Тема порушена у статті "Росія у вирі громадянської війни" досить цікава. Але перед тим як полемізувати, хотілося б звернути увагу на деякі тематичні помилки та неточності, допущені її автором. Для знищення власного народу не треба вести війну - це і дорого, і брудно, і себе не виправдовує. Краще все робити тихом-нишком - гарний приклад Україна, де поволі піднімають ціни і не виплачують зарплати. Населення, живучи суворо у рамках закону, скоро саме відкине кінці. Невже в Росії цього не розуміють?

По-друге, автор дивується звідкіля гроші на озброєння беруть федеральні війська, але чомусь не вказує джерела надходження коштів чеченських бойовиків. Де ж справедливість? Не вказує може тому, що доведено -- гроші йдуть від торгівлі наркотиками, від "наїздів" на підприємців, від викрадання людей. Невже це все "священні елементи війни за незалежність"? І від таких слів стає ще моторошніше.

По-третє, справді призивають офіцерів запасу. Але не слід забувати, що причина не лише у втратах, але й у тому, що війська перебувають на війні тимчасово. Декілька місяців, потім їх обов'язково треба кимось замінювати. Тому резервів і не вистачає. І не варто говорити про великі втрати, через які ніби-то Росія призиває резервісітів.

Наступна спростована теза, якщо чеченці громадяни Росії - то вони повині підкорюватися законодавству та конституційним нормам країни. А вони натомість проголошують незалежність, порчинають вести незалежну міжнародну політику, власну економіку. Хіба Київ сидів би склавши руки, якби Галичина почала реалізовати своє право на самовизнання, оголосила б себе незалежною? Почала проводити кордони, встановлювати КПП і відряджала б урядові делегації до США та Британії?

Щодо чисельної переваги та тактики. За російським командуванням вже давно батіг плаче. Вочевидь перед виборами в. о. президента просто не хоче втрачати підтримку генералів та армії. Мовляв, як покажете себе під час виборів, залежатиме, чи зарахують вам ваші помилки. В умовах чеченського ландшафту група бійців і справді може стримувати не лише вдесятеро більші сили, а навіть вдвадцятеро. І хочя кількість не завжди переходить у якість, але тим, хто у меншості приходиться сутужно. А щодо бажання покінчити -- цілком нормально. Кому потрібні на власній території, адже автор стверджує, що Чечня - частина Росія, загони озброєнних чолов'яг, які не визнають законів і стріляють в усе, що рухається?

А свідченням того, що війна не ведеться саме проти чеченського народу - сотні з цієї національності продовжують робити свої справи у різних регіонах Росії. Їх не переслідують, не саджають у тюрму, не відправляють у концтабори. А то виходить як: попропадав невідомо де на території Чечені декілька місяців, безнаказано грабував і розстрілював солдат, а коли справи пішли погано - прикинувся бідною овечкою. Машеш руками і закликаєш світову громадськість подивитися, що з тобою роблять. Думати слід було раніше. Розумні люди вже давним давно повтікали з Ічкерії в найближчі регіони. І хоч умови проживання там жахливі, зручності відсутні, але ж там геноциду не має.

Я погоджуюсь з тим, що з обох боків іде ідеологічна та інформаційна війна. Але розібратися у ситуації, що склалася можна навіть продивляючись офіційні російськх канали - треба просто вміти читати між рядками і не сприймати все на віру. В Україні останнім часом так повелося: заявили росіяни - брехня, чеченці - чиста правда. Виходить, у нас на слово вірять лише джентельменам. Тому у чеченців карти ми не перевіряємо. А марно, бо туз може з'являтися у грі і з рукава.

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]