Початок нового політичного сезону в Україні переконливо продемонстрував, що центральні органи державної влади у найближчому майбутньому повинні будуть вирішувати ціле коло питань, пов'язаних з стосунками "регіони-центр".

9 вересня у Києві відбувся другий з'їзд Союзу лідерів місцевих та регіональних влад (СЛМРВ), впливової в Україні громадської організації, що об'єднує у власних рядах представників регіональних еліт. Делегати з'їзду розглянули значущі питання регіональної політики, серед яких слід виділити проект державного бюджету на 2001 рік із запропонованими Міністерством фінансів реформуванням міжбюджетних відносин, проект концепції державної регіональної політики тощо.

На з'їзді був присутній міністр фінансів Ігор Мітюков. У своїй доповіді він пообіцяв делегатам з'їзду, що частка місцевих бюджетів у проекті зведеного держбюджету-2001 складе 36%, замість запропонованих раніше 30%. З'їзд, у свою чергу, вимагав від міністра фінансів збільшення чистого бюджетного трансферту, тобто фінансування витрат місцевих бюджетів за рахунок державного бюджету, з 3.4 до 6 млрд. гривень.

Як показали події останніх днів, навколо запропонованого Міністерством фінансів проекту реформи міжбюджетних відносин розгорнулося справжнє протистояння лобістських угруповань. Проект міністерства фінансів передбачає виведення з повного підпорядкування обласних бюджетів бюджетів міст зі статусом обласних та районних центрів. Мінфін вважіє за потрібне ввести практику самостійного формування міських бюджетів, а також напряму виплачувати їм трансферти з державного бюджету. В результаті цього буде створено 682 бюджети замість 27, що існують сьогодні. Міністр фінансів Ігор Мітюков небезпідставно вважає, що реалізація проекту дозволить демократизувати міжбюджетні відносини, тобто вивести бюджети нижнього рівня із залежності від представників обласної влади. Згідно проекта, органи обласної влади будуть аналізувати та контролювати виконання місцевих бюджетів, а у їх розпорядження повинні передаватися близько 20% усіх місцевих ресурсів.

Звичайно, така радикальна реформа міжбюджетних відносин зачіпає інтереси багатьох представників владної еліти в Україні, а їх реакція на пропозиції Мінфіну не забарилася. 6 вересня відбулась нарада з питань місцевого самоврядування, після якої перший віце-прем'єр-міністр України Юрій Єхануров зробив заяву наступного змісту: керівники сільських та районих рад України, а також голови районих адміністрацій підтримують пропозиції Міністерства фінансів стосовно бюджету 2001 року, проте голови облдержадміністрацій та обласних рад вважають, що ці пропозиції значно зменшують роль облрад і обладміністрацій в управлінні бюджетним процесом, та відмовляються їх підтримати. За словами Єханурова, керівники областей вважають, що в проекті бюджету повинні бути чітко виписані функції обласних рад та органів обласної виконавчої влади при формуванні бюджету на 2001 рік.

У той же день голова Національної ради Союзу лідерів місцевих та регіональних влад та одночасно губернатор Луганської області Віктор Тихонов заявив, що передбачене у проекті Міністерства фінансів фінансування регіонів без участі обласних адміністрацій є "дуже сміливим" кроком з боку Мінфіну. А член Національної Ради СЛМРВ Володимир Тягло взагалі вважає, що проект держбюджету-2001 є ще більш централізованим, ніж у минулі роки.

Більше того, Президент України Леонід Кучма 11 вересня на нараді з питань підготовки проекту бюджету висловився на адресу Ігоря Мітюкова та голови профільного парламентського комітету Олександра Турчинова ще відвертіше: "Я не хочу, щоб ви своїм бюджетом з областей зробили сільраду. Ця реформістська сверблячка ні до чого не приведе".

Цілком зрозуміло, що втрата контролю над розпорядженням бюджетними коштами є радикальним кроком у підвищеннні рівня самоврядування в Україні, про яке вже багато говорилося. Однак одночасно це й кінець повновладдя голів обласних органів влади, які сьогодні фактично є найбільш сильними владними центрами в регіонах країни. Саме вони були фактичними ініціаторами створення СЛМРВ, який взяв активну участь у проведенні референдуму з питань внесення змін та доповнень до Конституції 16 квітня 1999 року. Звичайно, наведена вище позиція Президента України у певній мірі утворилася під впливом регіональних лобістів, яких об'єднує СЛМРВ.

ТПропозиції делегатів з'їзду СЛМРВ повністю прояснюють ситуацію. Лідери обласних органів влади намагатимуться збільшити бюджетні субвенції регіонам при фактичному збереженні або незначному коригуванні існуючої системи міжбюджетних відносин. Як вже говорилося вище, саме це дозволить їм з найбільшою ефективністю використовувати своє монопольне положення стосовно розподілу бюджетних коштів у регіонах.

Крім того регіональні лідери намагаються закріпити власні політичні позиції. Так, СЛМРВ є одним із ініціаторів створення в Україні двохпалатного парламенту. У його верхню палату, що за версією СЛМРВ називатиметься Радою регіонів, обиратимуться представники від органів регіональної влади та місцевого самоврядування на основі рівного представництва регіонів. Вони працюватимуть на непостійній основі та можуть бути відкликаними. Повноваження Ради регіонів передбачаються дуже широкими: затвердження законів, оголошення введення військового стану при існуванні відповідної пропозиції Президента, затвердження структури та чисельності МВС, СБУ, збройних сил. Рада регіонів також даватиме згоду на призначення Генерального прокурора, голови НБУ, Фонду держмайна, Держкомітету у справах телебачення та радіомовлення. І це тільки частина повноважень Ради регіонів. Звичайно, лідер СЛМРВ Віктор Тихонов передбачає, що в процесі обговорення запропонованих змін повноваження верхньої палати будуть коригуватися у бік обмеження, проте навіть їх простий перелік є вражаючим. По суті йдеться про те, що верхня палата парламенту займатиме ключове положення в системі органів державної влади. Концепція державної регіональної політики, обговорення якої стало одним з основних питань на з'їзді, у варіанті СЛМРВ передбачає також посилення президентської гілки влади. Однак при збережені існуючих тенденцій втілення в життя пропозицій СЛМРВ означатиме не стільки зміцнення позицій президентської гілки влади (які й так не можна назвати слабкими), скільки беззаперечне посилення ролі регіональних лідерів у розробці та здійсненні державної політики в Україні.

[© 1998-2000 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]