Його величність Павло Іванович Лазаренко…

Народився Павло Лазаренко 23 січня 1953 року у сім'ї колгоспника в селі Карповка Дніпропетровської області. У 1978 році закінчив Дніпропетровський сільського-господарський інститут. Трудову діяльність розпочав водієм в одному з господарств Дніпропетровщині. У 1971-73 роках проходив військову службу у Радянській Армії. Після неї повернувся не додому, а до села Миколаївка, де працював рядовим агрономом-організатором. Через кілька місяців стає головним агрономом, а вже за рік - у 1979, коли йому минув 26-й рік, головою правління колгоспу-"мільйонера" ім.Калініна. За три роки "вмілого управління" збунтувались підлеглі й написали колективну скаргу, яку підримали профорг з комсоргом. Бюро Новомосковського райкому партії на своєму засіданні 24 січня 1983 року змушене було констатувати, що Лазаренко "у ставленні до спеціалістів колгоспу допускає невиправдану грубість, зарозумілість, чванство, не зважає на думку спеціалістів, що породжує конфліктні ситуації". Ця обставина не завадила Павлові Івановичу очолювати у 1984-85 рр. управління сільського господарства Царичанського райвиконкому (потім став 2-м секретарем Царичанського райкому КПУ). 1985 рік став черговою сходинкою у кар'єрі Лазаренка - він дістав посаду завідувача аграрного відділу Дніпропетровського обкому КПУ, головою АПК області.

У березні 1992 року починається його стрімкий політичний зліт у ролі представника президента у Дніпропетровській області, коли Президент України Леонід Макарович Кравчук вирішив побудувати свою власну вертикаль влади. Проте тут Лазаренко здійснив справжню кадрову революцію. В результаті - він сірий кардинал Дніпропетровщини, або, як її називали у народі, "лазаренківщини". З найвідоміших кадрів, які з'явились на політичній арені завдяки Павлові Івановичу, згадаємо керівника його апарату Івана Кириленка (нинішнього міністра агропромислової політики називали "правою рукою" Лазаренка), прокурора області Григорія Ворсинова (якого патрон пізніше перетягне на посаду Генпрокурора), заступника директора Нижньодніпровського трубного заводу, майбутнього народного депутата і керівника "Укрзолота" Сергія Чукмасова. До відбору кадрів, що не скажи, Лазаренко ставився дуже серйозно. Свого першого заступника Едуарда Дубініна (колишнього заступника міністра транспортного будівництва СРСР) привіз аж із Москви.

У 1995 році Павло Іванович очолює Облдержадміністрацію. З вересня 1995 до травня 1996 обіймає посаду першого віце-прем'єра, а потім - посаду прем'єр-міністра. У 1997 році подає у відставку. З лютого 1999 року перебуває поза межами України.

Звідки у Павла Івановича Лазаренка торба грошей?

У 1991 році на енергоринку України виникає (за конфіденційною інформацією, не без допомоги Павла Івановича) бездоганна система для отримання коштів. Називалась вона - "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ). Головне зайняття - постачання нафти. Президентом цієї фірми стає Юлія Тимошенко. "Газпром" допоміг ЄЕСУ набути довіри у росіян, а це привело до того, що незабаром ЄЕСУ змогли регулярно постачати енергію в енергоємні галузі, головним чином для виробництва сталі та цементу, і, отже, "осідлали" не лише найважливіші товарні потоки, а й фінансові. Через деякий час керований Павлом Івановичем консорціум розпоряджається промисловою продукцією двох найбільших індустріальних регіонів України (Дніпропетровського і Запорізького).

У 1996 році на частку корпорації припадало більш ніж половина палива, яке завозилось газотрейдерами в Україну. Оборот компанії перевищує $10 млрд. Прибутки не розголошувались, проте добре відомо, що створені нею два банки та англійська фірма-засновник (це надавало пільгові умови сплати податків) мали можливість оперативно маневрувати фінансовими ресурсами, зосереджуючи їх у належний час у потрібному місці.

Для успішного привласнення грошей (в межах України) використовується, за словами представника РУХу, банк "Слов'янський ", через рахунки якого лише один Дніпродзержинський металургійний комбінат у 1996 році провів 150 млн гривень, а до держбюджету потрапило лише 2 млн з цієї суми (1,5% податків). Відповідно Дніпропетровська область, за підрахунками експертів, втрачала щорічно 400 млн гривень.

Діставши прибутків на суму понад $1млрд, ЄЕСУ заплатила 22.000 (!) гривень податків (на той час - $5.650).

Проте тодішній директор департаменту ЄЕСУ у зв'язках з громадськістю Микита Потуравський заявив, що "ЄЕСУ не є засновником банку "Слов'янський". Цей банк входить до неформального корпоративного об'єднання, яке складається приблизно з 27 фінансових та промислових партнерів ЄЕСУ, пов'язаних спільними комерційними проектами".

На отримані кошти Лазаренко створив такий механізм, що після надходження нафти чи газу росіяни були змушені нам доплачувати. В середині 90-х Павло Іванович побудував потужну телевізійну "імперію", яка транслює свої передачі на найпопулярнішому в Дніпропетровську 11-му каналі й постачає інформаційними сюжетами канали УТ-2, "Інтер", "ЮТАР", програму "Вікна" та газету "Всеукраинские Ведомости".

Можна стверджувати, що 90% грошей (якщо не всі 100) Павло Лазаренко заробив завдяки ЄЕСУ у 1996-1997 рр. Сюди можна додати і часи правління на Дніпропетровщині з 1992 року, коли екс-прем'єр-міністр став представником Президента.

Під час слідства у Швейцарії (коли розглядали справу щодо відмивання грошей за контрактом з купівлі Кабміном дачних будинків за завищеною ціною і продажем металу "Криворіжсталі" оффшорним компаніям) було зроблено припущення, і доволі цікаве, що Лазаренко та керівник солнцевського угруповання (Росія) Сергій Михайлов (на прізвисько Михась) були діловими партнерами (у 1996 році Михась представляв фірму, яка вела переговори щодо будівництва газопроводу з Туркменистану до України).

До того ж Лазаренко, по суті, ввів свій власний податок на додану вартість. Контролюючи сировину, газовий сектор та енергетику країни, він отримував свої відсотки мало не з кожної угоди…


Країни поневіряння

Греція

В ній Павло Іванович опинився через "хворобу" саме в той момент, коли Верховна Рада вирішила позбавити його депутатської недоторканності та притягнути до кримінальної відповідальності (310 нардепів висловились "за", а "проти" - лише 39).

Як з'ясувалось пізніше з надісланого ним медичного висновку, Лазаренко було госпіталізовано 15 лютого до державної лікарні у Греції з підозрою на інфаркт міокарда. Лікарі встановили у нього "раптовий психоемоційний стрес" (тиск 190 на 120), підвищену схильність до спітніння і "сонливість другого ступеня". Після проведених внутрішньовенних ін'єкцій йому було рекомендовано затриматись у лікарні ще на 3-4 дні. Народний депутат Олег Литвак (колишній генпрокурор), заявив, що пацієнта на прізвище Лазаренко у вказаній у "бюлетені" лікарні немає; та й у Греції теж. Російські ЗМІ знайшли його сліди вже в Італії…


Україна

Звинувачення висунув генпрокурор України Михайло Потебенько - Павло Іванович звинувачується у незаконних валютних операціях, у результаті яких його сім'я та близьке оточення отримали сотні мільйонів доларів. Крім того, проти Павла Лазаренка порушено кримінальну справу у підозрі в організації вбивства народного депутата й бізнесмена Євгена Щербаня у березні 1996 року.

В Україні почалось "полювання на відьом": навмисне руйнування всіх лазаренківських структур та усунення його людей. Так, було звільнено Едуарда Дубініна з посади першого заступника голови Дніпропетровської ОДА за зловживання службовим становищем, оскільки на прохання Е.Дубініна у січні 1996 року Павло Лазаренко (на той час - перший віце-прем'єр-міністр України) доручив Дніпропетровській облдержадміністрації реалізувати угоди між урядом України та міністерством оборони Німеччини про надання гуманітарної допомоги автомобільною технікою з фондів Бундесверу.

Т1285 одиниць техніки завезла корпорація ЄЕСУ. Незважаючи на те, що ці автомобілі були власністю держави, їх зарахували на баланс ЄЕСУ як товар, куплений у німецької фірми. До того ж Дубінін порушив постанову Кабміну від 24 липня 1993 року за № 573, надавши ЄЕСУ право відшкодувати свої матеріальні збитки за рахунок часткового продажу автомобілів (корпорація не має відповідної ліцензії). Й ще одне. Впродовж 2-х років не переказували в бюджет ці гроші й не сплачували податки.

Павлові Івановичу інкримінують розкрадання майна в особливо великих розмірах, незаконне відкриття й використання за межами України валютних рахунків, приховування валютної виручки й зловживання службовим становищем. За словами Михайла Потебенька, Павло Лазаренко, використовуючи незаконно відкриті валютні рахунки товариства LIP HANDEL AG у філіалі банка UBS міста Фрібург (Швейцарія), отримав на них 4419 тисяч швейцарських франків й $2378 тисяч, з яких $1205 тисяч були вкрадені з держвалютних коштів радгоспу "Науковий", а решта, у сумі 4419 тисяч швейцарських франків і $1173 тисячі, приховані як валютна виручка. У квітні 1996 року Павло Лазаренко, зловживаючи владою, дав вказівку про внесення до плану будівництва на 1996 рік комплекса робіт з благоустрою озера на території, прилеглій до ділянки, що її він займав, у "Пущі-Водиці" й фінансування їх за рахунок виділюваних на природоохоронні заходи коштів.


Швейцарія

Звинувачення:

Ст.305(2) Криміналного кодексу Швейцарської Конфедерації "Відмивання грошей"

1. Той, хто здійснює дії, спрямовані на недопущення встановлення походження, виявлення чи конфіскації майна, що походить від злочину, про що він знає чи може здогадуватись, карається тюремним ув'язненням чи сплатою штрафу.

2. У тяжких випадках покарання визначається строком до п'яти років ув'язнення до каторжної чи простої в'язниці. У тому випадку, коли звинувачуваного залишають на волі, визначається штраф розміром в 1 мільйон франків.

Тяжким вважається випадок, якщо злочинець:

а) діє як член злочинного угруповання;

б) діє як член банди, створеної для безперевного "відмивання" грошей;

в) за допомогою "відмивання" грошей, пов'язаного з професійною діяльністю, досягає великого обігу або значних прибутків.

3. Злочинець карається також у тому випадку, якщо основний злочин було скоєно за кордоном і він є таким, що карається і у місці скоєного злочину (виправлено редакціонною комісією Федеральних зборів (ст.33 Закону про ділові стосунки - SR 171.11)).

Строк можливого покарання: 18 місяців

Слідчі: Лоран Каспер-Ансерме

За першою офіційною версією, Павло Іванович був затриманий 3 грудня 1997 року на швейцарсько-французькому кордоні в районі міста Базель з панамським паспортом. Друга версія - екс-прем'єр-міністра затримали 2 грудня під час перетину німецько-швейцарського кордону. Причина - при перевірці документів у паспорті не виявилось візи, що дає право на в'їзд до цієї країни. Розповідь ЗМІ про цю подію демонструє цілковиту відсутність логіки: як простий солдат, глянувши на паспорт, зміг сказати, що Павло Іванович не панамець, а колишній український прем'єр? Більш правдоподібною виглядає версія про навмисне затримання Лазаренка у готелі швейцарськими правохоронцям за підказкою СБУ. Стосовно панамського паспорта слід зауважити таке: крім права вільного в'їзду до 47 країн Європи, громадянином Панами може стати будь-яка людина, яка зробила внесок у розвиток цієї країни. Про який саме внесок та його обсяг йдеться, ми можемо лише здогадуватись.

Через банки Bank Populare та SCS Alliance Bank, за словами Лорана Каспер-Ансерме, Павло Іванович провів 72 млн доларів у 1996-1997 рр. Крім того, швейцарський слідчий з'ясував, що на рахунки Лазаренка потрапляли суми від контрактів, укладених компанією Somolli Enterprises Ltd (зареєстрованої на Кіпрі) з державними українськими компаніями. Так, Bank Populare отримав $43 млн, перерахованих на рахунки двох компаній Orphin та GHP Corporation. Ця сума надійшла на власний рахунок Павла Івановича у вищезгаданих швейцарських банках, а потім вони опинились на Багамах і на банківських рахунках в Антигуа. Інша частина капіталу - $29.1 млн - надійшла на рахунок Лазаренка у SCS Alliance Bank, які потім "пішли" на Кариби.

Під час слідства "виринули" такі фінансові організації:

The Brainfield Company (острів Тортуга, Карибський басейн)
GHP Corporation (Панама)
Somalli Enterprises (Кіпр)
LIP Handel (Швейцарія)
Van Der Ploeg en Terpstra B.V. (Нідерланди)
Jurimex Commerz Transit (Швейцарія)
IAH International Automobil Handel GMBH (Німеччина)
Adam Opel AG (Німеччина)
Kres GMBH (Німеччина)
KMP Corporation (Панама)
Orphin Company (Багамські острови)
Progressia Fiducare (Швейцарія)
ABS Enterprises (США)
Pacific Modern Homes (США)

Хто зна, як все мало скінчитись, якби невідомий меценат не вніс за Павла Івановича $2,6 млн, проте ці гроші не зупинили опального прем'єра і він втік до Сполучених Штатів.

США

Звинувачення: відмивання грошей, отриманих незаконним шляхом
Строк можливого покарання: 370 років
Адвокати: Пауль Галлі-Гарт

Все розпочалось доволі невинно: газета "New York Times" повідомила, що віллу голівудської зірки Едді Мерфі придбала одна каліфорнійська фірма (що належить Павлові Лазаренку) у вересні 1998 року. Агент з торгівлі нерухомістю Нен Ален заявила, що будинок був проданий російському подружжі. Хоч би то як воно було, але факт залишається фактом: за віллу заплатили 6 млн 750 тис. доларів. Найцікавіше полягає в тому, що суму виплатили готівкою (!), а для Америки кеш - це святе. "Халупа" Павла Лазаренка має 41 кімнату, гранітну підлогу і величезну банкетну залу, 2 гелікоптерні платформи, 5 басейнів з водяними каскадами, які самі по собі вже є унікальними. Для американців вілла вважається дуже дорогою і не кожний може собі таке дозволити.

Потім з'явилась стаття в журналі "Wall Street Journal" від 15 листопада 1999 року, де розповідалось про те, як розпочалась ліквідація Eurofed Bank на острові Антіга. Подейкували, що Павлові Івановичу належала певна частина цього банку.

З Швейцарії Павло Іванович перебрався за океан - до США. 19 лютого минулого року його затримала служба еміграції та натуралізації.

Довгі і заплутані поневіряння Павла Івановича Лазаренка у лабіринтах світового громадянства та банків нарешті скінчились звинуваченням з боку американських служителів Феміди.

Американське федеральне велике жюрі звинуватило Павла Лазаренка у відмиванні 114 мільйонів американських доларів, отриманих ним незаконним шляхом та переведених на закордонні рахунки у 1994-1999 роках. Крім цього, проти П.Лазаренка висунуті звинувачення у вивезенні майна, отриманого незаконним шляхом. Всі ці звинувачення були висунуті ще 18 травня, проте оголошені 2 червня цього року, а українська влада звинуватила екс-прем'єра у тому, що він є замовником трьох гучних вбивств (серед них - вбивство Євгена Щербаня).

Павлові Івановичу було висунуто 7 позовів з відмивання грошей та 23 за транспортування краденого майна. Кожен пункт звинувачення у відмиванні грошей "тягне" на 20 років та 500 тисяч доларів штрафу, а за транспортування - 10 років і $250 тис. штрафу. Загалом Павлові Івановичу "світило" 370 років в'язниці та $9.250.000 штрафу.

Крім того, американські прокурори мали документи, в яких було зазначено, що за один тиждень у серпні 1997 року через його швейцарський рахунок пройшло 124 млн доларів.

Американці довели, що Лазаренко мав рахунки у таких банках (на території США), як:

Commercial Bank of San Francisco
Pacific Bank
Merrill, Lynch, Fenner & Smith
West America Bank
Bank of America
Fleet Boston Robertson & Stephens
Hamrecht & Quist

Крім того, "імперія" Павла Івановича містила в собі ще
Banque SCS Alliance
Banque Populaire Suisse
Credit Lyonnais
Credit Suisse
а також American Bank у Польщі та European Federal Credit Bank у Сент-Джонсі.

Можна лише здогадуватись, на яку співпрацю пішов екс-пре'єр-міністр з правосуддям США, але факт є фактом: 8 місяців в'язниці він отримав.

Удар у відповідь

Павло Іванович заявив про причетність високих посадовців з оточення Президента України у витраті не за призначенням $613 млн МВФ, переданих Нацбанку у грудні 1997 року. Про це говориться у статті відомої газети "Financial Times". В ній Павло Іванович стверджував, що гроші були витрачені для придбання спекулятивних урядових облігацій за процентними ставками, що доходили до 66%.

При цьому, як стверджує газети, 200 млн прибутку від цієї операції були, як попередньо вважають, на рахунки людей з близького оточення Леоніда Кучми, а саме - Олександра Волкова (стверджує FT).

Вже у США Павло Лазаренко заявив, що може надати слідству документацію про валютні рахунки відомих українських політиків. А ключовою фігурою у відмиванні грошей Павло Іванович назвав Юлію Тимошенко.

матеріал підготовлено за повідомленнями вітчизняних та західних ЗМІ