З-поміж численних фестивалів, конкурсів, конгресів і конференцій, що від самої весни і до “оксамитового сезону” хвилями накочувалися на “благословенні береги Тавриди”, безперечно, особливе місце у 2000-му році зайняв міжнародний телекінофорум “Разом - у третьому тисячолітті”, який на початку вересня проходив у Ялті. І хоча з моменту його завершення минув уже певний час, проте є нагальна потреба звернутися до цього масштабного заходу. А викликана вона широким резонансом, зокрема, в українських засобах масової інформації, де, на жаль, наявні негативістські оцінки як самої мети проведення телекінофоруму, так і політично-культурницьких дивідентів від нього, а також висловлюються сумніви щодо подальшої його долі. “Що, власне, від проведення форуму отримала Україна, на землі якої він відбувся, - її кіно, її телебачення, її теорія і практика мистецтва? - патетично запитувала вустами свого кореспондента одна з київських газет. - Та й де вони взагалі опинилися, українські учасники?”.

Спробуємо неупереджено відповісти на ці запитання, оперуючи фактами й цифрами.

У рамках ялтинського телекінофоруму проводилося чимало різноманітних культурно-мистецьких заходів. Але, безперечно, його серцевиною став фестиваль телевізійних програм і фільмів. Як же на ньому виглядали українські творці “малого кіно”, тобто телевізійники? Враховуючи, що хронологічні рамки засідань міжнародного журі (а очолив його відомий телекоментатор, політичний оглядач газети “Известия” Олександр Бовін) дозволяли практично переглянути й оцінити приблизно п’ятдесят робіт, то оргкомітет форуму (як це робиться й аналогічних заходах такого високого рівня) вирішив організувати попередній “кваліфікаційний раунд” представлених телекінотворців. Загалом же з 12 країн було телекомпаніями подано понад двісті передач і фільмів. Відбіркова комісія оргкомітету, яку очолював відомий теоретик ТБ, доктор мистецтвознавства Анрі Вартанов, винесла на суд міжнародного журі 55 робіт, до яких засновники форуму (згідно положення) додали ще п’ять. Отож, загалом вийшло 60. Українські телекомпанії тут були представлені 15 екранними творами (тобто чвертю усього обсягу телекінопродукту, який вийшов на фінішну пряму фестивалю). За цим показником ми дещо поступалися Росії, але значно випереджали Білорусію, Молдову, Литву, Таджикистан, Вірменію, Азербайджан, Казахстан, Киргизію, Узбекистан, Румунію, Словаччину. Кожна з цих країн-учасниць була представлена однією-двома роботами).

Переможці визначалися в 1-ти номінаціях (відповідно у кожній - перше, друге і третє призові місця). Правда, за підсумками перегляду телекінотворців, журі дещо скоригувало “конфігурацію” номінацій, залишивши водночас загальну кількість призових місць, - 33. Так от, з цього числа нагород сім вибороли українські телекомпанії (тобто знов-таки близько чверті). Загалом же практично кожен другий наш телетвір, поданий на суд міжнародного журі, виявився в числі призерів. Я вважаю це показником високого рівня нашої вітчизняної телевізії, цілковитою конкурентноздатністю співзмагальності у будь-яких престижних турнірах електронної телемузи. Безперечно, до таких екранних поєдинків треба заздалегідь готуватися. І творчо, і організаційно. Так, активно проявила себе українська незалежна телекорпорація “Інтер”, шість робіт якої потрапили до списку фінальних переглядів. Звичайно, на таких престижних телетурнірах перемагають не числом, а вмінням. А свідченням професіоналізму “інтерівців” стала провідна позиція, яку виборола у номінації “Ведучий” програма “Таємні історії з Дмитром Харитоновим” (формально це був другий приз, фактично ж - заглавний, бо бронзової статуетки “Дама з собачкою” за перше місце у цій номінації взагалі не присуджувалося), Безперечно, успіхом можна вважати і друге місце у номінації “Бізнес та економіка” програми Хмельницького обласної державної телерадіокомпанії “Дорогу здолає той, хто йде” (автор А.Трачук). На жаль, слід зауважити, що державні ТРК України, які виявили великий інтерес до телекінофоруму, через серйозні організаційні недоробки з боку керівництва Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення (про це ще йтиметься нижче), у фінальній частині міжнародного фестивалю ТБ і кіно виявилися представленими лише вищеназваною роботою хмельничан. А тому з ініціативи голови Асоціації працівників ЗМІ України Віктора Петренка (заступника голови Оргкомітету форуму, директора Української виконавчої дирекції форуму) в рамках міжнародного телекінофоруму “Разом - у третьому тисячоліття” проводили свій конкурс, де було представлено загалом 45 робіт (у тому числі кілька й від комерційних компаній). Природа ж, як мудро сказав один класик, не терпить порожнечі. То ж від України у міжнародному фестивальному фіналі виступало, головним чином, недержавне ТБ. Серед призерів-номінантів виявилися ТРК “Чорноморська” (м.Севастополь), “Ялта-ТБ” (м.Ялта), “Приват-TV” (м.Харків), “Олімпійський трейдинг” (м.Київ) та ін.

Чи могли б українські телекомпанії здобути нагород більше? Гадаю, що так. Але за умови, коли б вагоміше були представлені на заключному етапі змагань. А для цього на підготовчій стадії державному телебаченню України та його функціонерам треба було б попрацювати значно інтенсивніше. Або хоча б таке: телекінофорум проходив у курортній перлині Криму, й умовами його передбачалася спеціальна номінація “Індустрія відпочинку”. Але через брак вагомих творів саме цього спрямування журі змушене було скасувати дану номінацію. А кому ж, як не українським студіям, розробляти саме цю “золоту жилу”?! Натомість, ввели нову номінацію “Продюсер фільму” (тут призи одержали творці відомих російських серіалів “Нові менти”. “Агент національної безпеки” та “Що сказав покійний”). Жодного ж телефільму чи серіалу від України на суд “великого журі” не було подано, хоча, як мені видається, за місця “під сонцем” могли б серйозно позмагатися такі наші багатосерійки, як “День народження Буржуя” (студія “1+1”) чи “Роксолана” (“Укртелефільм”). Прем’єрним показом на телекінофорумі була позначена ще “тепла” робота українського режисера Валерія Рожка “Втрачений рай” (екранізація однойменного роману Віктора Веретеннікова), але вона теж чомусь не виявилася серед фіналістів міжнародного телекінофоруму.

Взагалі, проаналізувавши ситуація, що склалася з представленням українських теле-й кіноробіт до фінальної частини фестивалю, вважав би за доцільне внести пропозицію щодо зміни форми подачі передач та фільмів на наступні міжнародні телекінофоруми (а прийняте рішення, що вони будуть щорічно проходити в Ялті на початку курортного сезону). Пересвідчившись у високому творчому потенціалі українских телестудій, оргкомітет і надалі має зберегти “статус-кво” досягнутого нами у змаганні 2000-го року, і на ІІ-ий телекінофорум зарезервувати за Україною не менше 15 місць у фіналі турніру. З них, наприклад, 10 телекіноробіт має визначатися безпосередньо у Києві переглядовою комісією, створеною під егідою одного із співзасновників міжнародного телекінофоруму - Асоціації працівників ЗМІ України. А ті з наших телекомпаній, котрі волітимуть безпосередньо звертатися до Оргкомітету у Москві, виборюватимуть ще п’ять місць у фіналі. Це, на мій погляд, дозволить об’єктивніше представляти українські телекінотвори на розгляд міжнародного журі, уникнути непорозумінь з рядом наших телекомпаній, які цього року виявилися непоінформованими про долю своїх робіт, надісланих до Москви.

Все вищевикладене - про те, де “взагалі опинилися українські учасники” на цьогорічному ялтинському міжнародному телекінофорумі “Разом - у третьому тисячолітті”. Як бачимо, опинилися на досить пристойному місці.

А тепер - щодо іншого запитання опонентів: “що, власне, від проведення форуму отримала Україна, на землі якої він відбувся?..”.

Співорганізатори з кримського боку (а це - Верховна Рада і Уряд автономії, Ялтинська міська рада) не приховували своєї мети, аби такий представницький культурно-мистецький захід став помітним явищем цьогорічного курортного сезону. З фінансової точки зору він приніс до скарбниці кримської курортної сфери більше третини мільйона доларів лише від російських засновників форуму (перш за все то внесок російсько-білоруської компанії “Славнафта”). Проте, головне в іншому. Увага відпочиваючих на Південному березі Криму, корінних ялтинців (а завдяки прямим трансляціям кримського ТБ церемоній відкриття та закриття телекінофоруму в історичному Лівадійському палаці, а також багатьох інших заходів, до чого стали причетними глядачі всього півострова), - загалом до цієї події тиждень була привернута увага сотень тисяч людей. Зустрічі з такими визначними митцями, як кінорежисери Георгій Данелія, Сергій Соловйов, народна артистка СРСР Зінаїда Кірієнко, безперечно, надовго залишаться у пам’яті багатьох. На жаль, провідні наші українські кінематографісти не виявили за можливе вшанувати своєю присутністю телекінофорум, хоча ряд з них і значився серед членів Опікунської ради та журі...

Деякі опоненти проведення ялтинського телекінофоруму роблять звинувачення ледь не в тому, що то був... проросійський захід. Можна погодитися з цим лише з погляду на те, що окрім численного десанту російських діячів кіно- й телемистецтва, засвідчили повагу до міжнародного телекінофоруму своєю участю в ньому високі російські посадовці. Голова Державної думи Росії Геннадій Селезньов прямо з нью-йоркського “Саміту Тисячоліття” прибув до Ялти, аби вручити Гран-прі (правда, журі так і не визначилося з достойним претендентом на 30-кілограмову позолочену скульптуру, що символізує єднання трьох муз ЗМІ - Преси, Телебачення й Кіно. Усі дні роботи форуму серед його учасників перебували перший віце-прем’єр московського уряду Людмила Швецова, кінорежисер, депутат Держдуми Росії Станіслав Говорухін. Рівень же представництва української сторони обмежувався спікером кримського парламенту Леонідом Грачом та керівником уряду автономії Сергієм Куніциним. А, між тим, Президент України Леонід Кучма надіслав учасникам телекінофоруму привітання і доручив Уряду України та відповідному “інформаційному відомству” активно долучитися до цього заходу. Вказівка Глави держави фактично була проігнорована. Зате тепер керівні чиновники від Держкомінформу ганьблять тих з українців, котрі брали участь у цьому міжнародному культурно-мистецькому заході, засилають до Кабміну гнівні “цидулки” на кшталт того, що, мовляв, акція в Ялті була ледь не “українофобського” спрямування. Як тут не нагадати цим панам прислів’я про тих, хто розмахував кулаками опісля бійки...

І наостанок - про те, що дав форум “кіно, телебаченню України, теорії і практиці її мистецтва”. Разом зі мною у міжнародному журі працювала Л.Хорошилова. Окрім того, що вона очолює Спілку журналістів Криму, Людмила Григорівна є також деканом факультету журналістики одного з Сімферопольських ВУЗів. І от за її ініціативою практично щодня між столицею Криму і курортною Ялтою курсував мікроавтобус, який привозив майбутніх телевізійників на перегляд конкурсних програм, на зустрічі з відомими діячами кіномистецтва, на творчі семінари й “круглі столи”, на заняття у майстер-класах. А було до чого долучатися, адже на найвищому рівні такі заходи проводили такі авторитетні фахівці, як кінорежисер Сергій Соловйов (“Телебачення і кіно: конкуренти чи партнери?”), голова Міждержавної телерадіокомпанії “Мир” Гадильбек Шалахметов (“Телебачення і кіно як інструменти взаємозбагачення національних культур””), президент Міжнародної федерації журналістських союзів, голова Спілки журналістів Росії Всеволод Богданов (“Інформування і зомбування на ТБ: де межа?”). Майстер-класи організували відомі журналісти Леонід Кравченко та Олексій Симонов. У цих заходах, крім уже згаданих сімферопольських студентів-журналістів, активну участь брали й керівники та фахівці багатьох українських телекомпаній.

А чим можна оцінити повсякденне спілкування наших телевізійників з колегами багатьох країн, спільні перегляди й обговорення конкурсних робіт, одержання “з перших вуст” новітньої професійної інформації на прес-конференціях і участь у гарячих фахових дискусіях?! Гадаю, що і в нових теоретичних працях та навчально-методичних посібниках знайде відображення досвід, набутий ще одним членом міжнародного журі - завідувачем кафедрою телебачення і радіомовлення, професором Інституту журналістики Національного університету ім.Т.Г.Шевченка Романом Єсипенком.

Завершуючи ці нотатки з приводу міжнародного телекінофоруму “Разом - у третьому тисячолітті”, вважаю за необхідне ще раз звернутися до рядків з послання Президента України Л.Д.Кучми учасникам форуму: “Телебачення й кінематограф, як найбільш масові і дієві засоби впливу на людей, їх світосприйняття, інтелект, моральність, можуть і повинні сповна прислужитися утвердженню ідей миру, гуманізму, справедливості, виключенню з практики відносин між державами, народами й людьми недовіри, ворожнечі й насильства. Сподіваюсь, що ваше спілкування, конкурси і дискусії, глядацькі заходи сприятимуть виконанню цієї благородної місії, подальшому зростанню професійного рівня майстрів телебачення й кіно, розширенню і зміцненню творчих контактів”.

[© 1998-2000 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]