Дозволяється використовувати матеріали сайту ©"Ukraїnarus`" при написанні наукових робот. Не дозволяється запозичення секцій і підсекцій сайту "Ukraїnarus`" іншими сайтами в мережі Інтернет. При використанні окремих матеріалів сайту посилання на ©"Ukraїnarus`" є обов'язковим.

Copyright © Ukraїnarus'

Окупаційна діяльність німецько-совєцьких спецслужб і політика ОУН-УПА у документах:


При використанні матеріалів сайту посилання на `Ukraїnarus` є обов'язковим.

Окупаційна діяльність німецько-совєцьких спецслужб і політика ОУН-УПА у документах

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Німецьке оголошення про засудження до смерті в м. Стрию двадцяти українців за приналежність до ОУН Бандери, УПА або за сприяння національному рухові опору (24 січня 1944 р.)

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Німецьке оголошення про страту в м. Дрогобичі тридцяти українців, заарештованих за приналежність до УПА і ОУН Бандери або за сприяння національно-визвольним організаціям (15 лютого 1944р.)

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Команда СД веде групу українців на місце страти вулицями Дрогобича, 2 грудня 1943 p. На передньому плані шеф СД м. Дрогобича штурмбанфюрер СС Блок. Серед ув'язнених — переважно повстанці з відділу Кривоноса (УПА—Захід) та члени ОУН Бандери.

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Дрогобич. Страта триває. Один з повішених ще борсається. Офіцер СД чекає на наступну жертву, яку підводять зліва.

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Дрогобич. Страта закінчена.

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Українські повстанці, повішені в Миколаєві над Бугом (1944 р.)

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Страта українських націоналістів
у Станіславові (1943 р.)

Copyright © 2000 Ukraїnarus`

Василь Бандера - в'язень концтабору "Освенцім"

Загін УПА перед тим, як вирушити на бойове завдання

Група вояків УПА з сотні «Левів» в трофейному німецькому одязі з озброєнням, відібраним у німецьких прикордонників. Група готується до охорони лісничівки, де проходитиме Перший Великий Збір УГВР

Лісова операція УПА проти червоних партизанів групи Ковпака

Член УГВР під час перегляду бойового загону УПА (1944 p.)

Інспекція Головної команди УПА чорноліських відділів у травні 1944 p. (сотня «Месників»)

Перегляд формувань УПА в районі Острогу

Чорноліська сотня під командою Гамалії на відпочинку (травень 1944 p.)

Група українських та угорських офіцерів під час переговорів між угорською військовою місією і штабом УПА — Північ (1943 p.). У першому ряді, зліва направо: капітан А. Дольницький, О. Логуш, полковник Мартон (керівник угорської місії), Р. Волошин — Павленко, командир південного округу УПА—Північ П. Олійник — Еней і командир українського загону захисту Ігор

Артилерійський підрозділ групи УПА — Північ (грудень 1943 p.)

Відділ УПА в Карпатах (1944 p.)

Сотня УПА з Третьої ВО "Лисоня" готова до звіту (після команди:"Почесть крісом дай!" ). Зима 1943-1944 рр.

Два рої з сотні УПА "Левів" з безпосередньої охорони Першого Великого Збору УГВР(на фотографії лише частина соти). Ця сота недавно роззброїла німецьких прикордонників, від яких "отримала" добрі одяги, зброю й вишколену собаку "вівчарку"(Ясна), що помогала виконувати охоронну службу.

Гурток старшин на денному постої зі сотні В. Щигельського в лісі над с. Корманичі.

Кінна стежа УПА1946 р.

Кінна стежа УПА1943 р.

УПА-Північ: Поворот із боєвої акції на постій в селі.

У лісі на Любачівщині. Перший праворуч - Микола Раденко. Весна 1947 року.

Богдан Гук ("Скала") із медичною сумкою виходить з колиби, розмовляє з ним сотенний санітар "Кивай", в Корманицькому лісі,1946 р.

Группа вояків УПА на верхов"ях Карпат в перемарші рейдом через Словаччину на захід. Вересень1947 р.

Модест Ріпецький третій з ліва з групою вояків УПА на відпочинку в лісах Словаччини, вересень 1947 р.

Програмні постанови ОУН Бандери Квітень 1941

(...) 2. Тільки вповні Суверенна Українська Держава може забезпечити українському народові свобідне життя й повний всесторонній розвиток усіх його сил.

3. Тільки шляхом революційної боротьби з наїздниками здобуде український народ свою державу.

4. Тільки справедливий націоналістичний суспільний лад буде основою сили Української держави й основою вільного життя всього українського народу. (...)

8. ОУН бореться за свободу всіх народів, поневолених Москвою, та їхнє право на своє власне державне життя...

9. ОУН змагає до з'єднання всіх українців в одному визвольному фронті Української національної Революції та організує і творить політично-мілітарну й визвольну силу, здатну перевести збройний зрив, здобути Українську Державу та кермувати нею. (...)

Політичні постанови

1. (...) Організація Українських Націоналістів бореться за Українську Суверенну Соборну Державу, за визволення поневолених Москвою народів Східної Європи й Азії, за новий справедливий лад на руїнах Московської імперії СССР. Організація Українських Націоналістів продовжуватиме всіми силами революційну боротьбу за визволення Українського Народу без огляду на всі територіально-політичні зміни, які зайшли б на терені Східної Європи. (...)

3. Організація Українських Націоналістів стає на чолі тих українських революційних течій та співпрацює з тими революційними рухами поневолених Москвою народів й з тими державами, що змагають до повного розвалу СССР. Організація Українських Націоналістів вважає союзниками України всі держави, політичні угруповання та сили, що заінтересовані в розвалі СССР та в створенні ні від кого незалежної Української Суверенної Соборної Держави. (...)

"Generalplan Ost". Koncepcje і plany polityki wschodniej Adolfa Hitlera (Wybor tekstow). Wyboru dokonal і opracowal Jan Zaborowski.- Warszawa, 1977. С. 24-31.

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 43/II 1500, і. 82-92.


Політичні вказівки ОУН Бандери травень, 1941 р.

Вступ

ОУН використає війну з СССР для розгорнення боротьби за Суверенну Соборну Українську Державу, для прискорення її здобуття. (...)

II. Збройний зрив

Засяг революції: пірвати маси до боротьби з Москвою, до боротьби на всіх ділянках життя, а передусім збройної.(...) Водночас наша пропаганда - наставлена на здемобілі-зування військових ворожих частин і перетягнення їх у наші лави та творення спільно з ними української визвольної революційної армії, у склад якої беремо всіх українців та членів поневолених Москвою народів, проголошуючи велику мету нашої боротьби: Революцію на 1/6 земної кулі з ідеями: свободи народам, свободи людині й соціяльної справедливости. (...)

III. Вмарш чужих військ на Україну й Українська Державність

1. Якщо фронт боротьби третіх держав з Москвою буде пересуватися через українські землі, тоді військова окупація України подібними чужими військами неминуча. (...) 2. Наше завдання в такій ситуації: не допустити, щоби Україна була тільки тереном розгри чужих сил з нашим ворогом, а вслід за тим об'єктом чужого володіння. Навпаки, власною боротьбою, будуванням власної держави власними силами та за власною ініціятивою здобути собі ролю підмету і партнера, учасника війни та співтворця нового ладу на руїнах Московської імперії. Відкидаємо ролю обсерватора та пасивно-вичікуючу поставу супроти подій, що йдуть на українській землі, а зокрема супроти війни інших держав проти Москви і їхнього порядкування. 3. Для того держави, які ведуть боротьбу з Москвою і не ставляться вороже до України, трактуємо як природних союзників. (...) 4. Основною передумовою того є визнання і пошанування з боку тих держав суверенности і соборности України та дійсно позитивне ставлення до української державности. (...) 5. Дальше відношення України до тих держав залежатиме від того, як вони будуть трактувати і шанувати права та життєві вимоги України.

IV. Будова Української Держави

(...) 2. На звільнених від московсько-більшовицької окупації частинах української землі, не ждучи на ніщо, ОУН проголошує відбудову Української Держави, встановлює владу, яка має зорганізувати державне життя в усіх ділянках та кермувати ним. 3. Мандат до проголошення української державности та встановлення влади дає нам довголітня революційно-визвольна боротьба, підняття народнього зриву, державнотворча ініціятива та фактична сила. (...)

ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955. -С. 48-52.


Меморандум ОУН Бандерн до уряду Райху (15) червня 1941 p.

І. (...) Цей меморандум... базується на переконанні, що весь цей комплекс питань важливий за своїми вагомими наслідками не тільки для України, але також для Німецького райху, і тільки таке рішення, яке відповідатиме історичним та народним інтересам України, також принесе користь Німеччині; рішення, несприйнятливе для України, завдасть також великої шкоди для Німеччини. (...) Дальше тут будуть висунені тільки ті аспекти, які затор-кують інтереси Німецького райху, але це не означає, що інтереси України мають бути другорядні. Бо українські націоналісти насамперед заступають інтереси свого власного народу. (...)

III. Навіть якщо при вході в Україну німецькі війська спочатку будуть самозрозуміле зустрічати як визволителів, таке ставлення може швидко змінитися якщо Німеччина увійде на Україну без наміру відновлення Української Держави й використання відповідних гасел. (...) Без незалежної Української Держави новий порядок в Європі немислимий... (...) Через двадцятирічне вороже наставления до влади наросли в душі українського народу елементи, які проявлятимуться по відношенні до кожного насильницького режиму, що не бере до уваги українських національних домагань... Лише від настанови українського народу залежатиме, чи Україна стане доповняючим простором для нововпорядкованої Європи, чи джерелом небезпек. Не треба ніколи забувати, що, крім німецького впливу, Україна також може зазнавати впливу Москви чи Англії. Бо в даний політичний момент, як би це не здавалось парадоксальним, Україна не перебуває, як у географічному просторі, між Німеччиною і Москвою, але між Німеччиною й Англією. Після двадцяти років насильницького більшовицького режиму український народ став дуже чутливий до всіх питань, що стосуються його свободи, і таке психологічне ставлення можна не тільки пояснити, а й треба мати його на увазі, якщо хтось хоче знайти в особі українців друзів і союзників. Безмежна любов до свободи проявляється в українців уже протягом трьох століть, а не щойно від двадцяти років. Це прагнення незалежності, воля до боротьби і постійна настроєність на опір проти іноземного впливу створили особливий тип сучасного українця, який проявляється у недовірливій і негативній поставі до всього чужого... Але також не треба забувати, що розумна політика може перетворити цю негативну поставу на набагато більшу волю до будівництва, якщо цю справу лишиться самим українцям. Найменше насильство викличе протилежні наслідки. Виходячи з того, що український революційний рух мало відомий або зовсім невідомий в Європі, та що тому не враховується багато моментів цього питання, тоді як інші моменти недооцінюється або переоцінюється, українські націоналісти вва жають своїм обов'язком сформулювати свої хоч скромні настанови щодо можливості вирішення українського питання.

IV. Не говорячи про відповідний взаємозв'язок у теперішніх німецько-російських відносинах, треба визнати таке: На європейському континенті зараз домінують дві імперіалістичні ідеї: німецька ідея Райху, яка спрямована на новий порядок в Європі, та ідея російського імперіалізму, що спирається на світову революцію. (...) У Східній Європі домінування з допомогою технічних засобів держави й адміністрації, що спираються на сильну окупаційну армію, неможливе на тривалий час. (...) Висновок: Військова окупація Східної Європи не може утримуватися тривалий час. Тільки новий політичний порядок, збудований на основі народного принципу, може гарантувати здоровий розвиток. Тільки незалежна Українська держава зможе відстоювати цей новий порядок.

V. Зрозуміло, що Німеччина планує прилучити Україну до системи європейського континенту головним чином з економічних причин. Зараз Україна є найважливішим економічним фактором Радянського Союзу і найбагатшою країною Європи на природні ресурси. (...) При тому вона буде мусила сформувати на цьому великому економічному просторі власну економічну зону, бо ж саме цього вимагає Україна з огляду на свою величину і своє економічне значення. Тому то незвичайно важливим є брати до уваги незалежність України. (...) ...Перенесення економічного центру до Берліна разом зі збереженням централізованої системи і без забезпечення незалежности української економіки не зможе задовольнити стремління України до співпраці з Європою. Висновок: Щоб могти виконувати функцію органічної частини великого європейського економічного простору і доповнювати його. Українська Держава мусить бути економічно самостійною.

VI. Виходячи з того, що інтереси двох наших народів потребують природного союзу, німецько-українські відносини повинні базуватися на щирій дружбі... (...) ...Українські збройні сили є найкращим засобом надати тривалу форму військовим чеснотам (українців), і вони будуть необхідні для захисту Української держави й організованого по-новому східного простору. (...) Висновок: Незалежні українські збройні сили, які відповідали би духу України, будуть гарантом німецько-українського союзу й зможуть послабити тиск Росії на Європу.

VII. Треба ствердити, що для вирішення українського питання нема жодної аналогії. Від 1938 року в Європі утворилися дві нові держави: Словаччина й Хорватія. Не вказуючи на різницю між країнами за їх розмірами чи за неселенням, українська проблема все таки значно важливіша, бо вирішення цієї проблеми спричинить радикальні зміни в політичній та економічній структурі європейського континенту і підніме питання, що мають міжконтинентальне значення. Але еволюція німецько-українських відносин залежить не лише від остаточного вирішення (української) проблеми, а й від методів, що будуть застосовані з самого початку. (...) ...Кожна потуга, яка, дбаючи одночасно про власні інтереси, бажає влаштувати новий порядок у Східній Європі, повинна мати на увазі цю рішучість (українців). (...) Організація Українських Націоналістів

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / 43/II 1500, f. 64-77.


Рапорт Гроскопфа для міністерства закордонних справ Райху щодо меморандуму ОУН Берлін, 1 липня 1941 р.

Меморандум містить у собі докори на адресу Німеччини, яка під час окупації України у 1918 р., "поробила помилки", що викладені там до подробиць. Щодо майбутнього, то Німеччині адресується також вказівки, місцями остерігаючим тоном, що новий порядок може бути впроваджений у Східній Європі не тривалою військовою окупацією, а завдяки створенню незалежної Української держави. Ця держава повинна бути незалежною також і економічно, і не мати свій економічний центр в Берліні. Вона мусить крім того мати власні збройні сили, які стануть "гарантом німецько-українського союзу" й зможуть зменшити тиск Росії. Щоб підкреслити вимогу мати для України цю важливу і сильну позицію, меморандум стверджує, що приклад новоство-рених держав, таких як Словаччина і Хорватія, не може служити моделлю для Великої України... (...) Гроскопф

Auswartiges Amt (AA).-Bonn./ All. Akten. Pol. XIII, 24.


Акт відновлення Української Держави Львів, 30 червня 1941 p.

1. Волею Українського Народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України. Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її творця і вождя ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває увесь український народ не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Українська Суверенна Держава. Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння його потреб.

2. На західніх землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться в столиці України - Києві з волі українського народу.

3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціялістичною Великонімеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Європі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації. Українська Національна Революційна Армія, що творитиметься на українській землі, боротиметься далі спільно з союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Со борну Українську Державу і новий справедливий лад у цілому світі. Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава!

Хай живе Організація Українських Націоналістів! Хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера!

Слава Україні! Героям Слава!

Ярослав Стецько, в. р. Голова Національних Зборів

ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955, -С. 57-58


Уривки розмови представників німецької влади з членами Українського Національного Комітету і Степаном Бандерою Краків, 3 липня 1941 p

Присутні: З німецького боку: державний підсекретар Кундт, д-р Фель, суддя фон Бюлов, пізніше полковник Бізанц. З українського боку: д-р Горбовий, проф. Андрієвський, Мудрий, д-р Шухевич. Пізніше Степан Бандера.

Кундт: Панове! Я попросив вас прийти не як членів Національного Комітету, а як приватних осіб. Передовсім, я прошу сказати мені, чи цей циркуляр дійсно підписаний вами.

Всі присутні панове відповідали: "Так".

Кундт: Я повинен вам з'ясувати все щодо цієї справи. Зміст цього циркуляру зовсім не відповідає фактам. Ні німецька влада, ані служби Берліна не проінформовані про існування українського уряду у Львові. Такий уряд був створений без їхнього відома. (...) ...Говориться також (у циркулярі), що Німецький райх і вермахт є вашими союзниками. Це неправильно: фюрер - єдиний, хто керує боротьбою, і ніяких українських союзників не існує. Можливо, що українці особисто відчувають велике піднесення і почувають себе нашими союзниками, але в розумінні державної термінології ми не є союзниками, ми є завойовниками російсько-радянської території. (...) Я від'їжджаю сьогодні в Берлін, де будуть прийняті інші рішення. Я тільки хотів негайно попередити вас у пристойний спосіб, щоб ви не продовжували робити речі такого роду й не осоромлювали себе перед вашою власною нацією. Компетентний політичний орган влади Райху, уповноважений фюрером, уважає передчасним створення Українського Національного Комітету, який також виступав би від імені України... Я передав далі ваш меморандум. Але остаточне рішення у цій справі належить лише фюреру... (...) ...Ми не знаємо, що вирішить фюрер, коли бойові дії будуть закінчені. В кожному разі він сам і тільки він буде вирішувати. Думаю, це ясно.

Зараз я поставлю кілька питань пану Бандері: У цій таємничій радіопередачі, переданій зі Львова або, може, з ворожого поста на тій самій частоті, сказано, що пана Бандеру призначено на пост голови вільної держави західних українців і що він потім проголосив чи, точніше, доручив прочитати декрет № 1, в якому він призначив Стецька главою країни.

Перше питання. Пане Бандеро, вас питали наперед, чи ви погоджуєтесь перебрати керівництво Українською Державою і чи звернення по радіо відбулося з вашою згодою?

Друге питання. Чи ви були ініціатором декрету № І? (...)

Бандера: Ми вступили в бій, що розгортається нині, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї та цілі. Коли цей останній бій почався, я віддав наказ моїм людям здійснити все можливе, щоб можна було взяти участь у боротьбі разом із німецькими військами. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни. Я віддав цей наказ ще перед початком війни. (...)

Кундт: Чи на основі ваших наказів ваші люди проголосили вас тимчасовим головою першого українського уряду на Західній Україні?

Бандера: Я віддав наказ, будучи головою Організації Українських Націоналістів (ОУН), тобто як провідник українських націоналістів, оскільки ця організація перебуває у проводі українського народу. Я говорю тут від імени ОУН як провідник українського народу. ОУН - єдина організація, що вела боротьбу, і вона має право на підставі теперішньої боротьби творити уряд.

Кундт: Це право належить німецькому вермахту і фюреру, який завоював цю країну. Тільки він має право призначати український уряд. (...)

Бандера: Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, я не покликався на жоден наказ ані на жодне порозуміння з будь-якою німецькою службовою інстанцією. Даючи всі розпорядження, я не спирався на жоден наказ, на жодну згоду німецьких чинників, а лише на мандат, що його я отримав від українців. Будівництво й організація українського життя можуть бути зреалізовані передусім лише українцями на замешкалій ними території, і це може само собою статися тільки тоді, коли до цього будуть залучені українські фактори. Я є тої думки, що тимчасово це можливе в порозумінні з німцями.

Кундт: Тільки сам Адольф Гітлер вирішує, що там буде відбуватися.

Bundesarchiv (BA).- Koblenz. / NS 25/1198, С. 1, 2, 4, 7, 9, 10, 12, 14


Уривок із донесення про події у СРСР № 12 Берлін, 4 липня 1941 р.

Начальник поліції безпеки і СД (...) Секретна справа Райху!
II. Донесення айнзацгруп й айнзацкоманд(...) Айнзацгрупа Б. Дислокація: Львів Начальник групи повідомляє: Так званий уряд країни проголосив, що хоче встановити свій службовий осідок у Львівському університеті. Ось теперішній його склад:
керівництво уряду - Стецько (Карбович, Беленда);
охорона здоров'я - лікар д-р Панчишин;
юстиція - Федусевич, юридичний радник;
безпека - Климів;
економіка - д-р Яців,
преса і пропаганда - Головко, поет;
міністерство війни - Ріко Ярий, одружений з єврейкою;
Культи - незайняте. Верховна Рада має бути поряд із кабінетом. Дмитро Донцов передбачається можливим президентом...
...Визнання (Німеччиною) de facto немає. Одначе слід ухилитись від вживання енергійних заходів проти узурпаторів, враховуючи ситуацію на фронті й у всьому регіоні. Бо очікується початок передбаченого повстання (за лінією радянського фронту) у напрямку Бердичева й до Житомира-Києва. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz. / R 58/214 f. 69.


Уривок з донесення про події в СРСР № 13 Берлін, 6 липня 1941 p.

Начальник поліції безпеки і СД. (...) Секретна справа Райху! І. Політичний огляд. (...) б) У Генеральному Губернаторстві Як повідомлялось раніше, керівники українських націоналістів перебувають під домашнім арештом. Бандеру доставлено в Берлін. Проводиться його допит. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz. / R 58/214 f. 75.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С.511.


Деклярація політичного бюро Організації Українських Націоналістів щодо проголошення Української держави Берлін, 21 липня 1941 p.

Про ситуацію у Львові

І. Факти й причини.

1. Проголошення відновлення Української держави 30 червня 1941 p. у Львові - вже історичний факт, що займе місце серед найбільш славетних подій українського народу. Так само, як державні акти 22 січня 1918 p. в Києві і 1 листопада 1918 р. у Львові стали символами визвольної війни за незалежність 1917- 1921 pp., так і акт від 30 червня 1941 p. також стане символом сучасної боротьби за визволення української нації. (...)

2. (...) Українська держава була проголошена не тільки у Львові. Державна влада була встановлена скрізь у країні, де вже не було російської влади і також у деяких місцях до проголошення у Львові. Це доказує стихійне прагнення українського народу до державного суверенітету. Після встановлення державної влади все управління у селах, містах, районах і областях перейшло в руки українців. Те ж саме сталось і у Львові. (...)

4. (...) (Український) уряд узявся за організацію управління, економіки, міліції, охорони здоров'я і т. ін., тобто всього, що було негайно необхідно українському народові, як також і німецькій окупаційній армії. (...)

5. Хоча уряд був сформований ОУН, тільки декілька урядових постів було довірено членам ОУН, більшість портфелів належали людям, які, не будучи членами ОУН, були спеціалістами чи відомими українськими діячами. (...) Удар проти українського уряду ризикує бути розціненим українським народом як ворожий акт Німецького райху щодо самої ідеї української державности. Якщо Німеччина потребує щирих і вірних союзників, Україна могла би бути одним з них, але в якості незалежної держави. (...)

II. Практичні висновки.

1. Проголошення Української держави у Львові - довершений факт. Починаючи з цієї дати, усі акти здійснюються від імені Української держави. Це відноситься до всієї вже звільненої етнічної української території. 2. Для українського народу український уряд, створений у Львові під керівництвом Ярослава Стецька, заступника голови ОУН, продовжує мати чинність. (...) Політичне бюро Організації Українських Націоналістів Департамент зовнішньої політики і пропаганди

Auswartiges Amt (AA).-Bonn / Ukraine, Pol. XIII, 24.


Уривок із донесення айнзацгруп поліції безпеки і СД про діяльність і ситуацію в СРСР № 1 Берлін, 31 липня 1941 p.

Начальник поліції безпеки і СД. (...) Секретна справа Райху! В. Економічна ситуація. (...)На Західній Україні були виявлені несподівано великі запаси збіжжя. Зате на Сході Червона армія знищила його надзвичайно велику кількість. (...) Г. Поводження національних груп. (...) Україна Національна ситуація на Україні в даний момент неспокійна через вимоги активістів Бандери. Організація Українських Націоналістів (ОУН) Степана Бандери є найважливішим фактором боротьби в українському політичному житті. (...)

Друга група під керівництвом полковника Андрія Мельника, у наслідок войовничої політики Бандери, все більше і більше втрачає підґрунтя як серед українців на Україні, так і серед тих, хто перебуває на території Райху. Група Мельника загалом має характер емігрантської організації й мало пов'язана з етнографічною українською територією. Мета групи Бандери - створення незалежної Української держави з повністю націоналістичним урядом; Бандера хотів би бачити на чолі цього уряду особистість, яка б не належала до жодної відомої політичної групи й особисто пережила у краю епоху поневолення. (...)

Пропаганда людьми Бандери незалежності, що продовжується в певній мірі, не залишилась без наслідків. Порив до незалежності проявляється у всіх колах, особливо серед міського населення. Під час проголошення незалежности в багатьох містах були самочинно створені органи управління (мери й управителі районів) без будь-якого погодження з німецькими органами влади.

При тому поширювано також нелегальні газети, в яких надруковано звернення, передані публічно через радіостанцію Львова (проголошення створення крайового уряду). Айнзацкоманди змушені були неодноразово вживати заходів проти поширення цих газет ОУН і т. ін. Айнзацкоманди розформовують зараз постійно служби порядку, що їх створила ОУН, й займаються організацією нової міліції. (...)


Auswartiges Amt (AA).-Bonn / Inland 431 f. 39, 49, 50, 52.


Уривок із донесення про події у СРСР № 47 Берлін, 9 серпня 1941 p.

Начальник поліції безпеки і СД. (...) Секретна справа Райхуі І. Політичний огляд. (...) Арештовано керівника пропаганди групи Бандери, професора Ленкавського... II. Загальний настрій у Галичині. (..) Сільське українське населення, як лише попадає під сильний вплив групи Бандери, стає надзвичайно невдоволеним новим порядком. (...) Носієм усіх ворожих течій серед українців залишається, як і раніше, група Бандери. Поширюється листівка, що закликає членів ОУН розгорнути підпільну діяльність і протестує проти аншлюсу Галичини Генеральним губернаторством. Члени керівництва групи Бандери вже переховуються від німецьких органів влади.(...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/215, f. 225-226.


Уривок із донесення другого кавалерійського полку СС 12 серпня 1941 p.

(...) Українське і білоруське населення дуже доброзичливе. Це проявляється, зокрема, у тому, що населення викриває банди, які коротко чи довше вештаються у цьому районі... Дальший доказ ввічливості полягає у тому, що з приходом військ їм зразу почали приносити молоко, яйця й інші продукти, які були віддані солдатам безкоштовно й цілком добровільно. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / NS 33/42 f. 460.


Меморандум Організації Українських Націоналістів щодо вимоги Німеччини ліквідувати український уряд Берлін, 14 серпня 1941 p.(...)

Мета ОУН - Українська держава

Мета боротьби Організації Українських націоналістів (ОУН) - тільки Українська держава, але не така держава, в якій ОУН була б обов'язково керівною силою. ОУН підпорядковується Українській державі, а не навпаки. Для ОУН важливо, що український уряд існує як зовнішна ознака Української держави; їй не йдеться про якийсь визначений уряд, тобто про наперед визначених осіб. Якщо Німеччина проголосила 6 як одну зі своїх цілей у боротьбі проти більшовизму відновлення Української держави чи перебудову Східньої Європи на основі створення національних держав, то питання про існуючий український уряд було б поставлене зовсім по-іншому... Ліквідація існуючого Державного правління, що утворилося на українській землі згідно з волею українського народу, в ситуації, коли Німеччина не з'ясувала своєї позиції щодо встановлення Української держави, може вказувати тільки на той факт, що Німеччина не бажає існування Української держави. (...)

Акт 30 червня 1941 p. й українсько-німецьке співробітництво

(...) 8. Всі старання проводу ОУН увійти в контакт з німецькими політичними установами Райху, щоб погодити політичну основу й спільну тактику, залишились безуспішними. Німецькі установи, з якими ОУН була в контакті, заявили про свою некомпетентність у цих справах, а напередодні війни сказали, що вирішення українського питання залежатиме від розвитку подій у самій Україні. Безпосередньо перед війною голова політичного бюро ОУН, теперішний голова Державного правління Ярослав Стецько намагався через повноважного представника ОУН у Берліні добитися переговорів із зовнішньополітичним відділом НСДАП у справі питань, які стосуються України. Ця спроба залишилася, на жаль, безуспішною, і ОУН не мала жодної можли-вости узгодити свою тактику і політичну лінію з належними німецькими політичними органами влади. Відповідальність за це не лежить у жодному випадку по стороні ОУН. Також у перші дні війни пан капітан проф. д-р Кох не спромігся дати жодної відповіді провідникові ОУН на питання політичного змісту.

Ставлення ОУН до Українського державного правління

Українське державне правління було створене з ініціятиви ОУН, але це не означає, що цей уряд залежить від ОУН. (...) ОУН не має жодного законного права розв'язати Державне правління. Це може зробити лише українська законодавча Національна асамблея. ОУН і Державне правління - це сьогодні два незалежні один від одного фактори: уряд є понадпартійним, і він створений на всеукраїнській базі; в його склад входять представники як Східної України, так і Західної України (останні з Галичини і Волині). Голова Українського державного правління підпорядковується провідникові ОУН лише в організаційних (партійних) питаннях. Державному правлінню підпорядкувалась не лише ОУН і її члени, а й також українці різних політичних поглядів. (л.)

Резюме

ОУН уважає, що: (...) г) Ліквідація встановленого у Львові 30 червня 1941 р. Українського державного правління може завдати великої шкоди не лише для України, а й для Німеччини. На наш погляд, таке рішення тільки потурбувало б українсько-німецькі взаємини, дуже пошкодило б розпочатій відбудові на європейському Сході і мало б негативні наслідки не лише на політичний, але тим самим і на економічний розвиток та на співпрацю. Вимога, щоб ОУН розв'язала Українське Державне Правління, містить далекойдучі внутрішньополітичні наслідки: ця вимога означає, що в українському політичному житті ОУН зрікається своєї керівної позиції у визвольній боротьбі і державницьких прагненнях. (...)

Auswartiges Amt (AA).-Bonn / All. Akten, Pol. XIII, 24.


Заява голови українського уряду Ярослава Стецька Берлін,14серпня1941p.

(...) Як заступник провідника ОУН і голова українського уряду, посту, з якого я не уступив, я несу повну відповідальність за проголошення відновлення Української держави і за наслідки, які з цього випливають. (...) Я не узгоджував проголошення української державної влади з жодною німецькою урядовою установою. Я перебрав справи уряду на наказ провідника ОУН. Я звелів ввести в дію львівську радіостанцію і позволив радіопрограму. Наказ заволодіти радіостанцією був відданий краєвим провідником ОУН ще до початку війни з Радянським Союзом у рамках загального плану революційної діяльності ОУН на випадок війни. (...) Ярослав Стецько

Auswartiges Amt (AA).-Bonn / All. Akten, Pol. XIII, 24.


Уривок із донесення про події у СРСР № 56 Берлін, 18 серпня 1941 p.

Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД. (...) II. Рапорти айнзацгруп і айнзацкоманд (...) У Львові ОУН продає віньєтки для збору коштів на військовий фонд і поширює листівки, вимагаючи повернення Бандери. У Львові поширюються плакати, на яких написано, що "Вільна і незалежна Україна", має бути створена за принципом "Україна для українців". Накази вермахту часто ігноруються. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz. / R 58/216 f. 77.


Уривок із донесення про події у СРСР № 58 Берлін, 20 серпня 1941 p.

Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД. (...) II. Рапорт айнзацгруп і айнзацкоманд. Продовжується, як і раніше, пропаганда за незалежність у Пінську і в Брест-Литовську, хоча віра в незалежну Україну сильно захитана через приєднання Галичини до Генерального Губернаторства. (...) Українська банда з 20-30 осіб бешкетує у районі Пінська. Вона сильно непокоїть околиці міста, виступаючи з гаслом "Геть німецьку адміністрацію! Ми хочемо вільної України без німців, без поляків, без росіян". (...) Рух опору порозклеював оголошення у Тернополі. У Львові вдалося затримати дев'ять осіб за підробку паспортів. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/216 f. 97, 98.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С.524.


Уривок із рапорту про діяльність і стан айнзацгруп поліції безпеки і СД у СРСР № 4 (15 вересня 1941 p.)

Поліція безпеки і СД. (...) Діяльність західноукраїнської групи Бандери стає все більше шкідливою в інших районах України. Там пропагують національні політичні ідеї, для яких раніше не було практично ніякого сприятливого підґрунтя. Ці ідеї становлять гостру небезпеку для німецьких інтересів сьогодні і в майбутньому. Було вжито відповідних заходів. (...)

Auswartiges Amt (AA).-Bonn / Inland II g. 431, f. 131.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С.529.


Уривок із донесення про події у СРСР № 126 Берлін, 29 жовтня 1941 p.

Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД. (...) II. Політичний огляд. Окуповані території Генеральне Губернаторство. Комендант поліції безпеки і СД у Львові доповідає: Група Бандери у листі до Львівського гестапо, підписанім ОУН, знову відстоює політичну самостійність і незалежність України. Лист пояснює, що Гітлер обманув Україну і що Сполучені Штати Америки, Англія і Росія дадуть змогу створити незалежну Україну від ріки Сяну до Чорного моря... Далі лист ставить під сумнів закінчення війни на користь Німеччини і проголошує, що Німеччина не зможе виграти війну без України. Крім того, лист вимагає звільнення усіх арештованих українців. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/218 f. 323.


Уривок із донесення про події у СРСР № 129 Берлін, 5 листопада 1941 p.

Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД. (...) І. Політичний огляд. (...) 3. Діяльність людей Бандери продовжує бути об'єктом наших спостережень. Нові розслідування, особливо в Миколаєві, призвели до нових арештів і до захоплення важливих документів. Серед них фігурує обширний план заходів групи Бандери. Цей план містить структуру організації, що починається від станиці, яка є одиницею найнижчого ступеня, потім йде район, область і край. Дальше йдуть дані про завдання, застосування псевдонімів, пропаганду і т. д. Розслідування у Херсоні призвело до нових арештів. За заявами наших довірених людей, можна сказати, що пропаганда прихильників Бандери настільки впливає на населення певних місцевостей, що запал до праці, який проявлявся дотепер, зменшується і поодиноко появляється велике незадоволення заходами керівника сільського господарства. Після обговорення з офіцером абверу, штаб армії видав підлеглим йому військовим частинам циркуляр, в якому сказано, що діяльність людей Бандери заборонена і цих людей треба розглядати так, як це зроблено в цьому документі. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/218 f. 363.


Наказ СД про страту членів ОУН Бандерм Місце постою, 25 листопада 1941 p.

Айнзацкоманда Ц/5 Поліції Безпеки і СД П. н. в щоденнику Команди: 12432/41
До Зовнішніх постів:
Київ
Дніпропетровськ
Миколаїв
Рівне
Житомир
Вінниця

Справа: ОУН (Рух Бандери). Незаперечне встановлено, що рух Бандери готує повстання у Райхскомісаріаті (Україна), мета якого-створення незалежної України. Всі активісти руху Бандери повинні бути негайно арештовані і після ґрунтовного допиту таємно знищені як грабіжники. Протоколи допитів мають бути переслані айнзацкоманді Ц/5.

Цей лист має бути знищений командофюрером негайно після прочитання. підпис... СС-оберштурмбанфюрер

International Military Tribunal (IMT) Der Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militargerichtshof.- Nurnberg, 1945-1946, 42 томи. /014-USSR (№ 7)

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С.544-545.


Звіт про нараду в райхскомісара освіти 5 грудня 1941 р.

(...) ..."(Представник райхсфюрера СС) поінформував, що згідно з існуючими директивами українські прагнення до незалежности мають бути припинені, а українці мають бути зрівняні з поляками та росіянами. Не існує так званих лояльних українців. Всі українці прагнуть політичної незалежності для їхньої етнічної території, причому немає різниці, чи вони походять зі Східної чи Західної України, з Угорщини (Карпатська Україна) чи Буковини. А так звані "лояльні" українці - це, властиво, такі, що вміло приховують свої прагнення. Зрештою, фюрером буде прийняте рішення щодо питання про формування української інтелігенції". Фон Стехов

Auswartiges Amt (AA).-Bonn / All. Akten Pol. XIII, 17.


Уривок із донесення про події у СРСР № 164 Берлін, 4 лютого 1942 p.

Секретна справа Райху! Начальник поліції безпеки і СД (...) (...) Айнзацгрупа Ц Місце дислокації: Київ

...Перехоплені документи, як також зізнання нещодавно арештованих людей Бандери ще раз доводять, що привернути до якогось позитивного співробітництва прихильників руху Бандери неможливо. Так що залишається єдиний шлях - повне знищення цього руху. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/220 ff. 292, 295-298.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С.554.


Постанови другої конференції Організації Українських Націоналістів (Квітень, 1942 p.)

(Уривки) Вступ

Свою революційну боротьбу за Українську Державу, ми тісно пов'язуємо з визвольною боротьбою, яку вели в Україні ВУД, СВУ, УВО. У своїй сучасній боротьбі стоїмо на засадах, на яких був оснований акт 30 червня 1941 p., вважаючи його історично правним, революційним та політичною маніфестацією волі всього українського народу жити власним державним життям.

Політичні постанови

(...) II. В сучасній складній і мінливій міжнародній ситуації ми, як і завжди, провадимо далекосяжну політику, яка передбачає різні можливості закінчення війни. Одночасно враховуємо близьку можливість збройної боротьби за українську держав ність у слушний час (розбиття Москви, загальне виснаження, зовнішнє і внутрішнє потрясения Німеччини). Тому, щоб енергія народу не вилилась у партизанщину, але оформилась у широкий всенародній рух, який забезпечить повну перемогу,- ми вже тепер організовуємо, мобілізовуємо пляново сили на всіх ділянках.

III. Свою політику ми будуємо: а) на творенні й розбудові власних революційно-політичних і військових сил; б) на самостійницькій, ні від кого незалежній всеукраїнській політиці революційної боротьби; в) на використанні всіх можливостей і сил, що сприятимуть повстанню Української Держави. Зокрема на створенні широкого фронту боротьби поневолених народів Сходу й Заходу Європи; (...) д) московсько-большевицькій міжнародній концепції - Інтернаціоналу й німецькій концепції т. зв. "Нової Європи" ми протиставляємо міжнародню концепцію справедливої національно-політично-господарської перебудови Європи на засаді вільних національних держав під гаслом - "Свобода народам і людині"; е) ми наголошуємо на ідеї Самостійної Соборної Української Держави, яка є життєвою необхідністю і вічним стремлінням Української Нації, вважаючи, що тільки справедлива розв'язка українського питання може зрівноважити сили Сходу Європи й зумовити вільне життя народів, поневолених Москвою. (...)

XXI. Критику німецької політично-господарської системи ведемо шляхом роз'яснювальної пропаганди серед мас, боротьби з вислужниками й опортуністами, стимулювання національної солідарности на всіх ділянках життя. Вороже наставляючи народ до всякого окупанта-загарбника, ми поборюємо всякі ледачі сподівання на чужу допомогу і ласку й виховуємо всенародне прагнення вибороти самостійність і соборність Україні. Всякі сновидні майбутні уступки культурні, господарські, адміністративні чи автономні, як також усякі політичні комбінації німців у справі України під натиском внутрішньо-політичних сил і зовнішніх подій важаємо тактично-політичним маневром, щоб витворити оманні сподівання і використати опортуністичні елементи для своєї імперіялістично-колоніяльної політики, відвернути увагу українського народу від боротьби за повну політичну й господарську незалежність України... (...)

Пропагандивні постанови

XL VII. Змагаємо до того, щоб нав'язати живі взаємини з поневоленими народами для співпраці й співборотьби проти окупантів-загарбників і імперіялізмів. Прагнемо охопити всі поневолені народи пропагандою нашої визвольної справи й вирішальної ролі України в боротьбі проти загарбницьких імперіялізмів. Постій, квітень, 1942 p.

ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955. -C.61.


Лист представника міністерства Сходу при групі армії Б до Розенберга з приводу ускладнення ситуації

Питання поведінки з вивезеними до Райху українцями-остарбайтерами справляє тут у керівництва вермахту величезне хвилювання. Головнокомандуючий рекомендував мені відвідати якнай-скорше, і саме особисто, кілька таборів у Райху і зробити рапорт для компетентних органів, щоб вони могли негайно усунути труднощі. У зоні групи армії спокій не встановлено. Всі обставини незадоволення сприяють тому, що зростає кількість людей, які переходять на бік банд, у табір Бандери чи в інші ворожі групи. (...) Тойрер

International Military Tribunal (IMT) Der Prozess gegen die Hauptkriegsverbrecher vor dem Internationalen Militargerichtshof.- Nurnberg, 1945-1946, 42 томи / 054-PS

Le crime methodique. -Moscou. 1963. -С. 101 ff.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С. 582.


Уривок із донесення про ворогів групи армії Б № 21 Головний штаб, 29 жовтня 1942 p.

Секретно! Bfh, H Geb. В Abt. lc Mr. 539/42 g. Відомості про ворога Звіт від половини серпня до половини жовтня № 21 І. Банди 1. Українські націоналісти. За повідомленням головнокомандуючого вермахту на Україні за 16 жовтня 1942 p. українські націоналісти вперше зібралися у районі Сарн у більшу банду і постійно отримують наплив. (...)

Bundesarchiv-Militararchiv (BA-MA).- Freiburg / RH 22/175.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С. 585.


Секретна німецька інструкція стосовно України Листопад 1942 p.

1. Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери, партизани. Потенційно найнебезпечніші бандерівці. За всяку ціну знищити. 2. Школи тільки 4-класові. На другий рік (1943) закрити. 3. "Просвіти" обсервувати. Там діють Б (бандерівці)...

Микола Лебедь, УПА - Українська Повстанська Армія.- Мюнхен, 1946. -С. 81.


Уривок із донесення гестапо про важливі поліцейські події № 8 (Берлін), 27 листопада 1942 p.

Надзвичайно секретної. Головний уряд безпеки Райху. 4-е Управління. Донесення про важливі поліцейські події. (...) Український рух опору. Не підтвердилося припущення, що арешт провідника Організації Українських Націоналістів Степана Бандери, як також і керівництва його організації у Райху й у районі Львова призведе до помітного і тривалого спаду активності цієї групи. Тон пропаганди Бандери, досить поміркований на початку, ставав все більш і більш гостріший. Розповсюджені останнім часом листівки вже недвозначно підбурюють проти Німеччини. Ця підбурювальна пропаганда вже довела до того, що прихильники Бандери здійснюють замахи проти німців, зокрема проти членів поліції безпеки. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/208 f. 158.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С. 593.


Уривок із резолюції третьої конференції ОУН Бандери 21 лютого 1943 p.

ОУН стверджує: До А: 1. Сучасна війна на Сході, що її розпутано в ім'я імперія-лістичних інтересів німецького націонал-соціялізму й московського большевизму, ведеться за протинародні реакційні цілі, обернення країни й народів у предмет колоніяльної експлуатації і грабунку, що несе за собою духово-моральний, соціяльно-економічний і національно-політичний визиск і гніт, тобто за повне поневолення народів і людини. Це, насамперед, війна з приводу України, яку оба імперіялізми трактують у своїх загарбницьких планах як центральну проблему їх імперіялістичної колітики на Сході Європи та випадову базу для дальших підбоїв. (...)

2. Німеччина своєю імперіялістичною політикою стосовно всіх європейських народів та терором і грабунком на окупованих теренах стала мобілізувати проти себе всі народи сучасної Європи, а в тому числі теж т. зв. союзників. У цей спосіб створила вона ідейно-політичні та матеріяльні основи для свого розвалу й уже хитається під ударами мільйонових армій ворогів та під впливом наростаючих у Європі революційних сил поневолених народів, її намагання приєднати або приневолити поневолені народи до ширшої боротьби з большевизмом, кривавитися в сучасній війні за її імперіалістичні інтереси, являються підступним маневром окупанта й спізненою пробою оминути наслідки доконаних помилок та одним із засобів скріпити свій воєнний потенціял силами поневолених народів. (...)

6. Україна знайшлася у сучасний момент між молотом а ковадлом двох ворожих імперіялізмів - Москви й Берліна, що в рівній мірі трактують її як колоніальний об'єкт . У своїй самостійницько-визвольній боротьбі український народ зустрічає яа відтинку своїх міжнародних акцій ряд перешкод, що є випливом необзнайомлення інших народів з українською справою, протиакцій історичних ворогів України, та є наслідком факту, що сучасна війна ведеться за інтереси великих імперіялістичних держав, які запрягають до своїх цілей інші народи та нехтують їхніми правами на національно-державне самоозначення. Тому для українського народу являється невідкличною вимогою вести боротьбу проти обох імперіялізмів на плятформі власних сил, а в основу своєї співпраці з другими народами класти їхнє визнання нашого права на власну державу й на цій площині шукати спільних інтересів, західних і східних народів у спільній боротьбі проти німецько-московського й інших імперіялізмів. (...)

4. В сьогоднішньому укладі міжнародних сил і в сучасній стадії визвольної боротьби українського народу всяка співпраця з німецьким окупантом і давана йому поміч у його конкуренцій-ній боротьбі з московським імперіялізмом - являється на ділі піддержкою московського імперіялізму в Україні й назовні, та створює для нього можливості компромітувати в Україні й на міжнародному відтинку українську національно-визвольну боротьбу, як знаряддя німецького імперіялізму в його завойовницьких плянах. (...)

18. Приймаючи в основу ідею власної державности, як цілість своєї боротьби, український народ віддасть свою силу тільки для революційної боротьби за УССД та буде протиставитися всім ворожим спробам його використовувати та запрягати до воза чужих ворожих інтересів, а в своїй боротьбі проти ворожих імпе-ріялістів стане рам'я об рам'я тільки з тими народами, що визнають його право на власне самостійне державне життя.

Засуджуємо всі спроби індивідуальної чи збірної співпраці з окупантами, як шкідництво й зраду українському народові. Заплямовуємо, як зрадників українського народу, всіх агентів і наємників, секретних співпрацівників гештапо, НКВД і інших, що за юдин гріш продають свою батьківщину.

ОУН у світлі постанов Великих Зборів. Конференцій та інших документів з боротьби. 1929-1955, б. д.- Мюнхен, 1955 -С. 74


Уривок із донесень з окупованих районів Сходу № 43 Берлін, 26 лютого 1943 p.

Секретно! Начальник поліції безпеки і СД. (...) А.Противник і виконавчі питання. (...) Діяльність банд у зоні командуючого СП і СД на Україні. (...) Тюрма в Дубно стала об'єктом нападу, під час якого звільнено 60 ув'язнених після того, як було вбито поліцейських з охорони. (...)

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 58/223 f. 243 RS


Уривок із листівки ОУН Бандери (Березень 1943 p.)

Українці! Увесь світ у вогні нової загарбницької війни. Імперіалістичні держави ступили в безпощадну війну... їхня мета - всесвітнє панування, і вони йдуть морем крові безвинних народів. (...) Нові окупанти України, німецькі імперіалісти, продовжують більшовицькі методи знищення. Нищівна колоніальна експлуатація населення України, грабежі, шибениці, арешти, страти, приниження людської гідності, моральний розклад, вивіз людей у Німеччину на певну смерть і останньо використання більшовицьких методів знищення за допомогою голоду - ось такі благодіяння принесли німці поневоленому народу. (...)

...Українці, що працюють у колгоспах, отримують від німців за їхню тяжку працю замість хліба кілька копійок, на які нічого не можна купити. Українські робітники Донбасу та інших промислових центрів змушені тяжко працювати по 12 годин щодня, а отримують вони тільки голодний пайок. Примара нового голоду насувається на всю Україну... (...) В ім'я національної солідарності приєднуйтесь до боротьби проти цієї загрози! Українське село повинно допомогти населенню українських міст! Українське місто повинно допомогти українському селу захищати свої інтереси! (...)

Ми хочемо боротися за такий порядок, при якому ніколи більше не було б голоду. Ми боротимемось за незалежну Українську державу, яка захистить населення від знищення. Ми боротимемось за Українську державу, в якій український народ буде господарем своєї прадідівської землі. Будемо боротися за Українську державу, яка вможливить усім чесно проживаючим і працюючим в Україні національностям гідне життя! (...)

Вступайте до бойових груп Організації Українських Націоналістів (ОУН)! Організовуйтесь! Об'єднуйтесь! Створюйте загальний фронт української національної революції проти імперіалістів! Вперед! До перемоги! Слава Україні! Героям слава! Організація Українських Націоналістів

Bundesarchiv (BA).- Koblenz / R 6/150 f. 12 ff.


Німецька листівка проти Бандери й українських націоналістів (Червень 1943р.)

УКРАЇНЦІ В ЛІСАХ! Тут говорить Німецький Райх в імені Європи та її великої і старої культури! (...). Недавно серед ночі розкинули червоні волоцюги відозву шефа штабу совєтської армії маршала Василевського, де в імені масового вбивці з Вінниці і Катині, червоного товариша Сталіна, урочисто признано українського вожаку бандитів Бандеру старшим большевиком совєтської України, якщо він далі із своїми бандитами з лісів та багон боротиметься проти Європи. Бажаємо Бандері та його компанії в лісах і багнах Волині тільки щастя! У відповідному часі він і його саботажники будуть в днях перемоги Європи покарані, спільно з комуністичними бандитами. Великий Німецький Райх і спільно з ним Європа, яка воює, така горда на свою прадавню культуру, не дозволять себе довший час непокоїти кільком негідникам. Маршал червоних Василевський у своїй відозві висловився ясно й виразно, що має бути навіть для найдурніших із вас зрозуміло, що Азія виступила до бою, щоб знищити Європу. Це значить: степ, некультурність, варварство середньої Азії виступили до бою, щоб знищити квітучі сади, церкви, собори та тисячолітні пам'ятники старої культури Європи. (...) Величезна війна Великого Доброго і Святого проти варварства і чортівства большевизму та союзних із ним жидівських народів у цілому світі вимагає жертв. Ба, навіть дуже великих жертв! ...У добі, такій великій щодо завдань і жертв, політика Бандери і його компанії - це явне божевілля. (...) Тому вертайся з лісу і болота! Твої дотеперішні вчинки будуть тобі прощені, якщо ти з доданою нижче перепусткою і з твоєю зброєю зголосишся в німецькій поліційній установі. Фон дем Бах СС-Обергруппенфірер і Генерал Поліції

Листівка газети "Радянська Україна" 25 червня 1943 р. Смерть німецьким окупантам!

ДО ВСІХ НАЦІОНАЛІСТІВ... Верховоди українських націоналістів, що проголосили свою боротьбу як боротьбу за "самостійну соборну Україну", баламутять народні маси в окупованих німецькими загарбниками районах України, закликають українців іти в їх розбійницькі загони. В своїй облудній агітації ці верховоди...- рубани, мельники, бульби - нацьковують українців проти Червоної Армії, базікаючи про те, що, мовляв, Червона Армія воює не стільки проти німців, скільки проти так званого "визвольного руху українського народу". Брехня! (...) Червона Армія - армія трудящих народів, вона бореться за свободу й незалежність волелюбних народів, за очищення нашої землі від фашистських загарбників, рабовласників, розбійників. Тим безглуздішим є наклеп націоналістів на Червону Армію і більшовиків, начебто Червона Армія і більшовики переслідують імперіалістичні цілі, тобто загарбання нових країн, земель, покорення народів. (...) ...Бандера ж прибув на Україну на німецькій тачанці. Українці добре пам'ятають, як не так давно Бандера та його прихвосні влаштували були "урочисту поїздку" до німців у спеціальному поїзді. (...) 25 років тісної дружби українського народу з народами Радянського Союзу довели всю користь цього об'єднання. Українець 25 років був справжнім хазяїном своєї землі, своїх підприємств, своїх надр, свого життя. Ніхто йому не нав'язував чужої волі, чужих інтересів. І жив вільно, добре, збагачувався достатками заможності. В цьому - у вільному, без пансько-куркульського ярма, без капіталіста, коли кожен вільний обрати собі шлях у житті, має право на працю, освіту, відпочинок - у цьому є основна суть і значення самостійності й незалежності українського і всякого народу. (...)

 

 

 

Микола Лебедь, УПА - Українська Повстанська Армія.- Мюнхен, 1946 -C.102-103. Листівки партійного підпілля і партизанських загонів України у роки Великої вітчизняної війни.- K., 1969. -С.121-124.

Німецька листівка проти ОУН і партизанів-націоналістів (Червень 1943p.)

Слухай, український народе! Москва дає накази ОУН! З тайних наказів і вказівок, що попали нам в руки, видно, що кремлівські жиди стоять у зв'язку з ОУН, яка нібито воює проти большевизму. В проводі ОУН сидять агенти Москви, що отримують і виконують накази кровожадного Сталіна й його жидівських опричників. В їх тайних наказах, що скоро будуть опубліковані, ОУН означується як національне замаскована большевицька боєва частина. Вона має завдання підбурювати український народ проти німецького правління й творити хаос в запіллі. ОУН є знаряддям жидівського большевизму. Нам є відомі також сховища і централі тих ворохобних елементів ОУН. Ми знаємо провідників тих банд, вони на утриманні Москви. Український народе! Чи хочеш, щоб Тебе згубили ці большевики і національне замасковані заговірники? Чи хочеш ти бути гарматним м'ясом Твого власного ворога? Чи хочеш Ти спричинити знищення Твого народу на Волині? Жидо-большевизм, що бачить свій кінець, пробує ще раз відсунути свою загибель Твоєю великою поміччю і Твоєю кров'ю. Чи Ти хочеш бути заплечником? Чи хочеш, щоб Твої жінки, діти, Твоя молодь і старці стали жертвою озвірілих людей? Згадай страждання і муки, які Твій народ мусів терпіти понад 20 літ. Згадай помордованих батьків і синів! Пригадай міліони громадян і громадянок, вивезених в сибірські степи! Згадай зганьблених і помордованих священиків! Згадай знищені церковні маєтки і культурні цінності! Відречись від своїх ворогів! ОУН не може ніколи заступити національні інтереси українського народу. ОУН і большевизм - це одно, тому мусять вони бути знищенії. Німецьке управління.

 

 

Із звернення Президії Верховної Ради УРСР Київ, 12 січня 1944 р.

Дорогі товариші робітники, селяни, інтелігенти! Ваш ворог не тільки німецькі розбійники. Ваш ворог - зграя німецько-українських націоналістів. Всілякі оці бандери, мельники, бульбівці, запродавшись Гітлеру, допомагають йому уярмлювати наш народ, нашу Україну. Їх руки в крові наших дітей, матерів, сестер. Українсько-німецькі націоналісти, зрадники народу і гітлерівські прихвосні допомагають німцям грабувати український народ. Ці запроданці прикидаються, начебто й вони борються проти німців. Вони знають, як люто й нещадно ненавидить наш народ німецьких гнобителів. Змовившись з Гітлером, вони підлабузнюються до народу, вдаючи, начебто й вони проти гітлерівців. Вони створюють лжепартизанські озброєні загони, заманюючи до них людей тим, що ці загони, мовляв, будуть боротися з німцями. Не вірте їм! Спитайте, що вони зробили для загальної справи визволення українського народу з-під гітлерівського ярма? Чи вбили вони хоч одного німця, чи пустили під укіс хоч один німецький ешелон? Не вірте їм! До своїх загонів вони втягнули людей, які чесно хотіли боротися з лютим ворогом народу - гітлеризмом. Таким чином українсько-німецькі націоналісти хотіли послабити наш народ у боротьбі, роз'єднати наші сили, нацькувати брата на брата. Не дайте їм обдурювати себе! Знищуйте цих шахраїв - агентів німецьких загарбників! Українсько-німецькі націоналісти насправді є спільники Гітле-ра. Вони хочуть розірвати кровні братні зв'язки українського народу з російським, вирвати Радянську Україну з сім'ї радянських народів, вкинути Україну в пельку Гітлерові. І це вони називають створенням "самостійності" для України! Будучи агентами гітле-ризму, українські націоналісти хочуть перетворити Україну на колонію німецького імперіалізму, а український народ - на рабів німецьких баронів і поміщиків. (...) Голова Президії Верховної Ради УРСР М. Гречуха Голова Ради Народних Комісарів УРСР Л. Корнієць Секретар Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України М. Хрущов
Микола Лебедь, УПА - Українська Повстанська Армія.- Мюнхен, 1946. -С.101. Советская Украина в годы Великой отечественной войны 1941-1945, Київ, 1980. - С.173.

Секретний наказ Г.Жукова та Л.Берії про виселення всіх українців з України.
СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО
Приказ № 0078/42

22 июня 1944 года
г. Москва

НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ
ВНУТРЕННИХ ДЕЛ СОЮЗА
И НАРОДНОМУ КОМИССАРИАТУ
ОБОРОНЫ СОЮЗА СССР

Агентурной разведкой установлено:

За последнее время на Украине, особенно в Киевской, Полтавской, Винницкой, Ровенской и других областях, наблюдается явно враждебное настроение украинского населення против Красной Армии и местных органов Советской власти. В отдельных районах и областях украинское население враждебно сопротивляется выполнять мероприятия партии и правительства по восстановлению колхозов и сдаче хлеба для нужд Красной Армии. Оно для того, чтобы сорвать колхозное строительство, хищнически убивает скот. Чтобы сорвать снабжение продовольствием Красной Армии, хлеб закапывают в ямы. Во многих районах враждебные украинские элементы преимущественно из лиц, укрывающихся от мобилизации в Красную Армию, организовали в лесах “зеленые” банды, которые не только взрывают воинские эшелоны, но и нападают на небольшие воинские части, а также убивают местных представителей власти. Отдельные красноармейцы и командиры, попав под влияние полуфашистского украинского населения и мобилизованных красноармейцев из освобожденных областей Украины, стали разлагаться и переходить на сторону врага. Из вышеизложенного видно, что украинское население стало на путь явного саботажа Красной Армии и Советской власти и стремится к возврату немецких оккупантов. Поэтому, в целях ликвидации и контроля над мобилизованными красноармейцами и командирами освобожденных областей Украины,

приказываю:

1. Выслать в отдаленные края Союза ССР всех украинцев, проживавших под властью немецких оккупантов.
2. Выселение производить:
а) в первую очередь украинцев, которые работали и служили у немцев;
б) во вторую очередь выслать всех остальных украинцев, которые знакомы с жизнью во время немецкой оккупации;
в) выселение начать после того, как будет собран урожай и сдан государству для нужд Красной Армии;
г) выселение производить только ночью и внезапно, чтобы не дать скрыться одним и не дать знать членам его семьи, которые находятся в Красной Армии.
3. Над красноармейцами и командирами из оккупированных областей установить следующий контроль:
а) завести в особых отделах специальные дела на каждого;
б) все письма проверять не через цензуру, а через особый отдел;
в) прикрепить одного секретного сотрудника на 5 человек командиров и красноармейцев.
4. Для борьбы с антисоветскими бандами перебросить 12 и 25 карательные дивизии НКВД.
Приказ объявить до командира полка включительно.

Народный комиссар внутренних дел Союза ССР
БЕРИЯ

Зам. народного комиссара обороны Союза ССР,
маршал Советского Союза ЖУКОВ

("Повністю наказ не був виконаний внаслідок чисельности населення України, відсутности в окупантів достатньої кількости технічних засобів та існування добре організованих загонів Української Повстанської Армії (УПА), яка могла б стати основою загально-українського антикомуністичного повстання." - Див.: Куліш А.Ф.)


Чуев Ф. Солдаты империи: Беседы. Воспоминания. Документы.— М., 1998. -С. 177–178.

Куліш А.Ф. Пам'яти українців. Науково-пізнавальний посібник. Харьків: "Просвіта", 2000 -C.46.


Уривок із німецького донесення про сутичку між УПА і німцями 26 червня 1944 p.

Ситуація з ворогом (банди) № 469. (...) У ході сутички з бандою УПА на північ від Миколаєва 29 бандитів убито, захоплено 250 полонених, 2 гармати, боєприпаси, радіопередавач, 5 вантажних автомобілів, вози і коней. Решта банди відступила на північний схід. Близько 300 бандитів у німецькій і російській формі пройшли з південного сходу від Кам'янки-Струмилової у напрямку на захід. (...)

Bundesarchiv-Militararchiv (BA-MA).- Freiburg /RH 2/V 1944 с. 146.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С. 620-621.


Уривок із німецького донесення про напад УПА на загін СД 11 липня 1944 р.

Ситуація з ворогом (банди) № 484. (...) Близько 100-200 українських національних бандитів (УПА) за 10 км на південний захід від Грубешова вчинили напад на пошукову команду поліції безпеки і СД. Багатьох бандитів убито. Згідно з донесенням одного з наших агентів, у районі Красностава-Холма об'єдналася банда силою 12 000 чоловік. (...)

Bundesarchiv-Militararchiv (BA-MA).- Freiburg / RH 2/V 1945 f. 63.

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993. -С. 621.


Цілком таємно
Наркому внутрішніх справ СРСР Л.Берії

26.07.1945 p. №8/156451

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ ТА РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ СПЕЦІАЛЬНИХ ГРУП ДЛЯ БОРОТЬБИ 3 ОУНІВСЬКИМ БАНДИТИЗМОМ У ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ

Частину бандитів УПА, що з'явилися з повинною, використовують спочатку як окремих агентів-бойовиків, а пізніше у бойових групах особливого призначення, названих нами спеціальними групами. У тих випадках, коли агент-бойовик, який влився в банду або в підпілля ОУН, — не мав можливості фізичного знищення або захоплення керівника-ватажка, у його завданні була компрометація ватажка банди або місцевого підпілля для посилення та активізації розкладу банди або місцевої організації ОУН...

Комплектування спецгруп при оперативних групах НКВС УРСР проводилося за принципом підбору агентів бойовиків, які були перевірені на виконанні завдань ліквідації оунівського бандитизму (у тому числі вбивств населення, яке співчувало ОУН — УПА). У Ровенській та Волинській областях до складу спеціальних груп вливалися також колишні партизани-ковпаківці, добре обізнані з місцевими умовами, які мали великий досвід боротьби з оунівським бандитизмом.

За своїм зовнішнім виглядом і озброєнням, знанням місцевих побутових особливостей і мови і конспіративним способом дій особовий склад спеціальних груп нічим не відрізнявся від бандитів УПА, що вводило в оману апарат живого зв'язку та ватажків УПА й оунівського підпілля.

У випадках загрози розшифровки або неможливості здійснення захоплення зазначених за планом ватажків ОУН — УПА учасники спецгруп знищують останніх, до того ж у багатьох випадках створюють таке враження в оунівському середовищі і серед населення, що знищення керівників ОУН — УПА здійснено бандитами СБ. До складу кожної спецгрупи входить від 3 до 50 і більше осіб, залежно від легенди і завдання, які являють собою особливий "почет" вигаданого бандитського керівника. Станом на 20 червня 1945 p. всього в західних областях України діє 156 спецгруп із загальною кількістю учасників у них 1783 особи.

Нарком внутрішніх справ НКВС УРСР Рясний

Білас І. Репресивно-феодальна система в Україні 1917 - 1953. - Київ: Либідь, 1994. - C.460-464.


Совершенно секретно
Военный прокурор войск МВД Украинского округа
15 февраля 1949 г.
№ 4/001345
Секретарю Центрального Комитета КП(б) Украины товарищу Н.С.Хрущеву

ДОКЛАДНАЯ ЗАПИСКА О ФАКТАХ ГРУБОГО НАРУШЕНИЯ СОВЕТСКОЙ ЗАКОННОСТИ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ т. н. СПЕЦГРУПП МГБ

Министерством Госбезопасности Украинской ССР и его управлениями в Западных областях Украины, в целях выявления вражеского, украинско-националистического подполья, широко применяются т. н. спецгруппы, действующие под видом бандитов «УПА». Этот весьма острый метод оперативной работы, если бы он применялся умело, по-настоящему конспиративно и чекистски подготовленными людьми, несомненно, способствовал бы скорейшему выкорчевыванию остатков бандитского подполья.

Однако, как показывают факты, грубо-провокационная и неумная работа ряда спецгрупп и допускаемые их участниками произвол и насилия над местным населением, не только не облегчают борьбу с бандитизмом, но наоборот, усложняют ее, подрывают авторитет советской законности и бесспорно наносят вред делу социалистического строительства в Западных областях Украины.

Например:

1. В марте 1948 года спецгруппа, возглавляемая агентом МГБ «Крылатым», дважды посещала дом жителя с. Грицки Дубовицкого р-на Ровенской области — ПАЛАМАРЧУКА Гордея Сергеевича, 62 лет, и, выдавая себя за бандитов «УПА», жестоко истязала ПАЛАМАРЧУКА Г.С. и его дочерей ПАЛАМАРЧУК А.Г. и ПАЛАМАРЧУК З.Г., обвиняя их в том, что, якобы, они «выдавали органам МГБ украинских людей». «Крылатый» и участники его группы подвергали пыткам ПАЛАМАРЧУК А. Г. и ПАЛАМАРЧУК З.Г., подвешивали, вливали им в нос воду и, тяжко избивая, заставили ПАЛАМАРЧУК З.Г. и ПАЛАМАРЧУК А.Г. дать показания, что они с органами МГБ связаны не были, а, наоборот, были связаны с участниками украинского националистического подполья.

Участники спецбоевки предупредили членов семьи ПАЛАМАРЧУКА о том, что если они посмеют заявить органам Советской власти о посещении их дома бандитами, то над ними будет учинена расправа. На основании полученных таким провокационным путем «материалов», 18 июля 1948 года Дубровицким РО МГБ ПАЛАМАРЧУК З.Г. и ПАЛАМАРЧУК А.Г. были арестованы, причем, как заявили арестованные, сотрудники райотдела МГБ во время допросов их также избивали, заставляли продолжительное время стоять на ногах и требовали, чтобы они дали показания о связи с бандитами. В результате вмешательства Военной Прокуратуры провокационный характер обвинения ПАЛАМАРЧУК З.Г. и ПАЛАМАРЧУК А.Г. был установлен, и постановлением УМГБ от 24 сентября 1948 г. дело по обвинению указанных лиц было прекращено.

2. В ночь на 22 июля 1948 г. спецгруппой МГБ из с. Подвысоцкое Козинского р-на Ровенской области был уведен в лес местный житель КОТЛОВСКИЙ Федор Леонтьевич, которого участники спецгруппы подвергали пыткам, обвиняя его в том, что у него в доме часто останавливаются работники из числа совпартактива и в том, что якобы он выдавал органам Советской власти бандитов.

Эти провокационные действия преследовали цель путем истязаний и угрозы лишения жизни заставить КОТЛОВСКОГО дать показания, что он является врагом советской власти. В результате истязаний КОТЛОВСКИЙ находился на излечении в больнице с 27 июля по 27 августа 1948 г. По заключению больницы, КОТЛОВСКОМУ Ф.Л. были нанесены тяжелые телесные повреждения, с явлениями сотрясения мозга и омертвлением мягких тканей тела.

3. В ночь на 22 июля 1948 г. той же спецгруппой был уведен в лес житель с. Ридкив МИХАЛЬЧУК С.В., инвалид Отечественной войны. В лесу МИХАЛЬЧУК был подвергнут допросу, во время которого его связывали, подвешивали и тяжко избивали, добиваясь таким путем показаний о связи с бандитами. Продержав МИХАЛЬЧУКА в течение 2 суток в лесу, участники спецгруппы его отпустили, причем в результате избиений он в течение 7 дней находился на стационарном излечении в больнице.

4. В ночь на 23 июля 1948 г. этой же спецгруппой из с. Подвысоцкое была уведена в лес гр-ка РЕПНИЦКАЯ Нина Яковлевна, рожд. 1931 г. (т.е. 17-ти лет. В.К.). В лесу РЕПНИЦКАЯ была подвергнута пыткам. Допрашивая РЕПНИЦКУЮ, участники спецгруппы тяжко ее избивали, подвешивали вверх ногами, вводили в половой орган палку, а затем поочередно изнасиловали. В беспомощном состоянии РЕПНИЦКАЯ была брошена в лесу, где ее нашел муж и доставил в больницу, в которой находилась продолжительное время на излечении.

Из приведенных выше примеров видно, что действия т. н. спецгрупп МГБ носят ярко выраженный бандитский антисоветский характер и, разумеется, не могут быть оправданы никакими оперативными соображениями. Не располагая достаточными материалами, т. н. спецгруппы МГБ действуют вслепую, в результате чего жертвой их произвола часто являются лица, не причастные к украинско-бандитскому националистическому подполью.

Наряду с этим следует указать, что этот метод работы органов МГБ хорошо известен ОУНовскому подполью, которое о нем предупреждало и предупреждает своих участников. В частности, об этом свидетельствует факт обнаружения у убитого бандита «Гонты» полного отчета о провокационных действиях спецгруппы МГБ в отношении гр-на КОТЛОВСКОГО.

Не являются также секретом подобные «операционные комбинации» и для тех лиц, над которыми участники спецгрупп чинили насилия, например:

В августе 1948 года Военной Прокуратурой было прекращено дело арестованных Львовским областным Управлением МГБ СТОЦКОГО Степана Петровича и ДМИТРУК Екатерины Григорьевны. Указанные лица в сентябре 1947 года были незаконно арестованы и поскольку никаких материалов об их антисоветской деятельности не было, они были пропущены через спецбоевку МГБ, где в результате применения незаконных методов допроса вынуждены были оговорить себя.

Насколько жестокими были пытки, которым подвергались указанные выше граждане, свидетельствует тот факт, что СТОЦКИЙ с 22 сентября 1947 года по январь 1948 года находился на излечении в Лопатинской больнице и в стационаре внутренней тюрьмы УМГБ по поводу глубоких и обширных язв, образовавшихся в результате физического воздействия на мягкие ткани тела. В процессе следствия выяснилось, что Стоцкому стало известно, что его избивали не бандиты, а лица, имеющие отношение к органам МГБ. В связи с отсутствием материалов для предания суду, СТОЦКИЙ и ДМИТРУК, почти спустя год после их ареста, из-под стражи были освобождены.

В апреле 1943 года Львовским Облуправлением МГБ была освобождена из-под стражи ЗАЦЕРКОВНАЯ Мария, рожд. 1927 года, арестованная Заболоцким РО МГБ Львовской области. В процессе расследования дела было установлено, что ЗАЦЕРКОВНАЯ была пропущена через спецбоевку, где, будучи избитой и под угрозой повешения, вынуждена была оговорить себя, что состоит в «ОУН» и является станичной.

10 октября 1948 года Здолбуновским райотделом МГБ, Ровенской области, был арестован за пособничество бандитам житель хутора Загребля, Здолбуновского района ДЕМБИЦКИЙ Петр Устинович. ДЕМБИЦКИЙ обвинялся в том, что по заданию бандитов «ОУН» собирал для них зерно. Расследованием установлено, что в сентябре 1948 года к нему в дом явились вооруженные бандиты и потребовали, чтобы он среди жителей хутора собрал для них 30 центнеров хлеба. Боясь репрессии за невыполнение этих требований, ДЕМБИЦКИЙ обратился к некоторым жителям хутора с просьбой собрать зерно, но в этом ему граждане отказали. Спустя несколько дней к ДЕМБИЦКОМУ вновь явилось несколько человек вооруженных и, дав ему время один час, приказали собрать у жителей хутора зерно и доставить в указанное место.

Боясь неизвестных, ДЕМБИЦКИЙ запряг свою лошадь, погрузил на повозку 3 мешка лично ему принадлежащего зерна и повез это зерно в указанное неизвестными место. Однако неизвестные, как оказалось, участники спецгруппы МГБ, доставили ДЕМБИЦКОГО в райотдел МГБ, где был составлен акт о задержании ДЕМБИЦКОГО с поличным. После ареста ДЕМБИЦКОГО, в Военную Прокуратуру явилась его жена, которая среди посетителей вела разговоры о том, что под видом бандитов действовали сотрудники МГБ, запугавшие и спровоцировавшие её мужа.

Подобные факты из деятельности спецгрупп МГБ, к сожалению, далеко не единичны и, как показывает следственная практика, если в отдельных случаях спецгруппам, путем насилия и запугивания, все же удается получить «признательные показания» от отдельных лиц о связи их с бандитским подпольем, то добросовестное и проведенное в соответствии с требованиями закона расследование неизбежно вскрывает провокационную природу этих «признательных показаний», а освобождение из тюрьмы арестованных по материалам спецгрупп влечет за собой дискредитацию советской законности, органов МГБ и возможность использования каждого случая [провокаций] во вражеских, антисоветских целях украинскими националистами.

Выступая в роли бандитов «УПА», участники спецбоевок МГБ занимаются антисоветской пропагандой и агитацией. Однако серьезная опасность подобной деятельности заключается не только в этом. Выступая в роли украинских националистов, участники спецбоевок идут дальше по линии искусственного, провокационного создания антисоветского националистического подполья.

Как показало расследование, проведенное Управлением Охраны МГБ Ковельской ж. д. по делу Ногачевского Ф. И. и других, спецгруппа Ровенского Областного Управления МГБ в составе «Степового», «Верхового» и других, действуя провокационным путем, проводила среди граждан Козинского района, Ровенской области, антисоветскую агитацию, обрабатывала граждан в националистическом духе, создала из местного населения антисоветскую националистическую группу в составе 9 человек, через которую проводила сбор денежных средств и продуктов питания, якобы для нужд «УПА».

Не говоря уже о том, что подобная «деятельность», которую кое-кто пытается оправдать соображениями оперативного характера, прямо направлена против мероприятий партии и правительства, проводимых в Западных областях Украины,— кто может поручиться за то, что «обработанные» таким провокационным путем лица не уйдут из-под контроля органов МГБ и не совершат террористический акт, диверсию или иное злодеяние. Ведь имеют же место факты, когда в результате беспечности и притупления бдительности со стороны отдельных работников МГБ даже агентура МГБ выходила из-под контроля органов государственной безопасности и занималась антисоветской деятельностью.

Например: в ночь на 13 сентября 1948 года в с. Ставки, Ровенского района, Ровенской области, участниками антисоветской националистической организации был разоружен боец самоохраны КОВАЛИШИН и совершен террористический акт над жительницей с. Ставки КУЧИНЕЦ Лидией Фадеевной, являвшейся секретным сотрудником органов МГБ.

Как установлено предварительным и судебным следствием, организаторами данной националистической группы и инициаторами убийства гр-ки КУЧИНЕЦ Л. Ф. являлись секретные сотрудники Ровенского РО МГБ — ПАРФЕНЮК Н. В. и ГРИЦАЙ С. И., которые в результате преступного делячества и притупления бдительности со стороны Нач-ка РО МГБ майора ЕГОРОВА к уголовной ответственности привлечены не были.

Получив данные о причастности ПАРФЕНЮКА и ГРИЦАЯ к националистической организации, разоружению бойца группы самоохраны и убийству гр-ки КУЧИНЕЦ Л. Ф., Нач-к РО МГБ майор ЕГОРОВ вызвал ПАРФЕНЮКА и ГРИЦАЯ в РО МГБ и, установив в беседе с ними, что они являются организаторами и участниками перечисленных выше преступлений, тем не менее не арестовал их, а по «оперативным соображениям» отпустил. Воспользовавшись этим, ПАРФЕНЮК и ГРИЦАЙ, предупредив о возможных арестах других участников террористической группы, скрылись.

Участники спецбоевок МГБ совершают ограбления местных граждан. По сообщению Козинского райпрокурора, Ровенской области, в июле 1948 года на территории района ими были ограблены граждане ШВЕЙДА Йосиф, ГРАБОВСКИЙ Иван и другие. Подобные факты имели место и в других областях и районах. Эти грабежи, как и другие нарушения советской законности, оправдываются также оперативными соображениями и не только рядовыми работниками МГБ, но и самим Министром тов. САВЧЕНКО, который в беседе со мной заявил: «Нельзя боевки посылать в лес с консервами. Их сразу же расшифруют».

Таким образом, грабежи местного населения спецбоевиками рассматриваются как неизбежное зло и политические последствия подобных эксцессов явно недооцениваются.

Насилия и грабежи, даже самый факт появления в населенном пункте спецбоевок, действующих под видом банды, как и любое бандитское проявление, действует на жителей устрашающе и несомненно мешает делу социалистического строительства в Западных областях УССР, создает у некоторой части населения ложное мнение о том, что бандитское подполье еще сильно, что его следует бояться и т. п.

ОУНовские бандиты терроризируют граждан, желающих вступить в колхозы, но если в селе появляется не ОУНовская банда, а действующая под видом банды спецбоевка, от этого положение не меняется. В этом отношении характерен следующий случай:

28 сентября 1948 года в Каменец-Подольский горотдел МГБ колхозники села Завалье по телефону сообщили, что в селе появилась вооруженная банда в составе 12 человек, которая подошла к кооперативу и колхозному амбару, проверила замки, а затем проследовала в направлении с. Слободка-Рихтецкая.

Фактически это была не ОУНовская банда, а спецбоевка Тернопольского областного управления МГБ. Характерно, что эту спецбоевку приняли за банду не только колхозники, но и работники Каменец-Подольского горотдела МГБ, откуда для ликвидации «банды» на грузовой автомашине была направлена группа сотрудников и офицеров Каменец-Подольского военного училища МВД. Эта «операция» закончилась тем, что в результате аварии автомашины были убиты офицеры — ст. лейтенант ХАРЧЕНКО И. П. и лейтенант КИРПАЧЕВ В. М., а 16 офицеров и шофер-солдат КОНДРАЦКИЙ получили телесные повреждения.

Примеры из деятельности спецгрупп, повлекшие преступные результаты, можно бы было продолжить, но материалы, которыми располагает Военная прокуратура, конечно, не исчерпывают всех случаев нарушения советской законности, допускаемых спецгруппами. Факты, о которых я докладываю Вам, были вскрыты в процессе расследования конкретных следственных дел, однако не каждый случай нарушения советской законности находит свое отражение в следственных делах и расследуется. Мне кажется, что большинство фактов именно не расследуются.

Больше того, если Военная прокуратура и ставит перед МГБ УССР вопросы о наказании преступников, грубо попирающих советские законы, то со стороны МГБ УССР это не находит должного и быстрого реагирования: выискиваются не столько доказательства преступной деятельности лиц, грубо нарушивших закон, сколько различные поводы для того, чтобы «опровергнуть» факты, сообщенные Военной прокуратурой, и заволокитить следствие.

Например, о фактах грубейшего нарушения законности спецбоевиками УМГБ Ровенской области Военная прокуратура сообщила в МГБ УССР еще в начале октября 1948 года, но тем не менее преступники были арестованы только в феврале с. г., причем до ареста их Начальник Управления МГБ по Ровенской области тов. Шевченко пытался «опровергнуть» факты, вскрытые Военной прокуратурой, и убедить секретаря Ровенского обкома КП (б)У тов. БЕГМУ, что эти факты якобы расследовались и нашли подтверждение.

Органы МГБ под руководством партии проводят огромную работу по выкорчевыванию остатков украинско-националистического бандитского подполья, в борьбе с которыми хороши все средства и нужны хитрость и изворотливость.

Но несмотря на сложность обстановки и коварность врага, недопустимы нарушения партийных и советских законов, недопустимы нарушения постановлений СНК СССР и ЦК ВКП (б) от 17 ноября 1938 года и постановления ЦК КП (б) У от 23 января 1948 года, на что Вы, Никита Сергеевич, неоднократно указывали.

Поэтому, как коммунист, для которого партийные решения являются незыблемым законом жизни, я считаю своим долгом о приведенных выше фактах доложить Вам.

Военный прокурор войск МВД
Украинского округа полковник юстиции
Кошарский


Центральный государственный архив общественных объединений Украины (бывший партийный архив Института истории партии при ЦК Компартии Украины). Ф. 1, оп. 16, д. 68, л. 2-10.

Білас І. Репресивно-феодальна система в Україні 1917 - 1953. - Київ: Либідь, 1994. -C.469-477.


ДОПОВІДНА МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ С. КРУГЛОВА ЗАМ. ГОЛОВИ РМ СPCP Л.П.БЕРІЇ
17 марта 1950 №1174 сс/н

ЗАМЕСТИТЕЛЮ ПРЕДСЕДАТЕЛЯ СМ СССР т. БЕРИЯ Л.Н.

После освобождения территории Украинской ССР от немецких захватчиков, по решениям правительства СССР с 1944 года органами МВД и МГБ проводится выселение из западных областей Украины в отдаленные районы страны членов семей «оуновцев» - украинских националистов, бандитов, а также бандпособников.

Направление на спецпереселение «оуновцев» производилось в 1944 1946 годах по решениям Особого Совещания при НКВД СССР сроком на 5 лет, а в 1947—1949 годах — по решениям Особого Совещания при МГБ СССР сроком на 8—10 лет и на бессрочное поселение.

По состоянию на 1.01.1949 г. всего на спецпереселении находится 112633 чел. членов семей активных «оуновцев». из них выселенных в 1944—1946 гг. сроком на 5 лет 24730 чел., выселенных в 1947-1949 гг. сроком на 8—10 лет и на бессрочное поселение 87 903 чел.

Некоторым из указанных лип. выселенных в 1944 -1945 гг., срок поселения окончится в конце 1949 года или истекает в 1950 г. Министерство внутренних дел СССР, исходя из нецелесообразности возвращения их к месту прежнего жительства и в целях укрепления режима в местах поселения членов семей «оуновцев» считает необходимым: отменить сроки выселения членов украинских националистов, бандитов и бандпособников и установить, что они переселены в отдаленные районы СССР навечно и возвращению в места прежнего жительства не подлежат: распространить на утих лип действие Указа Президиума Верховного Совета СССР от 28 ноября 1948 г. «Об уголовной ответственности за побег из мест обязательного и постоянного поселения лиц, выселенных в отдаленные районы Советского Союза в период Отечественной войны». За самовольный выезд (побег) из мест обязательного поселения виновных привлекать к уголовной ответственности и определить мер наказания за это преступление 20 лег каторжных работ. Проект постановления СМ прилагаю.

Министр внутренних дел СССР С. Круглов


Україна в ХХ столітті (1900-2000): Зб. Документів і матеріалів/ Упоряд.: А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.Ю.Король та ін. –К.: Вища шк., 2000. -C.154-155.


Використана література:

В. Косик Україна і Німеччина у Другої світової війні. - Париж-Нью-Йорк-Лівів, 1993.

Білас І. Репресивно-феодальна система в Україні 1917 - 1953. - Київ: Либідь, 1994.

Україна в ХХ столітті (1900-2000): Зб. Документів і матеріалів/ Упоряд.: А.Г.Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.Ю.Король та ін. –К.: Вища шк., 2000.

Чуев Ф. Солдаты империи: Беседы. Воспоминания. Документы.— М., 1998.

Куліш А.Ф. Пам'яти українців. Науково-пізнавальний посібник. Харьків: "Просвіта", 2000.

В.Гриневич, Л.Гриневич, Б.Якимович та ін. Історія українського війська (1917-1995). Упорядник Я. Дашкевич. -Львів: Світ, 1996.

Ю.Киричук Історія УПА. -Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ управління по пресі. 1991.


Дозволяється використовувати матеріали сайту ©"Ukraїnarus`" при написанні наукових робот. Не дозволяється запозичення секцій і підсекцій сайту "Ukraїnarus`" іншими сайтами в мережі Інтернет. При використанні окремих матеріалів сайту посилання на ©"Ukraїnarus`" є обов'язковим.

НАСТУПНА>ЧАСТИНА2>>

Частина 2
~Історія утворення ОУН-УПА~
~ОУН-УПА у боротьбі з фашистською Німеччиною. Де Голь: "Якби я мав таку армію, яку має ОУН, німецький чобіт не топтав би французької землі"~
~Радянські партизанські банди проти ОУН-УПА. Свідчать документи~
~ОУН-УПА у боротьбі з окупаційним московсько-комуністичним терором~
~Свідчать документи ОУН-УПА~
~УПА на Закерзонні~
~Структура УПА~
~Історичне значення ОУН-УПА~
Частина 3
~"Фашистский меч ковался в СССР". Перша фаза совєтсько-німецької дружби i співробітництва. Тухачєвський: «Не забывайте, что нас разделяет наша политика, а не наши чувства, чувства дружбы Красной Армии к рейхсверу. И всегда думайте вот о чем: вы и мы, Германия и СССР, можем диктовать свои условия всему миру, если мы будем вместе»~
~Друга фаза совєтсько-німецької дружби i співробітництва. Молотов: «не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення гітлеризму, котра прикривається фальшивим прапором боротьби за "демократію"». Сталін: «Я знаю, как немецкий народ любит своего фюрера. Я хотел бы поэтому выпить за его здоровье»~
~Архівні фотоматеріали~
~Хто розпочав Другу світову війну? "разоблачая фашистов, мы обязаны разоблачать и советских коммунистов, которые поощряли нацистов на совершение преступлений и намеревались результатами их преступлений воспользоваться"~
UKRAЇNARUS

<<Повернутись на головну сторiнку