Не буду оригінальним, якщо скажу, що суддя повинен бути насамперед професіоналом. Також це повинна бути людина із загостреним відчуттям справедливості та співчуття до людей. Як Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, я отримую сотні листів, які є криком души громадян, скривджених системою, які роками не можуть добитися здійснення своїх прав. Професіонал сам по собі може бути просто людиною, що механічно і якісно виконує свої обов’язки, проте саме в нашій державі, що успадкувала антилюдський менталітет радянського режиму, співчуття може стати ключовим у тому, щоб наявні у нас антидемократичні викривлення було подолано.

Але згадані якості – професіоналізм і справедливість – нічого не будуть варті, якщо суддя не буде насправді незалежним. Законодавчо це встановлено, проте ми знаємо, що насправді це не так. В пропонованих наразі владою конституційних змінах є спроба зробити суддів залежними, призначаючи їх терміном на 10 років, замість довічно. Отже, в цій проблемі існує і інституційний аспект, проте я глибоко переконаний, що саме особисті якості – відчуття власної гідності, внутрішня незалежність, усвідомлення важливості своєї ролі – не дозволять йому схилятися перед дзвінками згори – відомим "телефонним правом".