В Новій Ері Релігійної Комунікації П'єр Бабін (Pierre Babin) пропонує вражаючий контраст світобачень, який допоможе визначити потенціал, яким телебачення та інші мас-медіа можуть вражати нашу релігійність. Для початку Бабін наводить приклад практики деяких індіанських племен, що живуть у дикій місцевості Канади. Представники цих племен затикають ніс своїм новонародженим дітям та прикривають їхні очі одразу після народження, для того, аби зробити їх більш чутливими до звуків та запахів лісу, в якому вони - діти - будуть жити. Потім в сильному контрасті цих "гіпер-слухових" індивідуумів, які стали надзвичайно чутливими до природних звуків, Бабін пропонує нам розглянути сучасного американського підлітка, який живе у постійному шумі засобів масової інформації, що постійно конкурують між собою (такий індивідуум буде мати близько 20,000 годин споглядання телебачення у віці 16 років). Чи можливо, що індивіди з таким величезним досвідом у телебаченні будуть мати принаймні якісь ідеї стосовно Бога та про щось надзвичайне? Чи може їхнє бачення святого бути осмисленим чи навіть віддалено нагадувати його контури? [1]

Тема "Релігія та мас-медіа" є надзвичайно великою та глибокою. Я запропоную лише деякі ідеї, коментарі та питання в межах даної статті, які могли б допомогти майбутньому діалогові та роздумам. Коментарі (рекомендації), головним чином, фокусуються на телебаченні, яке досі є домінантою у ЗМІ. В той самий час про релігію говорять дуже широкому сенсі цього слова, який включає в себе відчуття\почуття трансцендентного, космобачення, етичної оцінки, емоційного елементу та деякого особистісного обов'язку.

1. Суспільство та засоби масової інформації.

Існує принаймні три думки, які слід взяти до уваги, що мають стосунок до цієї теми. Перш за все - плюралістичний характер сучасного суспільства. Соціальна мобільність та географія сприяли зростанню конгломератів культурного, етнічного та релігійного різновидів. Це сталося в деяких країнах Західної Європи, які після другої Світової війни відкрили свої кордони для емігрантів зі Східної Європи та азіатських країн, оскільки вони нагально потребували робочої сили.

Ця кількість дуже тісно пов'язана з розвитком прибічниками світської школи, яку необов'язково має розумітися у негативному сенсі. Девід Бош нагадує нам: "Один обережно відрізняє між "secularism", який зараз відхилено, та "відділення церкви від держави" [secularization], який наразі вітається й активно пропагується" [2] . Іншими словами світ досягнув певної точки автономії - люди тепер досягнули повноліття (D. Bonhoeffer) - яке зачіпає, наприклад, релігійну сферу. Таким чином, відносини між церквами стали більш критичними, менш дружніми, більше індивідуалізму. Вплив епохи Просвітництва в часи якої серед інших речей проголошувався принцип "автономного індивідуалізму", мало безпосередній вплив на Християнство в цілому та, зокрема, на Протестантизм. Церква втратила свою провідну роль, індивідуум мав право і можливість знати бажання (веління) Бога і можливість вирішувати у що вірити.

По-друге, місце мас-медіа в сучасних (модерних) суспільствах. Джерелами інформації та своєрідним "вчителем", який дає ті чи інші моральні та етичні цінності - теж виступають засоби масової інформації. Відомий теолог сказав, що ми маємо читати Біблію та газету одночасно. Але, яка газета? Які саме газети говорять правду та приносять інформацію про те, що в дійсності відбувається у світі? Хто вирішує, які саме новини нам потрібні та яким має бути їхній зміст?

Процес приватизації засобів масової інформації пропонує специфічну модель комунікації, яка, без сумніву, торкатиметься релігійних виявів. В [public service] громадському обслуговуванні головний критерій - це наявність суспільства та його інститутів, повага до релігійних та культурних традицій. В [private service] приватному обслуговуванні мета полягає в тому, аби охопити найбільшу аудиторію, аби, відповідно, діставати від неї найбільше прибутків. Який шанс ми маємо для розуміння власних та інших проблем, потреб та мрій, якщо наш голос та їхній має пройти через силу-силенну різноманітних фільтрів, які абсорбують, затримують все те, що зачіпає інтереси власників ЗМІ? Сьогодні ці фільтри розташовані в руках великих центрів, які домінують над інформацією та комунікацією в нашому світі.

По-третє, природа мас-медіа. Аудіовізуальні засоби масової інформації (кіно, телебачення, тощо) заповнюють години величезною кількістю людей, які безперестанку намагаються розбудити в нас наші почуття. Глибокі області людського буття досягнуті почуттями. Мас-медіа втручаються в нашу приватність, і ми досі не знаємо який ефект має розмаїття цих стимулів. Релігія та емоційність дуже тісно пов'язані, і всі релігійні прояви в засобах масової інформації мають емоційні штампи чи то пак ярлики. Засоби масової інформації продемонстрували, перш за все, нівелювання, руйнування людського буття. Фрагментація зображення, інформації, маніпуляція втягнені в "монтаж", створює, свого роду, часткову "правду", яка запобігає істинній, надійній, авторитетній комунікації. Соціолог з Філіппін Міна Рамірез (Mina Ramirez) нагадує нам, що "найбільш тонка форма домінування - це домінування над розумом. Найбільш огидна форма залежності - не матеріальний, але духовний, ментальний: люди втрачають владу думати критично про самих себе. В той момент, коли втрачають цю владу - вони не спроможні до комунікації. Вони стають мавпами". [3]

2. Від некритичного сприйняття [uncritical acceptance] до повної резекції [resection]

Ставлення людей релігії [people of religion] до засобів масової інформації сильно коливається: від некритичного сприйняття до повного заперечення існування мас-медіа в житті суспільства.

З'явлення мас-медіа віталося церквами, хоча вони й висловлювали певні побоювання. З цієї причини, по-перше, вони намагалися зменшити їхню кількість до межі, коли ті виступатимуть виключно знаряддям в обслуговуванні інтересів. По-друге, вони (церкви) розглядали себе єдиною інстанцією, яка має право навчати, як треба правильно жити. По-третє, церкви мали певну недовіру до аудиторії, яку треба було захищати, керувати та контролювати. Загалом, патерналізм призводить до залежності, доместикації.
Сьогодні найбільшій критиці з боку людей релігії, піддаються ті засоби масової інформації, які узурпують місце релігії в суспільстві. Це має дати видимість (образ) системі цінностей і висловлювати сутність культури. Для деяких людей, наприклад, телебачення, стало чимось на зразок релігії. Ніби його секретна роль має повідомити нам про світову ідентифікацію [world- ip], як воно працює і що це означає. Тому вони думають, що технологічне космобачення становить, принаймні, три загрози для релігії. По-перше, це нівелює більшу частину інтересів, мотивацій, задоволень та сил, які є метою [purpose] релігії. Релігійні люди особливо боялися засобів інформації, оскільки засоби інформації загрожують традиційним релігійним цінностям та віруванням. Один з результатів - це порожні церкви. По-друге, релігійну мову пристосовують. Створюються нові символи, нові зображення (образи) та обряди. "Засоби масової інформації - особливо телебачення - взяли владу міфу... Одна роль міфу має привабити нас, визначити світ та наше місце в ньому" [4]. І, нарешті, по-третє, релігійні теми, які не мають жодного стосунку до "організованої" (конституційованої) релігії активно розвиваються. Це підтримується та вітається деякими незалежними євангелістськими групами, які ховаються за сліпою вірою в медіа.

3. Релігія та ЗМІ: три відповіді.

Що ми можемо сказати про використання мас-медіа для релігійних цілей? Існує багато відповідей, але головних, принаймні, три.

По-перше, Малком Маґґерідж [5] (Malcom Muggeridge), ветеран Британської комунікації з довжелезною кар'єрою у світі радіо і телебачення, вважав, що одне треба робити без телебачення, оскільки це середовище [the medium], по якому прямує фантазія, яка, власне, і створює образи та ідеї, які не є істинами та не містять в собі істину [на відміну від релігійних - прим. перекл.], і не можуть мати будь-яких натяків на правду. Для нього середовище - це автономний елемент, який спроможній створювати свою власну динаміку і, тому, свою власну комунікаційну структуру. Все-таки віра може існувати, отримуватися і поширюватися поза структурою суспільства і, відповідно, засоби інформації не лише не потрібні, але й шкідливі. Маґґерідж бачив використання мас-медіа "четвертою спокусою", яку Ісус відхилить як і попередні три, оскільки в реальності "це середовище через свою характерну природу, не надає себе конструктивним цілям". Навпаки, мас-медіа "дають Християнській спільноті дещо таке, що є небезпечно деструктивним".

Ця позиція базується на концепції вірувань, які розглядаються як безкінечність в порядку [in order] підтримувати його чистоти та цілісності. Аби не розглядати маніпулятивні та оманливі результати (цілі) мас-медіа, не слід забувати, що та сама цивільна (громадська) [a temporal] концепція використовується тими, хто використовую образи [fantasy] мас-медіа аби ефективно передати, чи то пак, продемонструвати образи їх власного "євангелія".

По-друге, згідно Нейла Постмана (Neil Postman) [6], будь-яке релігійне святкування в засобах масової інформації вимагає від оточення вкладення певної сакралізації. Виконувати необхідні правила поведінки, що відхилені середовищем, в яких проглядається релігійна програма. Люди їдять та говорять чи відволікають себе іншими вчинками і саме тому не вистачає поведінки, яка вимагаються релігійним святкування. Але є дещо більше - для Постмана картина насичується світськими випадками, пов'язані зі світом комерції та розваг. Це передбачає, що релігія може бути успішною на телебаченні лише тоді, коли вона пропонує людям те, чого вони хочуть, а це, в свою чергу, передбачає тривіалізацію і фактичну відсутність будь-якого контенту. В цьому відношенні, ми маємо з певним видом попередженням проти мас-медіа, оскільки їх намагання маніпулювати все більш очевидні. Проте цей складний комплекс реальності не має вести нас до того, що відкидання більш традиційних форм простими забезпечить нас можливістю відсторонитися від усього бруду в комунікації. Чи завжди Християнська спільнота була незабрудненою? З того часу, коли лише янголи читають настанови з трибун?

По-третє, Ґіорґіо Ґірадет (Giorgio Giradet) [7], італійський пастор-валденсіанець, вірить, що можна знайти альтернативу екстремальним позиціям, які полюбляє відкидати Маґґерідж; або явний оптимізм він знаходить і в "електронній церкві" та в Папі Івані Павлі ІІ. Для Ґіорґіо Ґірадета, альтернатива має брати до уваги п'ять пунктів: а) важливість засобів масової інформації в контексті, який включає в себе технічний, фінансовий, політичний та культурний аспекти; б) що використання електронного середовища [medium], подобається нам це чи ні, є політичним актом; в) виконання всього можливого аби не ізолювати середовище [medium] від реальності; г) запобігання технічних питань від середовища, що відчужує від реальності (проблеми якості, монтажу тощо); ґ) заохочувана громадська участь, попередження пасивності. Ґіорґіо Ґірадет робить такий висновок: "боротьба задля наполегливості на можливому і розумного використання засобів масової інформації зосереджується, зрештою, на відображенні рефлексії". Ми маємо прийняти то факт, що в нашому світі мас-медіа стають все більше найбільш важливим джерелом інформації та розвагою для нас. Ми також маємо визнавати, що вони можуть грати важливу роль в заохочувальному пошуку мирного світу.

Ми живемо в плюралістичному суспільстві, в якому стосунки людей, до організованої релігії, були ослаблені. І все-таки духовні потреби стають більш очевидними. Чи можливо і чи бажано використовувати мас-медіа як нові канали для виявлень Духа? Жодної простої відповіді не буде дано для відповіді на ці питання. Багато різних думок має бути взято до уваги: власність мес-медіа, законодавство, професійна конкуренція, економічні інтереси, соціальні та культурні особливості, мас-медіа як величезний магазин релігії, керівні принципи для комерційного рекламування як критерій комунікації і багато інших. Що не має бути забутим - це те, що комунікація не пропонується масовій аудиторії. Люди отримують, обирають та інтерпретують повідомлення, що надіслані від їх власних соціальних та культурних точок зору, на основі тієї інтерпретації, за якою вони роблять свої власні висновки. Через це, справжнє зіткнення між засобами масової інформації і релігією несе з цим поважне ставлення до гідності інших людей.



[1]. Chris Arthur, Introduction to RELIGION AND THE MEDIA, University of Wales Press, Cardiff, 1993, p. 13.
[2.] David Bosch, TRANSFORMING COMMUNICATION, Orbis Books, Maryknoll, New York, 1996, p. 326.
[3]. Mina Ramirez, "Communication as if people matter: the challenge of alternative communication" in THE MYTH OF THE INFORMATION REVOLUTION, Sage, London, 1986, pp. 104-105.
[4]. Gregor Goethals, "Media Mythologies", in RELIGION AND THE MEDIA, University of Wales Press, Cardiff, 1993, p. 25.
[5]. Malcom Muggeridge, CHRIST AND THE MEDIA, Hodder and Stoughton, London,1977.
[6]. Neil Postman, AMUSING OURSELVES TO DEATH, Viking Penguin, 1985.
[7]. Giorgio Giradet, IL VANGELO CHE VIENE DAL VIDEO, Ed. Claudiana, Torino, 1980.

[© 1998-2003 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]