Ці слова належать одному командуючому Північного флоту Росії у відповідь на запитання - чому один із самий сучасних атомних підводних човнів Росії К-141 "Курськ", оснащена рятувальними засобами на самому високому рівні, не змогла себе врятувати під час аварії в Баренцевому морі. Виявляється, що всі ті рятувальні засоби справді таки були на "Курську", тільки не готові до використання, а деякі засоби взагалі виведені з ладу. Наприклад, аварійно-сигнальні буї, які на "Курську" могли бути намертво приварені до корпуса човна (в аварійнній ситуації перше шо викидає човен це буї, вони дають змогу підтримувати зв"язок з сусідніми суднами та літаками). Це стало причиною непоінформованості командування Північного флоту і не дало змоги прийняти правильне рішення щодо рятування екіпажу.

Чому так сталося?

По-перше, частина військово-розвідувальної стратегії полягала у неоголошенні походів до берегів Америки (ще за часів СРСР). Подібні "вилазки" робили й американці, і через випадковий викид буя на поверхню міг розгорітися міжнародний скандал. Радянська традиція збереглася й досьогодні.

По-друге, ще однією причиною називають несправність апаратури, заданої ще до відправлення човна на навчання.

По-третє, неготовність команди до подібної аварійної ситуації.

Влада ж головною причиною загибелі "Курська" вважає зіткнення російського підводного човна з іншою субмариною - "можливо британською". Таку версію, на її погляд, підтвержують уламки іншого невідомого судна, які були знайдені на місці трагедії.

Британці відхиляють такий авріант. Вони заявили, що жодна Субмарина Королівського Військово-Морського Флоту не знаходилась на момент аварії поблизу "Курська". Британські експерти висунули версію вибуху всередині човна, через помилку при спробі здійснити під час навчань торпедний вистріл. Відбулося витікання ракетного пального (вибухонебезпечний водень), що привело до вибуху ракети на борту. Другий вибух відбувся через дві хвилини через пожежу в апаратному відсіку і можливу детонацію бойових головок інших торпед і ракет. Порятунок екіпажу залежав від його дій під час двохвилинного інтервалу між вибухами. Ця версія підтвердилася зафіксованими норвезькими сейсмологами вибухами в районі "Курська" (співпадає час і оцінка сили вубухів). Тож британці вважають, що катастрофа на російському підводному човні була викликана або недоліками боєвої підготовки екіпажу, або помилками в експлуатації корабля.

Таких доводів вистачило щоб переконати рсійське керівництво, що К-141 затонув внаслідок вибуху всередині корабля. Проте детонація боєкомплекту, за твердженням влади, сталася все таки через зіткнення з невідомим судном. Переконатися в цьому закордонним експертам пропонують тільки на словах. Жодна іноземна рятувальна установка не допускається до "Курська" російським командуванням. І навіть єдина в Європі універсальна глубоководна рятувальна установка LR-5, що знаходиться на озброєнні Великобританії, яку спочатку збиралися використати в операції порятунку, в останній момент виявилася "непотрібною". Штаб російського Північного флоту заявив, що шансів на порятунок екіпажу "Курська" не залишилось саме в той момент, коли рятувальники майже прибули на місце трагедії (19 серпня). Лише в понеділок, 21 серпня, норвезькі водолази відкрили рятувальний люк і переконалися, що кормові відсіки заповнені водою. Операція набула іншого значення, тепер з дна моря діставатимуть тільки тіла 118 членів екіпажу.

Чому влада тягнула з порятунком? Чому розповсюджувала протирічну інформацію? Чому не допускала "чужих"? Росіянам ще не скоро вдасться дізнатися. Але очевидно те, що заради "честі мундира" керівництво країни принесло в жертву 118 життів.

[© 1998-2000 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]