Наприкінці минулого тижня, а саме в неділю, в Чорногорії відбулись вибори до парламенту. Головними дійовими особами виступали Міло Джуканович з партією "Перемога буде за Чорногрією, про-белградський альянс в особі Моміра Булатовича та його Соціалістична Народна Партія та "Ліберальний Альянс Чорногорії" Славка Перовача. Як і очікували західні спостерігачі, перемогу здобули про-чорногорські сили. Міло Джукановіч набрав майже 45% голосів виборців, СНП - 39%. Ці результати дали змогу отримати націонал-патріотам 41 місце з 77 (6 місць дістав "ЛАЧ"). Натомість ліві отримали лише 35 мандатів.

Таким чином, прибічники незалежності Чорногорії, яка де-юре залишається у складі ФРЮ, отримали парламентську більшість. Це стане їм у нагоді під час голосування про здобуття республікою незалежності.

Як зазначають аналітики, Чорногорія має всі шанси стати незалежною державою. Радники Джукановича оголосили, що мають намір провести реферундум між 30 червня та 13 липня (річницею того дня, коли Чорногорія 1878 року вперше дістала світове визнання). "Ми обрали суверенну Чорногорію і поновлення нашої незалежності. Тут нема ніякої дилеми, інаша стратегія не зміниться" - про це заявив Джуканович на початку цього тижня.

Визнання світовою спільнотою Чорногорії як незалежної держави, завершить розпад Югославської Федерації. Хотілося б нагадати, що під час всіх збройних конфліктів, які відбувалися на терені колишнього сателіта СРСР, Чорногорія стояла осторонь етнічних чисток та використання сили проти цивільного населення. Антиюгославські настрої посилились після операції НАТО 1999 року, коли і Сербія, і Чорногорія зазнали ракето-бомбових ударів. Спецпредставник ООН з прав людини в колишній Югославії Іржі Дінстбір трохи остудив запал "незалежників", заявивши, що вихід республіки зі складу ФРЮ може різко загострити ситуацію на Балканах, оскільки цей регіон Європи завжди залишався "темною конячкою" в світовій історії. Яскравий приклад - напад албанських сепаратистів у березні на македонське місто Тетово. Відторгення Чорногорії від Сербії може посилити націоналістичні рухи в інших областях країни, таких як Косово, що, зрештою, призведе до нового військового конфлікту. Якщо бойовики з Армії Визволення Косово збивають розвідувальні безпілотні літаки НАТО в 5-ти кілометровій буферній зоні та обстрілюють колони з американськими спостреігачами, то хіба можна з упевненістю сказати, що не повториться історія зі Срєбніцею чи Вуковаром?

Окрім того, для більшості мешканців Чорногорія більше імпонує будь-яка форма спільної держави, ніж повна незалежність. Відповідно всі питання, які стосуються державного устрою мають вирішуватись лише шляхом переговорів. А вони будуть доволі непростими, оскільки переважна частина Чорногорців виступає за збереження союзної держави. І не лише місцеве населення. Захід має таку саму позицію. Яким би демократичним він не був, але множення в геометричній прогресії незалежних держав в південній Європі йому аж ніяк не потрібно. Сьогодні Македонія, завтра Косово, післязавтра, Сербська Країна, а потім на додачу ще й незалежна держава боснійських хорватів? Dzenkuimo bardzo, як говорять поляки.

Тепер на Балканах маємо доволі складну ситуацію, яка в будь-який момент може вибухнути у кількох точках. Перша - це Македонія. Хоч а сепаратисти з АВК й були вибиті з Тетово, проте ніхто не застрахований від того, що напад не повториться і не переросте у черговий кровопролитний конфлікт. Друга вибухонебезпечна точка - Косово, оскільки в разі відокремлення Чорногорії та Сербії, коовські албанці сприймуть цю події, як "зелене" світло для своїх сепаратиських амбіцій.

[© 1998-2001 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]