Chapter 1 Fact & Essence
1. Natural Knowledge & Experience

A1)Ch.1.p.45. "Natural knowledge begins with experience & remains within experience."
Conjunction. S is (P & Q). Складене з двох простих:
Nat.knowledge begins with experience. Nat.knowledge remains within experience.
????Is "nat.knowledge" - "the knowledge of Nature"??? Чи це "природне знання", чи взагалі - ПІЗНАННЯ, як у назві книги Рассела???

"Природне пізнання починається досвідом і залишається в рамках досвіду."
Але чи не рівнозначним було би сказати, що nat.knowledge (що б не малося: знання\ПІ-знання; природне, питоме зн.\COG, зн\COG у його первісній (і тому "of the first, "natural" sphere of knowledge")) по суті Є досвідом, якщо "з ним" (ним, в ньому) воно починається, має свою генезу і в "його рамках\межах" залишається???
Це, як мимоволі твердить моя неточна схема кон'юнкції, еквівалентне твердженню "Знання є досвід, і нічого крім досвіду". (Знання - сила. І нічого крім сили. dobedobedo)

B1)"Thus (т.чином. Зв'язок з попереднім. Висновок?) in that theoretical position (which we call the "natural" standpoint), the total field of possible research is indicated by (означено) by a single word: that is, the World."

Чи тут і дійсно лише даються визначення термінів???

1)The "natural standpoint - the theoretical position that natural knowledge begins with experience & remains within experience. The "World" - the total field of possible research from the natural standpoint.

2)Точніше: The "World" - the total field of research, possible from the "natural" standpoint. (граматично правильно)

Which means "All we can know at most is: the World." Найбільше, що ми можемо знати це - Світ. Нічого надприродного. Втім, якщо світові притаманні привиди, зомбі та Господь Бог Саваот, то ми спізнаємо їх. Знання є спізнання. (Ось слово, яке охоплює значення to get familiar with та to experience).
Найбільще, що ми можемо сподіватися спізнати це - Світ.

C1)"The sciences proper to [this original=natural] standpoint are accordingly in their collective unity sciences of the World..."
Простіше: Natural sciences are(in unity)sciences of the World.
Цебто: Nat.scs are in their collective unity sciences of the total field of research, possible from the "natural" standpoint.
"Proper to" - виключно належати, бути притаманним. Цебто: "науки, що виключно належать до такої тчк зору" ("піддані такій точці зору..."). Або більш грамотно:
Науки, яким притаманна така тчк зору, є, відповідно, у св.спільноті науками про Світ.

D1)"and Conjunction.
so long as THIS standpoint is the only dominant one, the concepts "true(real) Being", i.e. real empirical Being, & - since all that is real comes to self concentration in the form of a cosmic unity - "Being in the World" are meanings that coincide."
"so long as" - IFF?

Висновок. The concepts "true(real) Being" & "Being in the World" are meanings that coincide. (coincide in meaning, mean the same). are equivalent.
Засновки. (so long as) the "natural" standpoint is the only dominant one &
(since) all that is real, comes to self-concentration in the form of a cosmic unity.
= (since) "true(real) Being" [comes to self concentration=?exists?] in the form of "Being in the World". (цебто "B-in-the-W" is a cosmic unity")

Або ж інакше "The World - is(means) a cosmic unity."
Додаючи вже відоме: "The World - is the total field of research, possible from the "natural" standpoint."
Звідси судження, що:
A cosmic unity is the total field of research, possible from the "natural" standpoint. The total field of research, possible from the "natural" standpoint - is a cosmic unity.

E1)"true(real) Being is real empirical Being" => real empirical Being comes into self-concentration in the form of a cosmic unity. (космічна єдність)
empirical Being~cosmic unity

(End of Paragraph 1)

A2)"Every [science] has [its own object-domain as field of research]..."
Отже, правильно сказати => A TOO has it. (Маючи другим, випущеним, засновком - "A - is a science")

B2)"and Conj.
to all that it (science) knows, (i.e., in this connection, to all its correct assertions), there correspond as original sources of the reasoned justification that support them certain intuitions in which objects of the region appear as self-given & in part at least as given in a primordial sense."

To all that (every) science knows there correspond certain intuitions.
These cert.intuitions are original sources of the reasoned justification. These sources support them.

Who "THEM"?

These sources support the correct assertions of a science.

There are (certain) intuitions that are (original) sources of reasoned justification. These intuitions correspond to all the correct statements of the science. They support them.

Is "reasoned justification" - just - "thinking"? = Logic

All our true thinking, scientific or not, is based on (certain) feelings. We feel that everything must (at least partially) exist independent of our will. Our feelings at least are partially true. We FEEL that our thoughts are true.

C2)"The object-giving (or dator) intuition of the first, "natural" sphere of knowledge & of all its sciences (–) is natural experience, & the primordial dator experience is (–) perception in the ordinary sense of the term.
Primordial - первісний, початковий, основний, базисний, фундаментальний

По ходу введено нове, ніби самозрозуміле:
"Natural" sphere of knowledge is the first (sphere of knowledge).

Natural experience, & perception in the ordinary sense of the term, are the intuitions that are (original) sources of thought. These intuitions correspond to all the correct statements of the science. They support them.
We think about the things that we experience in life, about the things we see, hear, smell, touch... These experiences & feelings make us think, help us to find new thoughts and ideas. Sciences are about the things we can feel.

Natural knowledge begins with natural experience & perception in the ordinary sense, & remains within natural experience & perception.
Natural experience, & perception in the ordinary sense of the term, are the intuitions that are (original) sources of thought. These intuitions correspond

Nat.knowledge begins with & remains within the sources of thought.

D2)"[To have something real primordially given],
[to "become aware" of it & "perceive" it in simple intuition],
are one & the same thing."
Equivalent. A @ B.

To become aware & perceive = "to notice". Attention is the source of thought.
Natural experience lies in becoming aware & perceiveing things.
That person knows more of the Nature, of the World, who is attentive to it, & thus notices more, is aware of more & more deep things in life. The attentive is in contact with the very source of thought, he has always something to think about, his mind never stops because "nothing (interesting) happens". The trick is to find interest in yourself, which is a synonim of voluntury attention.

A2)"Every [science=A] has [its own object-domain=B] as [field of research=L]"
Every A has B. B is L.? Every A has L. "Every science has a field of researsch. (Ver-ry illuminating).
B2)"and Conj.
to all [that it (science) knows, (i.e., in this connection, to all its correct assertions)=C], there correspond [as original sources of the reasoned justification that support them=E] [certain intuitions in which objects of the region appear as self-given & in part at least as given in a primordial sense=D]." If A-statement is true, then I-statement is also true ( I is subaltern to A).
To all C there is D. (~Every C has D.)
C2)"[The object-giving (or dator) intuition of the first, "natural" sphere of knowledge & of all its sciences=F] (–) is [natural experience=G], & [the primordial dator experience=H] is (–) [perception in the ordinary sense of the term=I].
F is G, & H is I. (H ? F).
D2)"[To have something REAL primordially given=J],
[to "become aware" of it & "perceive" it in simple intuition
are one & the same thing." Equivalent J @ K.
To have sth real primordially given = to have the primordial dator experience = H

A2) object-domain IS the field of research of a science.

B2) all that it knows = all the scientific knowledge, all the knowledge of the science
all its correct assertions = all the correct scientific knowledge
objects of the region = of the object-domain
all that it knows = Science knows things. (Objects of its own field of research.) Sci has [knowledge about those things=M]. A knows L. A has M.
A has L. A has M. ? A *has (L&M). Science has the field of research and the knowledge about the objects of its field.

There is a general correspondence between the knowledge (of a science) as such & the intuition that objects are self-given & in part at least given in a primordial sense.

To appear as self-given(1) & in part at least given in a primordial sense(2) - does it mean "to be real"? Then it is correspondence between the knowledge as such & the feeling of reality.
That is, if we accept the point that we can know something about something, it means we must therefore accept the view that things are real - existing whether we wish it or not & noticeable with our senses at least partially. (?)
Якщо все нереальне, є лише ілюзією, чи воно може вважатися пізнаванним? ЩО розуміти під "пізнанням" тоді? (Що таке COG взагалі?)

COG is ------------------knowledge, awareness.
Knowledge is ------------understanding; familiarity gained by experience
Understand is ------------know the meaning, nature, explanation; learn (from info received)

Пізнання є --------------знання, усвідомлення
Знання є ----------------розуміння; ознайомлення, набуте досвідом
Розуміння є -------------знати значення, природу, пояснення чого-н.; навчитися (з отриманої інфо)

Знання є досвід, і нічого крім досвіду. Найбільше, що ми можемо сподіватися спізнати це - Світ. Науки, яким притаманна така тчк зору, є, відповідно, науками про Світ.

E2) In "outer perception" we have primordial experience of physical things,
but in memory or anticipatory expectation this is no longer the case;

F2) we have primordial experience of ourselves & our states of consciousness in the so-called inner or self-perception,
but not of others & their vital experiences in & through "empathy".

A, but not A'.

(natural experience)
(perception per se)

Memory & anticipation are not primordially given.

In "outer perception" we have primordial experience of physical things,
but in memory and anticipation we do not have prim.exp. of physical things.
We have prim.exp. of ourselves & our states of consciousness in the "inner(self) perception"
but we do not have prim.exp. of others & their vital exp-s in & through "empathy".

A1/C2) Nat.knowledge begins w/experience & remains within it.
Ми погодилися вважати, що це значить, що "Природне знання Є досвід."
Natural(n) knowledge(k) is experience(e).
Чи значить це також, що "Natural knowledge is natural experience?"
І якщо так, чи (приймаючи, що
"Dator (object-giving) intuition(Di) is natural experience.")
істинним буде сказати, що
"Natural knowledge is Dator intuition"?

nk is e
nk is ne? - Це здається істинним як випадок Subalternation (підлягання)
di is ne
nk is di - А це вже хибний висновок типу "Кішки є собаки"

Так що твердження, що природне знання є об'єктивуюча інтуіція, із тих засновків, що я навів, не витікає, а отже, є хибним.

G2) We "behold the living experiences of others" through the perception of their bodily behaviour.

H2) This beholding in the case of empathy is indeed intuitional dator,
yet no longer a primordially dator act.

A3) Уточнюється визначення Світу, дане в B1)
The World is the totality of objects that can be known through experience, known in terms of orderly theoretical thought on the basis of direct present experience.
The "World" - the total field of research, possible from the "natural" standpoint.

C3/D3) Дається класифікація "наук про Світ"
Sciences of the World are:
sc-s of material nature (physics, chemistry...)
sc-s of animal beings (physiology, biology...)
mental sc-s (history, esthetics, sociology...)

"True(real) Being", i.e. real empirical Being, & "Being in the World" are meanings that coincide." (D1)
"To have something REAL primordially given, & to "become aware" of it & "perceive" it in simple intuition, are one & the same thing." (D2)
Чи це одне й те саме твердження - перефразоване?

2. Fact. Inseparability of Fact & Essence.

A1) Sciences of experience are sciences of "fact".
Natural sciences ? Sciences of the World ? Sciences of experience ? Sciences of "fact"
(Це твердження нагадує Вітґенштейна? Хіба що спільним терміном "факт".)

B1) The acts of cognition (which underlie our experiencing) posit the Real in individual form,

C1) posit it as
having spatio-temporal existence, as something existing in this time-spot, having this particular duration of its own
a real content (which in its essence could just as well have been present in any other time-spot);

Ch.1.p.45. as long as...the only dominant one

Звідси витікає: Якщо\коли природнича точка зору перестає бути єдиною та панівною, поняття "правдиве(істинне) Буття" та "Буття у Світі" починають значити ріжні речі, не співпадати у значенні.


Тоді питання: Які ще можливі точки зору, крім природничої?
Та безліч: мистецька (правдиве буття=прекрасному), релігійна (правдиве=буття-у-Бога)
(Але ж це все різновиди буття-у світі???) Ні, Б-у-С це матеріальна тчк зору. Коли виникає духовна тчк, це = Буттю-поза-Світом.
Світ - це поле природничих наук. Біології, фізики, хімії... Тілесне, отже, існування.

D1) true(real) Being = real empirical Being??? Як же це "істинне Буття" дорівнює "реальному емпіричному"? Якщо річ існує, тим самим вона істинна?

Абзац 2. ( dator intuition )
??? Чому природна\природнича сфера знання - ПЕРША? Які інші сфери, про які тут досі мови не велося??? В якому розумінні перша - за часом, генетично, у порядку розгляду в цьому трактаті?

Цебто наука тлумачить про речі, які ми можемо бачити, чути і т.под. Кожному твердженню природничої науки віднесено відчуття. Тоді, яким відчуттям підтвердити спін протона, чи колір кварків, що складають мікрочастинку? Як я особисто спостерігаю залишкову радіацію Великого Вибуху? (Я, фактично, веду про відоме явище, що природнича наука стає дедалі фундаментальнішою, теоретичною, такою, що не перевіряється дослідом).
in part at least as given in a primordial sense." Так що він прикритий.

Natural knowledge begins with natural experience & perception in the ordinary sense, & remains within natural experience & perception.
Знання природи починається з природного переживання, досвіду та відчуття у звичайному розумінні цього слова, і залишається в межах цього переживання та відчуття.
Цебто: в нашому житті щось відбувається, трапляються ріжні події, ми якось відгукуємося на них, відчуваємо, хвилюємося, турбуємося чи радіємо, сумуємо чи сердимося, але на тому все й закінчується.

To become aware & perceive = "to notice". Помітити. Помічати. (Аналогія уваги та писання. Дерріда був би щасливий.) Ставити "міту", або ж - ЗНАК, є дією уваги, яка звертається лише до ЗНАЧУЩИХ, або ж ЗНАЧИМИХ явищ. Таких, що становлять знак, маючи значення. До того ж "міта" не кличе з необхідністю знака словесного. Знак як такий, цікаве явище, повне потенційного змісту.

Знак\значення, т.чином є(приймається тут) потенційним змістом. Зміст же є, в свою чергу, розгортанням значення, його реалізацією уповні, актуалізованим знаком.

Абзац 1. "Meanings that coincide".
З того, що правдиве буття людини не повністю співпадає з її Буттям-у-Світі, виходить, що природа людини не м.б. вичерпно описана \ проаналізована, пояснена з тчк зору виключно природничих наук. (Що, звісно, не значить, що природа людини - непізнаванна).
Звідси також => що відповісти на питання сенсу життя природничі науки повністю, вичерпно, самотужки не здатні.
Тому відповідь або лежить де-інде, або ж становить синтезу науки, мистецтва, релігії, тощо. Є трансцедентною по відношенню до них усіх.

Чи є відповідь на питання "В чому сенс життя?" тим самим трансцедентною по відношенню до самої людини, як такої? Цебто, чи не перевищує це питання наших інтелектуальних можливостей? Щоби відповісти на питання "В чому сенс буття?" необхідно вийти за його рамки, у випадку з "життям" - треба перестати бути людиною. (Це відлунює Ніцше). Треба тим самим поставити інтелектуальний експеримент по НЕЛЮДСЬКОМУ мисленню.

Правда, я тут виходжу з відомої природи людини, фіксованої її природи, подібно до ін.тварин. Якщо ж природа її не визначена заздалегідь (Геґель, Фукуяма, Вільчек), і вона сама винаходить, що є правдиво людським, експериментуючи, тоді в її силах відповісти на таке питання, вживши такі засоби. Це антитетичний експеримент. Де Сад, Жіль де Рец, Сартрів Ґец фон Берліхінґен. Гюісманс. Сатанізм. "Богоборчєство", осміяне Дібровою.

Але зміна знаків на протилежне не дає трансцеденції. Це те ж саме, тільки навпаки. Людина залишається людиною, тільки поганою.

Знання є досвід, і нічого крім досвіду. Найбільще, що ми можемо сподіватися спізнати це - Світ. Науки, яким притаманна така тчк зору, є, відповідно, у св.спільноті науками про Світ.

Знання спізнається на власному досвіді - знання переживається, інакще це ілюзія. Хоча б в уяві - як він сам пише далі, цебто, коли явище дане тільки "частково" для органів чуття.

E2) У "зовнішньому сприйнятті" ми маємо первісний досвід (переживання) речей фізичних (physical) (тілесних? матеріальних?),
але для пам'яті чи передчекання
(anticipatory expectation) (для спогадів та передбачень) це вже не правдиво.
Пам'ять - вторинна за своєю природою. (І коню ясно.) Речі, що мені ся запам'ятали, тим самим набули нової якости існування, перетворившись на речі духовні, ставши знаками, символами. Але в результаті набутої вічности вони, ці речі - вмирають, перестають бути первісними, непідробними та унікальними. Це вже не ті речі, не той Світ, що існував незалежно від мене, це вже не річ-у-собі, вони стали зовсім іншими, суттєво змінилися (я вважаю беззаперечним твердження, що подібний перехід із матеріального існування - в ідеальне можна вважати суттєвою зміною. "Суттєва зміна" - є зміна сутности речі, зміна у структурі настільки значуща, що в результаті перед нами постає зовсім інша річ, бо інакше суттєвою зміну не назвеш).

Чи це суттєва риса ідеального - бути вторинним?
E1)"true(real) Being is real empirical Being
Чи з цього витікає, що ідеальне не є дійсним, справжнім, реальним?

E2/F2. Наука м.б. заснована на справжньому первісного досвіді, чуттєвому сприйнятті. На вторинному - це виключено? Тому м.б. наука оптика й акустика, але немає науки пам'яті (мнемоніка?) та передчуття й передбачення. Або науки співчувати. Філософія, наскільки я пам'ятаю Фролова з його "Вступом до ф-ії", заявлена також наукою вторинною, яка тлумачить відкриття в інших сферах, знаходить їхнє значення.

F2). Це значить, що я не відчуваю чужого болю безпосередньо. Чуже не болить. Співчуття ("емпатія") вторинна, бо я знаю на собі, як боляче було б МЕНІ в цій ситуації. Йде якийсь перенос значення. "Я - це ти". Я такий же само як ти.

Ще одне - чужий досвід не є первісним, він дочитується через спостереження зовнішніх знаків (body language, мова, скрик, плач...) Ця додаткова ланка межи Мною й Іншим збільшує можливість помилки. Це вже не переживання, а тлумачення. Що, звісно, є вторинним - не можна тлумачити текст, якщо його немає.

Все це просто і коротко, одним реченням, виразив Гуссерль в G2.



A1)Ch.1.p.45. "Natural knowledge begins with experience & remains within experience."
"Природна поезія починається з досвіду й залишається в межах досвіду". (Маючи засновком "Поезія є природне знання".
Аргумент за формою істинний, але висновок хибний? Цебто, якщо прийняти, що поезія дійсно є видом знання про природу, тоді вона, дійсно, мусить починатися і залишатися в межах, з необхідністю. Це значить, що я граю в іншу гру, at cross - purposes , з тими цілями, що поставив собі сам. Точно, як в суперечках з паном композитором, тільки його ролю я перебрав на себе.
Питання в іншому - як розуміти термін "природна поезія"? Чи це поезія про природу, описова, пейзажна лірика? Є кілька підходів, бо слово це багатозначне, тож до того, як ужити його в такому дискурсі, необхідно прояснити, термінологізувати значення, звівши до одного, цілком певного: 1)Генетичний. Природний, як первісний, початковий і фундаментальний для всіх інших видів і форм. Тоді мова про фольклор; 2)Жанровий. Тоді це пейзажна лірика; 3)Об'єктивна, чи "знайдена" поезія. Тоді мова взагалі про невербальне коріння поезії та її стосунки з емпіричною сферою. (З емпіреями, отже.)

1) Генетичний. (Фольклор.)
Тоді конкретизується і поняття "досвіду". Це дос. національний, загальнонародний менталітет, уніфікована свідомість. В усній традиції може існувати тільки спільне для всіх, тому все, що не чіпляє кожного, вимирає, вимивається часом із системи, є зайвим, шлаком, брудом... Фольклор - це архетипне мистецтво, міф, легенда. Це, звісно, дає ту саму незрівнянну пристрасть. Фольклор - це не література. Це... ну, так, це сам досвід. Це, швидше, нагадує інстинкт. Мабуть, коли комаха робить щось таке, що вимагає її родова пам'ять, то вона так само "чує пісню".
Instinct - natural tendency to behave in a certain way without reasoning or training; innate impulse or intuition. Фольклор складався дійсно інстинктивно, без "розумування" чи "тренування". Фольклор - це те, що "вміє кожен". Всі можуть співати, розповідати казки, всі знають прислів'я... Це саморозвиток духу в чистому вигляді, суто інтуітивним шляхом, шляхом, отже інстинктивним.
Цілісність, послідовність та енергетика фольклору - від характеру процесу, який створив корпус класичних народних текстів. Маруся Чурай - то вже пізніший приклад, і він тільки підтверджує, що особисте входить до фольклору лше за умови, що воно загальносприйнятне без вийнятків. Це нібито абсолютною більшістю голосують - приймати чи ні до складу народної свідомости.
Народна свідомість - тотальна (не тоталітарна, хоча може бути викривлена в той бік). Консервативна маса, на якій тримається суспільство, за Шлемкевичем, це люди, які предстоять емпіричній дійсности. Це люди, які живуть життям, "починаючись" у ньому (сприймаючи настанови роду, обов'язки члена сім'ї, матеріальні стосунки суспільства) і залишаючись в його межах. Це люди НЕ мислячі і НЕ освічені: якщо вони потенційно здатні до професійного мислення - в них немає на те достатньої систематичної освіти. Тому вся продуктивна діяльність їх мозку спрямована на справи практичні, буденні і емпіричні. Якщо ж вони не мислять раціонально, це залишає їм сферу емоцій, інтуіцій та інстинкту.
Відступивши од теми: попри всі зміни в суспільстві, НЕ ЗМІНИЛОСЯ ГОЛОВНЕ - So. тримається на консервативній, інертній масі бездумних тварин. Інакше, можливо, і бути не може, хоча, історія останніх 2 - 3 століть показує, що це погляд хибний. Може бути все що завгодно. Тут пригадується Brave New World - "Суспільство, що складається з самих лише Альфа-дублю-плюс? Та ви що! Вони ж з'їдять один одного, а до того ж, Альфі виконувати роботу Епсілон-мінуса нестерпно до самогубства." В принципі, це не антиутопія. Суспільство дійсно складається з практично, може, мислячих і непогано, але не дуже розумних людей.
Я не знаю, звідки Декарт взяв, що Розум = Здоровий Глузд. Філософія, отже, це - наука здорового глузду? Наука банальних істин і тривіальних прозрінь.

І ще, оте його твердження "It is unlikely". Теж мені ще засновок. Не схоже на те! А пізніше каже, що може помилятися сам, це, виходить, у питаннях здорового глузду? В

Втім, він же не про те веде, що ніхто не може помилятися взагалі, а про рівну наділеність здоровим глуздом. Все одно сумнівно. Якщо не притягати сюди приклади розумової хвороби, ідіотизму і под., бо це була б логічна помилка, accident, чи що,

І остаточно:
Що таке розум?
Що таке "здоровий глузд"? Common sense - значно точніше, бо тут виражено не ознаку здоров'я - хвороби, але - "спільне почуття". Це те, що називається, "всі так думають", чи то - відчувають, але сказати не можуть в розверненій формі академічним стилем. Це "менталітет". Mentality

Sense: sight, hearing, smell, taste, touch
normal state of mind; sane
power of judgement; practical wisdom
general fg/opinion among a number of people

Поки що я не просунувся нікуди, лише перейшов з української в англійську і розкопав словарну статтю. От і все. Тут, однак, видно, що є значення і "здібність до судження", "життєва мудрість". Але ж це зовсім не одне й те саме, маючи на увазі, що поняття "життєвої мудрости" не однозначне, включає в себе розуміння закономірностей життя, набуте в результаті індивідуального існування; а також таке розуміння, успадковане від попередніх поколінь.
Мудрість практична, навички емпіричного існування, не означає розвиненої здібності до судження, тим більше теоретичного мислення. Взагалі-то, це давня ідея, що філософія, бач, є або каноном усієї мудрости світу, яка тільки можлива, або ж "любомудрієм". Філософія - це наука теоретичного мислення, не більше. Вона до логіки не зводиться, звісна річ, але ціль її - розуміння, ніж мудрість. Життєва хватка, якщо і зазначена серед цілей науки, не є головною між них. Це все одно, що створювати науку цвяхологію, щоби забити цвяха у стіну. А тоді заходитися коло картинології з її підрозділом - теорією вішання на кілок.
Втім, людина називає себе Homo Sapiens - людина розумна. Розумна, а не обов'язково мисляча. Це істота здорового глузду. Втім, будь-яка жива істота, будь-яка тварина не позбавлена цього. Але річ у тім, що чим далі ми просуваємося, тим необхідність повного розвитку інтелектуальних потенцій набуває характеру еволюційного тиску. Всупереч тому, що пише Хомський-Чомський у Reflections. Екологічні проблеми вимагають самоконтролю на іншому рівні. Етнічні конфлікти, якщо ми не хочемо зникнути в черговій хвилі варварства. Енергетична криза. Духовна вичерпаність - та "вичерпаність" реальности, що походить від нездатности знайти нове бачення світу і себе.
Ми потрапили в пастку свого бачення світу, тепер вже немає варіантів у нашому майбутньому, все визначено наперед і котиться до катастрофи. "Весело, - бачте, - йду я в могилу". Це схоже на МуадДіба.

Спершу були роди, потім вони стали об'єднуватися. Кілька родів, що злилися воєдино є народом, в первісному значенні.

2)Жанровий підхід. Пейзажна лірика.
Тут видається це твердження - хибним. І причиною тому те, що мова йде не про фольклор, як у першому випадку, а вже про професійну, індивідуальну поезію. Отже, поезія є трансцеденцією, ПЕРЕЙДЕННЯМ фольклору. Тому мова тут іде навіть не стільки про пейзаж, скільки, спершу, про характер поезії взагалі. Поезія є перейденням спільного досвіду.
Якщо дивитися на поезію, як трансформований фольклор, видно, що вона перетворює загальність архетипів в емпірику персоналій. Тим творчість стає незрівнянно конкретнішою. Вже думи, результат творчости кобзарів, значно більш індивідуальні, ніж веснянки, колядки. Балади. - Це елементи народного епосу, коли особистість іде на підйом, і починає формувати отой common sense на свій штиб, лишаючись поки що в головному - в руслі традиції. Цебто, епос у свій час був неймовірним формалізмом та авангардом.
По-друге, твердження це хибне тому, що поезія (маючи на увазі індивідуальну творчість, на відміну від масової - фольклору) є (як і мистецтво взагалі?) перейденням емпірики, перетворенням чуттєвого досвіду, синтезом джерел. Тому "просто" опис природи є неможливий. Він є ключем до змісту монади - автора, є переходом до духовної сфери, поєднує неминучо спогади, мрії та фантазії, які не є "прямим емпіричним досвідом", direct present experience. (А3). Навіть якби поет сидів на лужку і писав "точно те, що зараз має перед очима" - зміст вірша для читача вже не є direct present. Він реконструюється з минулого людини, що читає. Вірш, як, мабуть і будь який твір мистецтва, прочитується, як знак, що вимагає тлумачення, як body language, бо ж прямого виходу на реальність, чи на душу автора в нас немає.

Питання про кіно. Чи воно не стоїть осторонь, даючи саме пряму емпірику, хоча й обмежене роллю спостерігача, а не дійової особи, співучасника, але не учасника подій?

3) Об'єктивна ("знайдена") поезія.
Мова йде або а) про тексти, що до поезії не належать, але містять в собі підрядний поетичний елемент, який, вичленуваний, дає самостійний ефект, або б) про поетизм реальности, невербальну поезію, предметну.
Скажімо б, підручник математики, чи опис подорожей, звичок аборигенів, географія, етнографія, ба навіть кулінарна справа. Філософія також, і я, швидше за все саме такого в своїх штудіях і шукаю - уривки, що мають поетичну силу, але незвичайні через специфіку жанру. Як "хвиля Творення" в статті Канта про космогонію, як пасажі про "вошей".
В другому постає питання: що вважати "поетичним"? Що є поетичне? Мова знову, мабуть, про "музикальність" поезії, в розумінні Бодлера, як його тлумачить Enid Starkie (Arthur Rimbaud) - що викликає почуття, "як від музики", пристрасне захоплення, піднесення. Як 3-й концерт Рахманінова. Як Сі-мінорна меса та Страсті за Матвієм, та й увесь Бах. Як пізній Моцарт. Концептуальна музикальність. Не "дзеньки-бреньки".
Таке визначення вказує на конкретні приклади, дає чіткі стани; але не роз'яснює, не експлікує, що це є за стани, яка причина цього пристрасного захоплення, ЩО саме підносить. Якщо заходитись аналізувати складові цього піднесення, то помітно, що в мене, особисто, згадана музика викликає - відчай. Солодкий відчай. Це безпосереднє торкання трагедії життя, це найвище поривання духу "в долинах смерти, де сама трагічність", це спроба перебороти необорне, вирвати безсмертя, врятуватися. Це світ, що має сакральне значення. Святий світ. Божий, як у Середньовіччі. (Андрій Тарковський - а первісно, Інгмар Бергман).
Але Бергман не завжди святий та божий. В нього йде пристрасть, ось той світ, якого я шукаю побачити, і не вловив сьогодні . Намагаюся відчути пристрасність того (всього), що відбувається, і натомість - недовтіленість, "тонкощі", тривіальність... Розумую, намагаюся викрутити інтелектом те, що мусить бути дане в безпосередньому стані.



Starkie. "Rimbaud"
Геній - не винаходить, а сприймає. Задача - як підсилити своє сприйняття, зробити його надчутливим до духовних сфер, до того, що відчуваєш, до реальности довкола. Що це можливо - я дізнався по приїзді сюди, коли все так і лізло мені в очі. От якби це відновити, але свідомо, володіти такою свіжістю й силою. Тоді, одначе, сприйняття, емпіричне, заповнювало собою все. Я не міг думати, писати не міг, така надчутливість сприйняття подразнювала психіку до нестерпної втоми. Я не міг писати фізично, щоби працювати, необхідний спокій і тиша, оте recollection in tranquility. Весь час писати і думати, наче ти живеш під час рок-концерту, на це здатна хіба Нєточка Нєзванова.
Звідки виникла подібна теорія? Я м.помилятися, але річ у тім, що найперше, головне завдання - збити буденну свідомість. Саме про це веде мову Бодлер, саме її розхитував Рембо своєю пиятикою. У звичному для нього, "вихідному" стані він без'язикий, а коли вип'є - стає кусючим гострословом. Самоконтроль знято, розвалено фрейдівське суспільно-сімейне "Супер-Его", підкорка святкує свободу. Цю задачу я визнаю. Якщо Бодлер боровся з ennui, Рембо корчував у собі рефлекси покори. Від чого саме треба звільнитись мені? Швидше за все від обох проблем, та й тут не в тому річ, щоби закреслити в душі окрему рису. Не в тому і щоби "знищити індивідуальність", втім, якщо ти себе міняєш, стаєш іншим, ти нищиш тим самим того, яким ти був.
Це, принаймні, я знаю. В буденному стані пишеш про те, чому не пишеться. Ось тобі надчутливість, емпірична й безпосередня. А потрібне тут перейдення, чутливість до думки. Ось в чому проблема, яку вирішено так і не було: Якими засобами вийти з буденного стану? Наркотики - не вихід. Паливо, цебто цигарки, вже не діють так сильно, як одразу. Ледве-ледве. Пиятика? Не пробував. Єрофеєв писав на цьому. М.б. і наркота щось дала би??
І друга, з нею пов'язана: Як вчасно і без втрат повернутися до буденного стану? Бо ж якщо наркотик дає неймовірні прозріння, але відбирає час настільки, що ти помреш через кілька років, але прив'язує до себе так, що ти й писати не схочеш, а тільки думатимеш про нову дозу заради дози, а не про те, що побачиш і переживеш, то гра не варта ставок.