Нещодавно завершився дводенний самміт Євросоюзу, що проходив у шведському місті Ґетеборзі. Він був проведений щоб висловився за те, аби значно збільшити кількість країн, що входять у ЄС. Було названо магічне число тринадцять, саме стільки “країн-щасливець” можуть претендувати на власне місце за загальним європейським столом. Мова йшла про те, що ці країни мають реальну можливість завершити "процес вступу" у ЄС до 2004 року. Принаймні так повідомляють провідні інформагенства. А от реальні події, що супроводжували самміт дають всі підстави сумніватися у щасті потрапити до ЄС (або ж можливих нещастях теперішніх членів), інакше не відкривали б вогонь по противникам євроінтеграції і не з’являлося б стільки правих і лівих радикалів, що останнім часом стали невід'ємними, хоча і небажаними атрибутами для тих, хто режисирує "зустрічі у верхах". Такі обставини вселяють серйозні сумніви в тім, що тамтешні політики єдині в думці щодо розширення Євросоюзу. Останнім часом стала дуже популярною фраза ніби “Процес розширення Євросоюзу на Схід, що називається, пішов але зі скрипом”. , проте більшість постсоціалістичних країн сподіваються стати повноправними членами трансатлантичного співтовариства. Та й у Західній Європі розуміють, що заявивши в 1997 році про можливий прийом до ЄС Польщі, Чехії й Угорщині, узяли на себе визначені зобов'язання. Ще одним ударом “нижче пояса" дл європейських політиків були результати референдуму в Ірландії. Ірландці вважають, що договір про розширенн ЄС від 2000 року потрібно переглянути. Результати самміту показують, що з подібними заявами доводитьс рахуватись і наступним кроком буде слухання думки прем'єр-міністра Ірландії. Проте багато впливових осіб на таких хід подій відреагували чисто по-дипломатичному, мовляв, ми вас вислухаємо (бо мусимо) але зробимо по-своєму.

А тепер про розчарованих

Якщо вірити чуткам, то Польщу і Чехію збираютьс виключити зі списку головних кандидатів. Польський уряд не бажає виконувати ряд умов Союзу й очевидно не змінить свою позицію до парламентських виборів, що пройдуть у вересні. А саме ці місяці і можуть виявитися вирішальними. А ще Варшаву не раз обвинувачували в тім, що для потенційного кандидата в ЄС її політика занадто проамериканська. Виявляється, що Джордж Буш, як покровитель, своєю підтримкою може зашкодити полякам…і українцям…

Чи варто відносити Україну до числа розчарованих чи задоволених, це ще питання. Чомусь реакція надто в’яла. Українське питання також обговорювалося у Ґетеборзі. Там Києву рекомендували приділити увага правам людини і свободі преси, але відразу похвалили за успіхи на шляху реформ. Джордж Буш, Президент США: "Європа, що ми будуємо, повинна включати Україну. Ця держава переживає складний період перетворень. У Києві є люди що вважають, що Європа - це їхня доля. І сподівання їх повинні бути виправдані. Нам потрібно простягнути руку Україні, як це зробила Польща". На цьому тижні в Люксембурзі відбудеться засіданн ради з питань співробітництва Україна - ЄС. Можна сподівається, що в ході цієї зустрічі позиція Заходу у відношенні Києва буде дуже доброзичливою. Утім, як показує досвід наших західних сусідів, успіх на шляху інтеграції залежить у вирішальній ступені від самих українців. А от "прохідними" у ЄС вважаються тільки чотири країни - Угорщина, Словенія, Кіпр і Естонія.

Тож бажаємо успіху!

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]