Чорна сотня під назвою “Русь”
Гей, Марійко, годі, буде,
перестань бо вже кричать!
Карась
За останні десять років хто тільки не намагався перетворити Луганщину в полігон для апробування своїх ідей - і російські націонал-фашисти, і шовіністи, і сталіністи. Тепер на цій землі хоче створити собі плацдарм утворення, яке є втіленням усіх цих звироднілих ідей скопом, - так зване “двіженіє імені Владіміра Мономаха “Русь” (скорочено - ДВМ). “Двіженіє” вже розбудувало свої структури в більшості областей України і, крім неї, має намір охопити своєю діяльністю РФ і Білорусь: цього вимагають “стратегічні” завдання і мета ДВМ. Вони опубліковані в газеті
“Русь”, засновником якої є однойменне Луганське обласне товариство російської культури і яка видається у місті Красний Луч. Читаємо: “Цілі і завдання ДВМ:1. Об'єднання Росії, України і Білорусі в єдину Федеративну державу “Русь”, навколо якої об'єднаються всі дружні нам народи;
2. Створення проекту конституції Федеративної держави “Русь”;
3. Створення ініціативних груп по проведенню 17 березня 2001 року ювілейного референдуму з двох питань - входження (країни) у Федеративну державу “Русь”; схвалення декількох основних питань Конституції”.
Іншими словами, ДВМ ставить собі за мету повалити конституційний лад у нашій державі, ліквідувати її незалежність, створити новітню імперію та звертається із відповідними закликами до населення. Примітно, що серед засновників “двіженія” - два депутати Верховної Ради: президент конгресу російських общин А. Строганов і голова Запорізького товариства “Русь” П. Баулін, той самий, помічник якого Ю. Петровський готував збройний заколот супроти існуючого в Україні ладу силами “Отрядов Красної гвардії” та Союзу совєтських офіцерів. Як бачимо, всі антидержавні сили тісно пов'язані між собою. Щоправда, нардепів-українофобів від притягнення до відповідальності захищає депутатський імунитет, але невже аж так, щоб безкарно проводити підривну діяльність проти України. Принаймні їхні дії під статті 56 і 56
1 Кримінального кодексу України підпадають. До речі, як і газета “Русь”, яка за розпалення національної ворожнечі ще й “тягне” на статтю 62 КК. Редакційна стаття першого її числа, агітуючи читачів за “єдіноє государство Русь”, так пояснює цю “конечну” потребу: “Недавно головний равін іудеєв Росії дав дивовижно точну оцінку своїм соплемінникам: “Ми не народ, ми - сім'я”. А якщо врахувати, що це всесвітня іудейська сім'я, то нам, росіянам, пора спам'ятатися! Протиставити їй ми можемо тільки нашу єдину російську сім'ю, нашу Русь Єдину, навколо якої об'єднаються всі дружні нам народи”.Заклик “дружити проти іудеїв” - це ще наївне белькотіння, порівнюючи з опублікованою в цьому ж числі “Русі” промовою губернатора Краснодарського края М. Кондратенка, відомого антисеміта з фашистським душком, з якої читач довідується про міжнародну змову сіоністів проти Росії”. Якщо в РФ антисемітизм зведено до рангу офіційної політики (принаймні в окремих губерніях), то, переконана, офіційний Київ ніяк не зацікавлений, щоб людиноненависницька пропаганда поширювалася на території нашої держави. А коли так, цнотливо заплющує очі на факти розпалювання міжнаціональної ворожнечі.
Не менш важливо захистити наш інформаційний простір від спроб реанімації сталінізму, від паплюження українських святинь, від українофобства - всі ці та інші не менш цинічні притаманності характеризують “двіженіє” “Русь”, і однойменну газетку, котра, як доповідає засновник, з 2001 року виходитиме щотижня, до того ж “русичі” добиватимуться, щоб їх чорне дітище було в “каждой школє, в каждом классє, в каждой сєм'є”. Можливо, останнє насторожить наших законників, бо не можна дозволити, щоб чорносотенна пропаганда отруювала душі наших підлітків “в каждой школє і классє”. До того ж деякі публікації з параноїдальним душком, як, приміром, замітка голови Луганської “Русі” В. Гончарова “Путін - Мономах” - дає серйозні підстави сумніватися у психічній врівноваженості автора. Залишається сподіватися, що діяння “русичів” належним чином і відповідно до українських законів оцінять ті, кому це слід робити за службовим обов'язком.
Марія Базелюк, редактор газети
“Шлях перемоги”, 8.11.2000 р.
Шановна пані Марійко!
Ну чого Ви так перелякались? Цілу кипу статтєй КК за одне тільки “чорне дітище”?!
Ваша рецензія на “Русь”-1 була відмінною. Спасибі велике! Завдяки Вам, нас тепер і в Америці знають! А тому посилаю дуже бажаному та компетентному в КК рецензенту ще одне чорне дітище - “Русь”-2 (щоб національно свідомі юристи та їхні діти свої фахівні здібності та останню клепку в голові не загубили).
А вообще, ребята, давайте жить дружно! И “украинский вопрос” мы готовы обсуждать на высоком уровне Тарапуньки и Штепселя. Тарапунек сегодня много, а Штепсель один и того хотите в психушку. Тоже еще “добродії”... И это вы кричите о “свободе слова”?! И это вас называют “четвертой властью”?!
А представьте, люди, что эти емели по щучьему велению стали первой властью! Чингисханы, папы римские и прочие сталины с кегебе превратились бы в птенчиков в сравнении с нашими емелями да мариями... Все-таки какое счастье, что Бог кое-кому хвоста не дал!
И еще. Я, как и все “цивилизованные человеки” отвечаю Вам, пани Мария, на двух языках: государственном и иностранном. Неужели вас там, во Львове, даже русским буквам не обучили, что приходится беднягам русские слова калечить апострофами и прочими украинизмами, тем более, что во Львове школ с русским языком обучения больше, чем в Киеве.
С уважением,
редактор ЧД “Русь”,
Валентин Андреевич Гончаров