Вибори - це завжди зміни, але не в Бєларусь, принаймні не цього разу. Про те, що 15 жовтня стане генеральною репетицією перед президентськими (Лукашенківськими) виборами 2001 року, говорять не лише опозиціонери, але і сам пан Лукашенко не приховує своїх намірів. Оновлення нижньої палати Бєларуського уряду обіцяє перетворитися на фарс.

Ситуація в Бєларусі сьогодні не найкраща. Бутафорна демократія - лише маріонетка в руках Олександра Лукашенка. Це почалося тоді, коли він прийшов у президентство, крок за кроком затверджуючи свою політику. Спочатку осінь 1996 року - референдум (який за свідченнями міжнародних споростерігачів, у тому числі представників ЄС і ОБСЄ, незаконний) і в результаті продовження терміну перебування на президентській посаді з 5 до 7 років - монархістські закиди.

1999 - рік закінчення лігітимності Лукашенка як президента, проте знову без змін. У пана Лукашенка свої розрахунки і погляди на легітимність. У нормальному демократичному суспільстві таким діям повинна протистояти опозиція. З цим явищем у Бєларусі борються по-своєму: переслідування, репресії, арешти, звільнення з посад… Це усе вдало прикривається словами про демократію.

Майбутні вибори супроводжуються оригінальним лозунгом: "Елегантно, гарно, порядно". І справді цього разу не доведеться підтасовувати результати виборів на користь потрібних кандидатур, непотрібні - елегантно усунуті від участі у виборах ще на початкових етапах.

Заклики до співпраці з опозицією залишаються закликами. Але це вина насамперед самої опозиції, вона не згуртована і не підготовлена до рішучих дій, принаймні так було донедавна. Остання подія ставить під питання таку оцінку і може слугувати першим кроком у вирішенні проблем бєларуської опозиції. З часу "Маршу Свободи" (17 жовтня 1999 року) "Всебєларуський з'їзд за незалежність" друга подія, що привернула увагу навіть зарубіжної громадськості і примусила попереживати навіть пана Лукашенка, "загартованого" акціями протесту. Недалекі вибори стали нагодою для опозиційно налаштованої бєларуської інтелігенції зібрати усі сили і закликти громадскість стати на захист демократії. На з"їзді було зареєстровано близько 1500 делегатів з різних куточків держави. однією з головних проблем став протест створенному російсько-бєларуському союзу.

Лукашеннка схвилювали не звичні вислови про те, що з допомогою Союзу він "намагається вирішити важкі економічні проблеми, які сам же і створив", а прийнятий на з"їзді "Акт про Незалежність Бєларусі". Серйозність цього кроку оцінили не лише в країні: гостями з'їзду стали керівники дипкорпусу Франції, Польщі, Німеччини, а також України. Російська сторона відхилила запрошення. У Акті говориться: "Незалежність Бєларусі під загрозою. Реальною небезпекою став договір про створення союзної держави з Росією, підписаний 8 грудня 1999 року, представниками влади, чия легітимність ставиться під загрозу у більшості країнах світу."

Побоюючись непорозумінь мінюст поспішив заявити, що прийнятий на з'їзді документ не матиме юридичної ваги.

Можна сказати, що в історії Бєларусі пройдено ще один етап, але про значимість його для майбутнього говорити ще рано. На жаль, наслідком з'їзду не стало об'єднання опозиційних сил, що здавалося б могло бути природнім. Бєларуси-опозиціонери ще й досі не мають єдиного лідера і спільної програми дій.

Деякі аналітики вважають, що не за горами той час, коли Бєларусь може бути поглинутою і загубленою в просторах Російської Федерації. Єльцинсько-Лукашенківський союз з красивими демократичними перспективами залишився в минулому, як і один з засновників. Нові люди при владі Росії не будуть витрачати час на ігри в рівноправ'я. Єдина умова - без умов. Цього не сталося досьогодні тільки тому, що новому керівництву потрібен був час для адаптації на новому місці, а ще щоб час стер з пам'яті показові наміри при створенні Союзу. І це вдалося: хто сьогодні пам'ятає про грандіозні проекти автодороги, залізничного шляху, або хоча б місце розташування штабу Союзної держави? (Кремль?)

[© 1998-2000 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]