Добрий день, шановний Геннадій Йосипович!

Із Дніпродзержинська Г. П.

Вітаю Вас з 2005 роком та всіма січневими святами, аж до Водохрещі. Хоч дні після 26 грудня були уже святкові, але балачок про вибори президента було надто, у т.ч. про їх фальсифікацію, то з одного, то з другого флангу. А ще в листі до Вас 5.06.2002 р., на Ваш виступ у "Голосі України" від 14.05 про "Тектонічні зсуви в громадській свідомості" я приводив висловлювання політиків (про вибори до ВР 2002 р.), які відзначали, що "це були вибори з небаченим рівнем злочинності та зловживань владою з боку президента та його адміністрації, які вдалися до підтасовки та махінацій". А у "Зсувах" ці та інші численні зловживання владою Ви охарактеризували як деякі порушення та помилки. Тож при виборах нового президента 2004 р. діючий зовсім знахабнів. У порушеннях та помилках він забув, скільки і яких тяжких помилок він зробив народу за роки "керування" державо. То щось нагадує із твору М. Є. Салтикова-Щедріна "История одного города".

Думається, в Україні мав би бути президентом відомий учений, краще аграрій, необтяжений вілами за кордоном та рахунками в іноземних банках.

Тому я у першому і другому турах (на дому) не голосував ні за кого. А в третьому, за відсутністю транспорту, як і багато немічних, був позбавлений права голосу. До речі, у Дніпропетровській області за В. Ющенка 26 грудня проголосувало 29,61% виборців, за В. Януковича 61,07%. У Дніпродзержинську за В. Ющенка 37348 виборців, за В. Януковича 85575 виборців, при явці 70,41%.

У виборчу перегонку довелося дещо слухати і читати про скорішу інтеграцію до Заходу та розлучення з Росією. В газетці "Наш век" депутат ВР М. Полянчич (округ 168, віце-президент україно-американського товариства "Рейлін- консалтинг"), уповноважений від "НУ" по виборах у Дніпропетровській області, розписав, що після 26 грудня в Україні буде життя з медом. Але він мабуть не втнув зауваження А. Квасневського В. Ющенку за "круглим столом": "Закінчиться це радісне "Ющенко, Ющенко", із ролі ікони ти маєш увійти в роль політика, який приймає рішення - і добрі, і популярні, але також менш популярні і не завжди правильні".

Щодо Росії, то тут зверх віяло русофобіями і явним злійством. Віддано забуттю те, що наші інтеграційні зв'язки з Росією існують з часів Київської Русі. Ними пропитані історія, культура, архітектура, побут. В Росії, мабуть, чи не кожний третій має українську кров і родичів на Україні. Половина населення України розмовляє російською мовою. У нас же з Росією і країнами СНД найтісніші економічно-виробничі та торговельні зв'язки. Слухав я 29 грудня кінець вашого розговору на радіостанції "Ера". Там Ви орієнтувалися на Захід, там мов нова технологія. То що ж це ми, туди відправляємо сировину та напівфабрикати, а звідти завозимо технологічні штанці, шкарпетки, труси, зубну пасту та різний роздріб, ну і броньовані авто. Якщо ж ми виготовляємо сучасні електровози, тепловози, пасажирські і грузові вагони (які експортуємо), то невже не в змозі пошити штани чи зробити іграшки для дітей? Чи не надміру ми плазуємо? Перед Заходом не поважаємо самих себе? Дивіться, а то продиктують нам прийняти католицизм, а потім до ЄС.

Відповідь Г. Удовенка на ці думки, висловлені громадянином:

Шановний ...!

Підтверджую отримання Вашого листа від 14 січня ц. р. Погоджуюся з Вами у тому, що колишнім Президентом України було допущено багато важких помилок, можна прямо сказати – злочинів, – по відношенню до свого народу. Те, що десь я називав це деякими порушеннями і помилками, залежить від того, що в статтях для урядових видань не завжди можна говорити настільки гаряче, як цього хочеться серцю, - це іноді зумовлюється темою публікації, а іноді – вимогами стилю. Запевняю Вас, що я достатньо гостро критикував і колишнього Президента, і інших представників державної влади протягом останніх років.

Стосовно Ваших думок, хто мав би бути Президентом, зазначу лише, що жодна людина не може виставити якісь критерії до Президента і вимагати їх неухильного виконання – адже Президента обирає народ у вигляді більшості тих, хто голосує на виборах. Переважна більшість українських виборців підтримала на цих виборах Віктора Ющенка, і можу Вас запевнити, що ані закордонних віл, ані рахунків за кордоном в нього немає. Те, що певна (досить велика) частина виборців підтримала на виборах Віктора Януковича, є неодмінним елементом демократичного процесу – адже це не радянські часи, коли вибирали з одного. Будь-яке суспільство має існувати і існує таким чином, що певні політичні сили та їхні прибічники часом перебувають у більшості, а часом – у меншості. Саме зміна влади забезпечує те, що влада чимдалі більше буде змушена зважати на інтереси народу, адже знатиме, що її можуть змінити на іншу. Тому безвідносно до Ваших особистих уподобань хотів би, аби ви побачили в минулорічних (вже минулорічних – 2004 р.) президентських виборах той беззаперечний позитив, що владу вдалося змінити. Якщо Президент Ющенко працюватиме добре, через 5 років народ матиме змогу дати йому можливість працювати далі, якщо ж він не виправдає очікувань людей – його можна буде змінити. Головне, що було зламано систему, завдяки якій влада вважала, що якщо народ її не підтримує – можна буде від імені народу наштампувати стільки голосів, скільки потрібно, і таким чином зневажити волю людей; і було прибрано від влади тих осіб, які звикли до того, що можуть робити з країною все що завгодно.

Стосовно ж транспортування у третьому турі, то зауважу такий момент: по-перше, Ви визнаєте, що порушення все ж були. Зрозуміло, що порушення було найлегше організувати в підконтрольних регіонах, якими є східні області України. Тоді чи неймовірно виглядає припущення, що в інтересах місцевої влади було штучно створити ситуацію, коли багато людей будуть скаржитися на порушення їхніх прав, щоб поставити під сумнів легітимність виборів? Саме це підконтрольні Януковичу структури і зробили. Навіть при тому, що з моменту оголошення рішення Конституційного Суду до виборів залишалося мало часу, на багатьох дільницях транспортування немічних людей було організовано досить ефективно. Це все залежало від бажання місцевих виборчих комісій, а про те, як їх формували з прицілом саме на неможливість ефективно організувати роботу і таким чином залишити багато люфтів для фальсифікації, можна розповідати легенди.

Втім, вибори вже завершилися, і треба дивитися в майбутнє. Щодо Ваших зауважень про стосунки з Росією. “Русофобія” є міфом, створеним у східноукраїнському інформаційному просторі для того, щоб сіяти недовіру до так званих “бандерівців-західняків”, які хочуть відвернути Україну від добрих стосунків з Росією. Це не так. Саме з огляду на ті тісні зв'язки з Росією, про які Ви писали, неможливо буде не розвивати добросусідські стосунки на основі взаємовигідного партнерства. Якщо і є якась “фобія”, то тільки стосовно того, до чого мала би “фобію” будь-яка країна світу – неправомірне втручання у внутрішні справи. Існує великий доробок аналітичних праць як з російського, так і з українського боку, в яких доводиться, що в інтересах російського бізнесу і російського суспільства була саме перемога Віктора Ющенка. Про це казали навіть деякі російські політологи – не ті, хто за гроші обслуговував Януковича, а незалежні експерти. Гадаю, Вас також примусить замислитися одна фраза, яка прозвучала в одній полеміці з російською стороною звичайних українських громадян - “Дивні ці росіяни – самі не люблять свою владу, але ображаються на українців, які так само не люблять цю саму російську владу”. То де тут русофобія? Де тут неповага до російського народу і російського суспільства? З ними дійсно існують тісні зв'язки, і вони продовжуватимуть розвиватися ще краще при Президентові Ющенку. Але Путін і Ко., врізаючи права власним громадянам, хоче ще і втручатися в справи громадян братської країни. Тим більше що є навіть думка, що Кремль став своєрідною жертвою махінацій українських олігархічних кланів – вони представили Москві Януковича як нібито “проросійського кандидата”, і в Путіна не залишилося інших варіантів, як підтримати “проросійського”. Хоча насправді Янукович таким не був. Мало кому в Східній Україні кажуть, що кількість шкіл з російською мовою навчання знизилася найбільше саме за час прем'єрства Януковича. Можливо, спеціально працювали на те, щоб загострити мовне питання перед виборами. То невже російськомовні громадяни мають спокійно ставитися до того, що їхні мовні та інші права стають елементарними об'єктами маніпуляцій?

Ну і наостанок хочу зауважити, що Ваші уявлення про те, що Україна експортує лише сировину, не відповідає дійсності. Експортуються не тільки тепловози, але й одяг, трикотаж та інші продукти легкої промисловості. В ході ринкових відносин іде рух товарів в обидва боки. Але для іноваційного шляху розвитку економіки необхідні прозорі правила, а при минулій владі вони були виключені. Від того страждали не тількі іноземні партнери, а насамперед наша, українська промисловість. Тепер є шанс для її вибухового розвитку.

Також, орієнтування на Захід не означає підкорення Заходу. Орієнтування на Захід означає перейняття тих стандартів демократичного і суспільного розвитку, який дозволить досягти рівня життя, порівняного з західним. Невже це погано? Причому під “перейняттям стандартів” абсолютно не мається на увазі “прийняття католицизму”. Ви мислите ще мірками радянської епохи, коли система прагнула контролювати всі аспекти життя і поглядів людини. Такі речі, як віросповідання і т.п. відносяться до сфери прав людини, які є захищеними на тому самому Заході, якого Ви чомусь так боїтеся. На жаль, як лякали нас в радянські часи “злою Америкою”, так і тепер продовжують використовувати такі самі методи, а все заради збереження влади. Ми зовсім не плазуємо перед Заходом. Ми зможемо стояти в світі з гордо піднятою головою саме тоді, коли матимемо в себе такі самі стандарти, які довели свою позитивність і дієвість в усьому цивілізованому світі. Невже Ви вважаєте, що бути гордим, але бідним, краще, ніж гордим і багатим. А другого можна досягти тільки шляхом демократичних перетворень. Те, що Захід цього досяг раніше, не означає, що ми гордо відмовимося йти цим шляхом і залишимося бідними, а головне – несвободними. Орієнтація на Захід означає орієнтацію на ті права і свободи, якими користуються люди на Заході, і аж ніяк не якесь підкорення.

Ще раз дякую за Вашого листа і зичу усього самого найкращого. Я вірю в те, що нам вдасться подолати ті міфи і непорозуміння, які штучно створила колишня влада, що зараз іде у небуття. Будемо разом рухатися до свободи і добробуту.

З щирою повагою,

Народний депутат України Геннадій Удовенко