і дасть потрібну інформацію у відповідь на ваші запитання. Компанія SpeechWorks International розробила для створення подібних сайтів спеціальне програмне забезпечення на основі технології розпізнання промови. Його постачання почалося зовсім нещодавно. Фахівці вважають, що SpeechSite фактично споряджає телефон моделлю "самообслуговування", що застосовується в Web. Декілька бета-версій голосових сайтів вже працюють. Їхні остаточні версії планується ввести в експлуатацію восени. Ідея полягає в тому, щоб комп'ютер розумів питання абонента і відповідав на них. Наприклад, абоненти можуть дізнатися, де знаходиться ресторан, який їх цікавить, коли надійде замовлений ними товар і т.і. Звичайно, це не таке вільне спілкування, як з живою людиною, але воно набагато переважає по інтерактивності функції голосової пошти. Абоненти, які дзвонять одержують заздалегідь записані відповіді, це спілкування надто нагадує Web. Єдина відміна в тому, що голосові сайти зазвичай пропонують ще й додаткову можливість - поговорити з живим оператором. На думку спостерігачів, технологія значно розширює стандартні функції телефону та дозволяє пропонувати в Internet значно більше комерційної інформації. Очікується, що це в кінцевому виді замінить звичайну голосову пошту і, навіть, дозволить обійтися без додаткових номерів установчих АТС.

Поміж тим, не всім до вподоби спілкуватися по телефону з комп'ютером. Багато хто віддає перевагу дисплею комп'ютера, миші і клавiатурі. У той же час, телефон - найбільш розповсюджений і повсюдно доступний прилад, ніж комп'ютер, а промова - природний для людини засіб спілкування. Ще один варіант доступу до Web за допомогою телефону полягає в використанні спеціальної моделі мобільного телефону. Сотові телефони з засобами доступу до Internet вже з'явилися в крамницях США. Аналітики та виробники вже давно говорили про доступ до електронної пошти і Internet за допомогою сотового телефону, однак, за винятком декількох досить поволі працюючих служб з обмеженим географічним охопленням, безпровідний доступ в США розвивався досить повольно. Європі навіть вдалося випередити Сполучені Штати: деякі компанії вже пропонують цілком адекватний доступ до електронної пошти та інших служб передачі даних по безпровідним телефонним сполученням. На думку аналітиків, введення даної служби - важливий крок у розвитку ринку безпровідного доступу в США. Крім того, він розглядається як вагомий результат в роботі коаліції WirelessKnowledge, куди входять такі компанії як Microsoft, Qualcomm та цілий ряд постачальників послуг сотового зв'язку. Для коаліції дуже важливо закріпитися на корпоративному ринку, де однією з центральних проблем є захист інформації. У 1998 році в США налічувалося 1.4 млн абонентів служб безпровідної передачі даних. Очікується, що до кінця 1999 року їх кількість збільшиться вдвічі, а найактивніше зростання цього ринку відбудеться до 2003 року, коли кількість абонентів досягне 36 млн. чоловік, а оборот ринку безпровідного доступу - 3 млрд дол. Це лише перші з подібних служб, що в найближчий час з'єднають з Internet сотові телефони.

Слід зазначити, що в усьому світі спостерігається ріст продажів електронними шляхами . Україні та Польщі важливо віднайти вже нині своє місце в глобальній системі мереживної комерції. Ці питання є пріоритетними в багатьох країнах світу, зокрема в США обсяги роздрібних продажів через Internet в 1999 році подвоїлися. Компанії намагаються активно використати дані можливості, що розширює ринок навіть в умовах високих затрат на маркетинг. Обсяги продажів через Web різноманітної продукції і послуг - від програмного забезпечення до фінансового сервіса - збільшаться в нинішньому році до 36,6 млрд дол., що складає близько 1.2% сукупного обсягу роздрібних продажів в США і Канаді. В минулому році обсяги онлайнової торгівлі складали 14.9 млрд дол.Між тим, незважючи на збільшення обороту, затрати на маркетинг Web-сайтів залишаються високими. Про це свідчать результати дослідження, в якому аналізувалася робота більш як 300 онлайнових крамниць. На маркетинг у Internet-компаній витрачається близько 76% суми, отриманої від продажів, у той час як звичайні крамниці витрачають близько 13%.

На думку фахівців, щоб почати великий он-лайновий бізнес, необхідні значні кошти. Поки що не аналізувалося, який прибуток приносять продажі через Internet, однак бізнес компаній з вже "розкрученою" маркою більш прибутковий, бо їм не потрібно вкладати настільки значні кошти в маркетинг. Крім того, компанії, здійснюючи продажі тільки через Internet, витрачають більше коштів на розробку програм для своїх сайтів, в той час як відомі фірми купують програмне забезпечення незалежних виробників. Технологічна революція в галузі торгівлі, за твердженням групи американських філософів близьких до Річарда Рорті, це "своєрідне цунамі що перевернуло знайомі і сталі уяви суспільства про процеси обміну". Як підтвердження цьому - щодня число роздрібних продавців в World Wide Web збільшується на сотні компаній. Між тим, в минулому році близько 75% обсягу продажів прийшлося на 20% найбільш великих і відомих сайтів . У 1999 році найбільш високі обсяги продажів повинні бути у постачальників програмного і апаратного забезпечення. На частку фінансових і брокерських Internet-компаній припадає близько 5.8 млрд дол. Це близько 15% брокерського ринку - на 9.8% більше, ніж в минулому році. Іншими найбільш популярними товарами і послугами в Internet є пропозиції туристичних агентств і магазинів колекційних виробів.

Що стосується решти країн, то, наприклад, в Ізраїлі обсяг електронної торгівлі складає 1 млн дол. в місяць. Згідно з прогнозом, розвитку мережі в цій країні найближчими роками ь сприятимуть три основних компоненти. Це банки, великі газети і комунікаційні компанії. Приміром, австралійські користувачі витрачають в Internet в середньому 200 дол. в рік.

Очікується, що кількість європейських користувачів мережі в 2000 році зросте майже вдвічі. Європа донедавна залишалася відносно "непідключеною": тільки в країнах Скандинавії сьогодні Інтернетом користується більш як 20% населення, а інші європейські держави від цього рубежу надто далекі - за винятком Великобританії, ФРН, Австрії і Нідерландів, де такого результату незабаром буде досягнуто. Найшвидше число користувачів мережі росте в країнах Східної Європи. Для порівняння - за даними компанії Dataquest, в США 55% дорослого населення (108 000 000 осіб) протягом шести місяців хоча б раз користувались Інтернетом. Аналітики вважають, що якщо більшість європейських країн переступлять 20-відсотковий рубіж, інтернет-комерція в Європі нарешті почне розвиватися тими ж темпами, як і в США. В Росії (на 1 квартал 1999 року) приймати електронну пошту на своєму комп'ютері можуть 3.6% населення (в Москві - 5.5%).

Проте гострі дискусії не вщухають щодо дотимання авторських прав у мережі. Фахівці Комісії Європейський Союз підготували до розгляду низку документів, згідно з якими забороняється копіювання (кешування) в Інтернеті. Європейська музична індустрія витратила мільйони доларів на лобіювання в Європарламенті цієї ідеї. Проекти передбачали, що кешування є, по суті справи, нелегальним копіюванням, а це порушує авторські права і має бути заборонено. Якщо б наведений музичною індустрією законопроект пройшов, кожному європейському провайдеру довелося б купувати ліцензії на всі музичні файли, що можуть випадково виявитися в кеші - або, що вірогідніше, зовсім відмовитися від кешування. В тім, Європарламент визнав за краще внести в закон "Про деякі аспекти електронної комерції на внутрішніх ринках" поправку, що дозволяє створення тимчасових копій в тому випадку, якщо це полегшує "ефективне функціонування систем передачі даних". Правове забезпечення діяльності мереж потребуватимей від України та Польщі копіткої праці в галузі нормотворення та адаптації національного законодавства передовсім до європейських вимог. Не в останню чергу це стосується непопулярного рішення щодо доступу до інформації відповідних спеціальних служб.. На початку травня 1999 року брюссельські парламентарі прийняли законопроект, який допускає, що кожний провайдер Європи має забезпечувати правоохоронним органам повний доступ в реальному часі до всіх серверів та послуг, що цей провайдер надає. Вартість підключення поліції цілком лягає на плечі самих провайдерів. Аналогічний законопроект вже діє в США.

У галузі регулювання Інтернету найбільш "вільною" з розвинутих країн досі залишається Канада. Голова Канадского радіотелевізійного і телекомунікаційного комітету Франсуа Бертран нещодавно заявив, що його відомство не збирається регулювати канадский Інтернет ні в якій його частині. "Ми сподіваємося, що відсутність регулювання стимулює зростання нових медіа-сервісів в країні", - наголошує Ф.Бертран. Тим часом у Росії справа з технічним зняттям інформації правоохоронними органами набула унікальних випадків. Наприклад, після того як волгоградський провайдер ”Байярд-Славия" відкрито виступив проти встановлення у себе обладнання спецслужб, ФСБ вирішило цю організацію потіснити конкретними заходами . Спочатку компанія наразилася на позапланову перевірку з боку податківців. Керуючий фірмою Наіль Мурзаханов стверджує, що йому і членам його сімї' погрожували розправою. ФСБ поставило волгоградській фірмі ультиматум: або 'Байярд-Славия" протягом місяця встановлює у себе обладнання для прослуховування, або чекісти вимикають канал. Н.Мурзаханов подав на ФСБ в суд за порушення конституційних прав - загрози правооронців були задокументовані. Тепер, незалежно від рішення суду, стає остаточно зрозуміло: жоден російський провайдер, не стане добровільно співробітничати з ФСБ за таких підходів та на тих умовах, що ця організація пропонує.

Разом з тим спецслужби завжди намагалися бути на вістрі прогресу і активно займалися розробками нових технологій. Це вимагає чималих грошей, але про вклад в цей процес з боку ЦРУ, ФБР, Пентагона, ФСБ тощо широкій громадськості відомо небагато. Але, наприклад, у зв'язку з ослабленням аудиту за експортом потужних засобів шифрування інформації нещодавно Адміністрація США надала додаткові повноваження і фінансові ресурси ФБР. Спеціальному Центру технічної підтримки ФБР на 4 роки виділено 80 млн дол. Ці кошти підуть на розробку засобів для розшифровування повідомлень при розслідуванні кримінальних злочинів. В свою чергу міністерство оборони США створило комп'ютерну лабораторію Defense Computer Forensics Lab і витратило на її оснащення 15 млн дол. 80 кваліфікованих співробітників будуть виловлювати хакерів по всій мережі Internet, розшифровувати інформацію, відновлювати стерті файли на комп'ютерах і на порізаних на шматочки дискетках. Зрозуміло, що все це вимагає попередніх наукових досліджень. ЦРУ перед тим як створювати власні лабораторії вирішило привернути громадських фахівців з нових, але "прудких" комп'ютерних компаній. У газеті New York Times з'явилося повідомлення про те, що Центральне розвідувальне управління США заснувало компанію , що отримала назва In-Q-It (літера Q, що фігурує в середині назви, дана в честь одного великого фахівця по різним технологічним нововведенням з фільмів про Джеймса Бонда). Як офіційно повідомляється, метою створення цієї компанії є розширення доступу ЦРУ до нових інформаційних технологій. Фінансуватися ця компанія буде з закритої статті бюджету ЦРУ, причому їй вже виділено зі згоди Конгресу США 28 млн дол. In-Q-It здійснювати -ме фінансову підтримку вмсокотехнологічних компаній, що розробляють найсучасніші технології. Штаб-квартира компанії In-Q-It розташується в Вашінгтоні, але є також філія в Силіконовій Долині. Очолив компанію Гілман Луї, що був до цього виконавчим директором фірми Hasbro Toys.

Проте технологічна революція та муайбутнє інформаційної епохи ставлять перед суспільством безліч запитань. Серед них головне:чи зможуть громадяни України та Польщі адаптуватися до новітніх технологічних змін не порушивши існуючі можливості соціального консенсусу та національно – культурної ідентичності. Нинішнє суспільство, в якому Інтернет та інші засоби масової комунікації грають все помітнішу роль, прийнято називати інформаційним - на противагу учорашньому індустріальному. Втім, дехто ставить цю нову картину світу під сумнів. Зокрема, з критикою ідеї інформаційного суспільства виступає російський соціолог Дмитро Іванов. Він вважає, що не вірно говорити про розвиток мережі Інтернет як про вирішальний крок на шляху до інформаційного суспільства. Бо, якщо розібратися в змісті поширеного поняття "інформаційне суспільство", то, на думку Іванова, можна прийти до парадоксального висновку: Internet віддаляє нас від інформаційного суспільства, бо в мережі є дуже мало від інформації (в традиційному її розумінні) і немає майже нічого від суспільства. В Інтернеті традиційні соціальні інститути не можуть функціонувати у вигляді нормативних структур, але вони існують в мережі як образи, що можна транслювати і якими можна маніпулювати. Інституціональність в Інтернеті симулюється: комунікаціям надається традиційний образ в тому випадку, коли цього вимагають звички, стандарти сприйняття партнерів по комунікації. Таким чином, Інтернет ніяк не реалізує ідею інформаційного суспільства. Поміж тим Росія активно розвиває свою інформаційну потугу. Тому як би ми не ставилися до твердження російського вченого , проте вже нині ми існуємо в контексті інформаційної епохи і Україні та Польщі вкрай важливо вибрати глобальні пріоритети, які визначатимуть подальші можливості її інтегрування в сучасні комунікаційні потоки та ринки. Глобалізація та, водночас, фрагментація світової системи, розповсюдження демократії і криза ліберальних ідей, зменшення великих воєн та ріст регіональних національних і релігійних конфліктів стануть суспільними ознаками ХХІ століття. Для адекватного реагування державним чинникам України та Польщі поза усяким сумніво треба інтенсифікувати українсько-польську співпрацю в інформаційній галузі залучаючи потужні, насамперед кадрові та фінансові ресурси і спираючись на професіоналів.

[© 1998-2000 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]