Благословенна між жінками
Святая Мати Божих діл,
Ти, повна ласки й благодаті, -
Сказав архангел <Гавриїл>.
Холод, стужа, заметілі,
В бідних яслах Бог на сіні
Мати сповива, леліє
Як ім'я Її? <Марія>.
Святий і повний віри муж
У Бога ласки просить
Дитя-Ісуса опікун,
А звати його <Йосип>.
Усі втечуть лиш ти не побоїшся
Ні тюрм, ні мук, ані кайдан
Тобі доручу Матір найсвятішу
Улюблений апостол мій <Іван>.
- Ти з мертвих воскрес?!... Але ж це неможливо
З шеолу дороги нема!
Дай рани свої, чи ж вони є правдиві, -
Не вірив апостол <Хома>.
Коли ж Христос всі рани показав
Упав Хома Йому обличчям в ноги
Й свідоцтво віри для усіх нас проказав,
Назвавши Його Господом і <Богом>.
Хтось насміхається із нього,
Хтось біля скроні крутить перст,
Для нас спасіння, сила Божа -
Бо це святий Господній <хрест>.
Він мудрістю прославився своєю
І міцно укріпив свій трон,
Єрусалимську збудував святиню
Великий цар на ім’я <Соломон>.
Зірничка в небі горить, палає,
Бога у яслах ангели вітають,
Радіє місто, радіє село,
Бо свято велике - Господнє <Різдво>.
У дивний спосіб на шматочку полотна
Відбились руки, ноги, тіло і обличчя
Померлого й воскреслого Христа
І полотно це діти - <плащаниця>.
- Це ошуканець, - казали юдеї Пилату,
- Не Бог він, тому і воскреснуть не змооже,
А щоби не вкрали його, то за плату
Ми просим поставить на гробі <сторожу>.
Це не просто малюнок - це наука про Бога,
Вона від спокуси й гріха оборона,
Вона у молитві моїй допомога
У церкві чи вдома - барвиста <ікона>.
Кошичок маленький
Прибраний гарненько
В нім яйце й ковбаска,
Масло, сіль і <паска>.
Порожній гріб, розбіглась варта
І ангел осяйний злетів з небес,
- Між мертвих вже Його шукать не варто,
Бо сталось чудо і Христос <Воскрес>!
Як зійде сніг і сонечко засяє
Після холодної та лютої зими,
На свято Воскресіння біля церкви
Ми водимо всі разом <гаївки>.
Свята Земля де жив й навчав Господь,
Де кедр цвіте і де росте тернина,
Що одягнув на голову Христос,
Земля та має назву - <Палестина>.
Так кажуть, що на пагорбах Дніпрових,
Де згодом місто заснував князь Кий,
Поставив хрест і научав про Бога
З апостолів першопокликаний <Андрій>.
Вкраїнську він розбудував державу,
Хрестив народ і запровадив мир,
Він закладав церкви на Божу славу, -
Рівноапостольний святий <Володимир>.
Народ тремтів, бо бачив Божу славу,
Аж блискавки розкрили небокрай
І сам Мойсей, тримаючи скрижалі,
Спускався із гори <Сінай>.
Пилат казав, - Нема провини в Нім,
Його я відпустити маю право.
А натовп вибухнув неначе з неба грім, -
Розпни Його! Нехай живе <Варрава>.
- Хай буде так... Ця кров на ваших дітях.
Не винен я... Я воїн а не кат,
Щоб без вини людину засудити.
Подайте воду... - Й руки вмив <Пилат>.
У неділю звук лунає
І несеться з всіх сторін.
Це до церкви закликає
Голосний невтомний <дзвін>.
- Я недостойний щоб Тебе хрестити, -
В покорі похиливсь пророк Іван.
Ісус всміхнувся, - Не тобі змінити
Те що написано. - І увійшов в ріку <Йордан>.
Ряд в ряд стіною розташовані ікони,
Вгорі на троні возсіда Сам Господь Спас,
Апостоли, пророки, празнички Христові
І царські двері це - <іконостас>.
Аж тридцять срібняків дасте?...
Це добрий подарунок,
За гроші ці я видам вам Христа.
А знаком моїм буде <поцілунок>.
Її священик і єпископ одяга,
Вона немов корона в сяйві світла,
Що нам пригадує вінець Христа.
Ця шапка має назву <митра>.
Коли дітей цар Ірод убивав,
Та ще й на немовлят вчинив ловитву,
Щоб врятувать рожденного Христа
Марія й Йосип утікали до <Єгипту>.
В той час коли творив Господь,
На шостий день узяв червону глину
Й на образ Свій і на подобу учинив,
Вдихнувши в ніздрі дух життя, <людину>.
Сердечно дякую Тобі мій любий Боже,
Що я не є такий як грішник цей,
Я пощу, молюсь, милостиню можу
Подати інколи, - молився <фарисей>.
А чоловік той в груди щиро бився,
- О Боже мій, про Тебе я забув.
Будь милостив мені, - крізь сльози він молився.
Вгадайте діти хто той грішник був? <Митар>.
Коли потоп всесвітній закінчився
І води океану відійшли назад,
Ковчег з сім’єю Ноя зупинився
Біля гори, що зветься <Арарат>.
Коли народ погруз у темряві гріха
І проти Бога збунтувавсь, відкинувши покору,
Господь із сірки та вогню дощі послав
Щоб знищити міста <Содому та Гомору>.
Земля здригнулась і розкрилось небо
І грім гучний долинув іздалля,
То в колісниці вогненній вознісся
На небеса пророк <Ілля>.
Коли прародичі Адам та Єва
За гріх важкий покинули Едем,
Тоді Господь на виході із раю
Поставив херувима з вогненним <мечем>.
Коли злі ангели супроти Бога збунтувались
Та ще й лихих накоїли чимало діл
Із вигуком “хто як не Бог” до бою кинувсь
Святий архангел Божий <Михаїл>.
Христос казав Марії, - Ще не час,
Іще Моя наука є незнана
Та чудо на весіллі учинив
В селі, що звалось Галілейська <Кана>.
У серпні коли літо догора
І має наступить пора осіння
До неба була взята Матінка Христа
Це свято Богородичне <Успіння>.
Всміхнеться вересень згасаючим теплом,
Дощем окропить місто та село,
А ми до церкви всі гуртом ідем
На друге свято Богородичне <Різдво>.
А коли жовтень до нас в гості завіта
І зодягне ліси у золотистії обнови,
Ми знову Матір згадуєм Христа
Це третє свято Богородичне <Покрови>.
В світлиці невеликій, край Єрусалиму,
Закривши вікна, зачинивши двері,
Апостолів Христос востаннє скликав
Щоби відбути з ними Тайную <Вечерю>.
Потоп скінчився, води відійшли,
Погідне сонце засвітило зверху,
Як знак завіту поміж Богом і людьми
Над хмарами підніс Господь <веселку>.
Його створив Господь із пороху земного,
А він початок дав усім родам,
Усі народи на землі пішли від нього
Прабатька, що Господь назвав <Адам>.
Адаму Бог усе подарував -
Звірята, квіти, чудернацькії дерева,
Але помічника Адам не мав
То ж з його плоті Бог створив дружину <Єву>.
Я вірю, що існує Бог на світі,
Могутній і ласкавий наш Творець,
Він дав Христа, щоб від гріха нас увільнити
У Трійці Пресвятій це Бог <Отець>.
І вірю ще, що зісланий Месія,
Що на хресті прийняв за нас смертельний скін
Це є Господь наш і наш Бог правдивий
І в Трійці має назву Божий <Син>.
А також вірю, що мене не полишає
В хвилину радості і в час тривожних скрух
Той Бог, що всюди є, все наповняє
У Трійці Пресвятій це Божий <Дух>.
Блаженний хто за правду постраждав,
Хто у житті своїм зазнав митарства,
Хто серцем чистий, кого світ прогнав
Вам зготував Господь Небесне <Царство>.
Священиком не можна стати самочинно
Чи осягнути через вивчення наук
Печать цю нестиренну в спосіб дивний
Єпископ витискає через покладання <рук>.
Благословен хто йде в ім’я Госпорднє!
Осанна в вишніх! - вигуком гучним
Христа зустріло море всенародне,
Коли Він на ослі в’їздив в <Єрусалим>.
У небі вірного помічника я маю,
Його мені дав сам Господь-Спаситель,
Він від гріха мене застерігає
І по житті провадить Ангел<-Хоронитель>.
Він глибоко пізнав всі фарисейськії науки
Та раз як йшов Дамаск щоб учинити християнам зло
Йому Христос подав в дорозі руку
І став святим апостолом <Павло>.
Коли Христос Свій шлях земний скінчив
І в небеса Йому прийшла іти пора
Він головою Церкви учинив
Верховного апостола <Петра>.
Щоб Українську Церкву із Вселенською з’єднати
І щоби примирився з братом брат,
Життя свого не шкодував віддати
Святий і мученик Кунцевич <Йосафат>.
Переломивши хліб й благословивши чашу,
Сказав Христос: Аж до закінчення віків
Я в жертву Своє Тіло й Кров приношу
Вам на спасіння і на прощення <гріхів>.
Він без страху на захист Церкви став,
Коли топтав наш край вояк чужинський,
Усе життя своє народові і Богу він віддав
Митрополит Андрій <Шептицький>.
Зенон Боровець (Львів) zbor@ukr.net |
