Викрадення Георгія Ґонґадзе і перепетії, що відбулися вслід за ним свідчить, що українське суспільство, яке знаходилось у стані анібіозу починає потроху з нього виходити. Погоджуюсь, що слід мати неабияку сміливість, щоб пішки йти до Києва, проводити мітинги під гаслами "Україна без Кучми" у своїх містах під повним контролем місцевої влади. Кожен з тих, хто брав участь у акції чудово розуміли, що вони могли повторити долю зниклого журналіста. Вчора до Києва ввійшло близько десяти тисяч демонстрантів з регіонів. Частина з них розташувалась та Майдані Незалежності, інші пішли пікетувати Верховну Раду та Адміністрацію. Недалеко від "паркану незалежності", того самого, яким огоджено Майдан, відбулись невеликі сутички між невідомими анархістами (дуже схожих на перевдягнених чорносотенцями курсантів МВС та СБУ) та УНА-УНСО, "Тризубом", "Щитом Батьківщини". Потім "під шумок" останні вдлупцювали комуністів і всі разом спалили макет Кучми.

Остання заява народного депутата України Сергія Головатого, яку опублікувала "Українська Правда", свідчить про те, що справа нашого колеги Георгія Ґонґадзе, або як її ще називають "Справа Мороза-Мельниченка", підходить до свого логічного кінця.

Генеральний прокурор України Михайло Потебенько кілька разів наголошував, що касети є фальшивкою. Минулої п'ятниці агенство Інтерфакс-Україна розповсюдило заяву Генпропуратури, в якій визнається факт підслушки в кабінеті президента. Окрім того в заяві говориться, що плівка Мороза була дійсно складена "з текстів розмов президента України, в тому числі здобутих шляхом підслуховування доповідей йому керівників правоохоронних органів про стан злочиності в країні". Схоже, що "папу" (президента України - ред.) почали "закладати" всі. Починаючи Чорноволом-молодшим, який упізнав свій голос на плівці, і генпрокурором, який заявив, що плівки не є фальшивкою.

Замміністр з питань надзвичайних ситуацій, колишній керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони та екс-замголови СБУ Олександр Скипальський в інтерв'ю газеті "Сегодня" (06.02.2001, № 781) заявив, що його непокоїть поглиблення кризи в країні: "А ви уявіть собі: соціальне напруження переходить в конфлікт, виникає загроза серйозних сутичок". Власне так вчора і сталося. Щоправда, сутички серйозними не були.

Події можуть розвиватися трьома шляхами: перший - заворушення набирають масового характеру, міністри силових відомств та генпрокурор подають у відставку. Слідом за ним у відставку йде президент. Країну очолює Ющенко. До кінця 2001 року відбуваються нові президентські вибори, на яких перемогу здобуває Віктор Ющенко. Варіант другий - президент та політичне об'єднання альянс "Україна за Кучму" вводять в країні надзвичайний стан і придушують силовими методами акції протесту. Третій - акції портесту закінчуються і в Україні настає "гнітюча" тиша.

На наш погляд, оптимальним був би варіант з відставкою президента, оскільки це б одразу зняло соціальну напругу, і, можливо б, нарешті посприяло становленню демократії в країні.

Якщо вас занепокоїла позиція, викладена цьому матеріалі, зверніться до "відомих" українських "політологів" - своєрідного рупора Адміністрації. До речі, останнім часом їх не чутно.

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]