Ми не могли оминути висвітлення засобами масової інформації візиту Папи Римського Івана Павла ІІ. Саме його візит остаточно розділив ворогуючі церкви на "свої" та "не-свої", продемонстрував заангажованість ЗМІ та відсутність бажання іти на діалог певних конфесій. На вікопомній зустрічі понтифіка з Радою Церков були присутні всі: від УГКЦ і до мусульман. Єдиний порожній стілец, на якому ніхто не сидів, належав представнику саме УПЦ МП, оскільки митрополит Володимир пообіцяв, що "ни один из клириков нашей Церкви не примет участия в программе визита" [1]. Така позиція явно контрастує із загальноукраїнським ставленням до приїзду понтифіка. Так, за даними опитувань "соціологічної фірми "Соціс", 44% респондентів відносяться "безперечно позитивно" до візиту Папи і лише 4% негативно. Папа користується симпатією 60% опитаних і лише у 6% викликає негативну реакцію"[2] . Єдина церква, яка залякувала, що "приезд Папы Римского на Украину принесет новое противостояние между существующими здесь религиозными конфессиями" [3] - це РПЦ, вбачаючи в тому візиті неповагу до неї римо-католицької церкви, оскільки - "большинство населения Украины является православными. Так как Папа является не только главой Ватикана, но и главой Римско-Католической Церкви, то этикет требует приглашения от церкви, к которой принадлежит большинство граждан" [4]. Як відомо, ніякого запрошення від УПЦ МП, а тим паче РПЦ, яка вважає Україну своєю канонічною територією, главі держави Ватикан не потрібно. Власне, як і всю НАШУ батьківщину частиною своєї імперії. Візит було названо не інакше як "прозелетическое шоу на исконно православной земле Киевской Руси. Это рассматривается верующими канонической Православной Церкви, как беспрецедентное… предательство интересов Православия" [5]. Найбільш показовим, на наш погляд, був матеріал газети "Новый Век" від 23 червня 2001 року під назвою "Заединщики": "24 июня 1812 года нашу границе пересекли войска Наполеона, 22 июня 1941 года - войска Гитлера, а 23 июня 2001 - Папа Римский Иоанн Павел II". Є коментарі?


Підготовка приїзду та висвітлення стала лакмусовим папірцем, який одразу розставив всі крапки над "і" не лише серед Церков та їхнього відношення до понтифіка, але й серед засобів масової інформації. Він дав остаточні відповіді на відсутність чи наявність толерантності та об'єктивності у засобах масової інформації.


Промосковські ЗМІ почали свою атаку ще задовго до приїзду понтифіка. Навіть під час його перебування газети майоріли статтями проти Папи. В одній з газет навіть було створено рубрику під назвою "Нет!" - визиту раздора и вражды" [6], де час від часу друкувалися матеріали з "викривальним" змістом проти підготовки приїзду понтифіка - "Для Папы ничего не жалко?"


Газета "Комуніст", яка виступає активним прибічником УПЦ МП (не зрозуміло лише чому, оскільки товариш Ленін якось писав, що "чим більше представників реакційного духовенства ми розстріляємо - тим краще") та захисником світового Православ'я, в номері за 31 травня 2001 року опублікувала статтю під назвою "Раздор и вражду религий - вот что сулит Украине государственная поддержка визита католического Папы". Катерина Самойлик (тогочасний депутат Верховної Ради України) ставить вісім питань голові Держкомрелігії В.Бондаренку: "Как пастырь римский Папа приглашен католическими епископами и может проводить мессы для римо- и греко-католиков, которых в столице несколько десятков тысяч?" [7], "почему в соседней разноплеменной и гораздо более поликонфессиональной России в два раза меньше зарегестрированных конфессий, чем в Украине?" (всім, наприклад, відомо відношення Москви до РКЦ або до УПЦ КП на своїй території). Решта питань як і наведені вище, на превеликий жаль, мають лише емоційний характер. А тому відповідати на них не було ніякого сенсу. Крім цього матеріалу, газета "Комуніст" відзначилася ще кількома, зокрема, "Кровавое преступление "святого" отца" [8]. Спочатку було заявлено, що "многие руководители УГКЦ пошли на службу злейшему врагу Украины (нацистам - прим.авт.)… если попы освящали косы… если Андрей Шептицкий 25 июля 1941 года прямо требовал от верующих: "немецкой армии должны как можно больше помогать…"… если в дивизию СС "Галициен" было направлено 14 униатских духовников - разве не закономерен итог - Собор 1946 года?" О прошлом нужно говорить правду" [9]. Ми погоджуємося, оскільки про минеле дійсно треба казати правду. Але виходить, що правда у кожного своя [10].


Використовуючи конкретну подію - приїзд Папи Римського, газета вирішила "навішати" на непричетного до тих історичних подій Івана Павла ІІ всі свої звинувачення, зробивши його злочинцем. Згадали й історію католицької церкви за часів 2 Світової війни. Перераховуючи голі факти без будь-яких пояснень причин тих чи інших подій (наприклад, створення в Хорватії (яка тоді була провінцією Югославії) "усташей" - хорватських військових формувань, журналісти демонструють елементарне незнання історії, що не звільняє їх від відповідальності за ту неправду, яку поширила газета. Автор статті забув написати, що Папа Іван Павло ІІ перепросив за багато злочинів католицької церкви, чого, до речі, не зробив жодний православний патріарх.


Крім вищезгаданих матеріалів, було опубліковані ще такі: "Крестный ход против Папы", "Православные не желают Вас видеть в Украине: Папе Римскому Иоанну Павлу Второму" [11], "Папе Римскому расскажут об антихристианстве украинских властей" та аналітичний матеріал "Визит преткновения" [12], [13] . Ще за довго до візиту понтифіка "Комуніст" розпочав друкувати нострадамівські матеріали на кшталт "патриарх Алексий ІІ визит Папы Римского не способствовал улучшению отношений между конфессиями" [14] - тим самим залякуючи читачів та загостренню ситуацію між православними. До неї приєднався і "Новый Век" з матеріалом "Всеукраинский крестный ход-2001… Случайно ли совпадает с приездом Папы Римского?" [15] та "Великое шоу Понтифика" [16]. "Ваша Судьба" спромоглася видати на-гора статтю "Почему визит главного католика проходит на деньги православного населения Украины?" [17].


Хоча, маємо сказати, що не всі публікації взагалі негативно відображали приїзд понтифіка. "Независимая Газета" №14 (15317) за 25 червня 2001 року опублікувала матеріал "Реальность невозможного" - про приїзд понтифіка з певним історичним екскурсом. Столичні видання, такі як "Факты" об'єктивно висвітлили в своїх матеріалах про план мандрів Папи по Києву та про те, що не довелось використовувати водомети для розгону натовпу противників візиту.


Газета "Новый век" за 23 червня 2001 року надрукували матеріал "… И все нам Веры, Свободы и Спрасения", де в доволі доступній формі книги "Приїзд Папи для чайників" даються відповіді на фундаментальні питання: хто прибуває? для чого? куди? Щоправда автор не забувся написати, що "после совместных служб… мы могли бы приступить к процессу объединения… путем возвращения тех, кто ушел в раскол, в униатской (греко-латинской) церкви, в лоно православия"…


Газета "День" друкує матеріал "Проповідь мирянина". Автор Олександр Стрілецький пише наступне: "Вони в Москві багато говорять про якісь "канонічні території" і про католицький "прозелітизм", тобто проникнення католиків на "їхню" територію. Цей прозелітизм вони побачили і в приїзді Папи. Але ж суть не в цьому й не це важливо. Суть в тому, що Бог таки один і важливо наскільки люди на цій території вірять у Нього і виконують Його Заповіді" [18]. Хіба це не є правдою?


Продовжуючи тему приїзду, газета "День" від 13 березня минулого року друкує інтерв'ю з єпископом Іполітом (УПЦ МП) під назвою "Чи ступить туфля Папи на землю Малоросії?". Нічого крім цілковитого здивування цей матеріал не викликає. В доволі образливих тонах єпископ дозволяє собі випади проти України - "для нас, тих, хто не соромиться своєї російської свідомості - Велика, Мала і Біла Росія складають Святу Русь" (тут варто було б нагадати, що саме московські історики вигадали не існуюче поняття "Русь" для того, аби влитися в історичний контекст, в якому вони до цього, фактично не перебували), називають представників інших конфесій "зрадниками православ'я", та "Константинопольського патріарха Варфоломія "троянським конем" православного світу. Через об'єднання розкольницьких угруповань "КП" та "УАПЦ" і спробу нав'язати канонічній УПЦ МП участь у цьому об'єднанні", лякає тим, що після візиту понтифіка "католики відкриють кілька своїх університетів…, де випестують сотні нових Шептицьких, що будуть воювати з Православ'ям і російською ідеєю, вихваляти унію та "самостійщину"… підтримувати розкольницькі угруповання". Крім того, лунають доволі смішні фрази на кшталт "візит Папи … то нова спроба перетворити Україну на фактичний домініон США, центр антиправославних та антислов'янських інтриг", "якби… то Росія була б дійсно зведена на ступінь величі Третього Риму"… На наш погляд в свідомості РПЦ та УПЦ МП абсолютно нічого не змінилося: величезний комплекс неповноцінності дається взнаки.


Газета "Мета" №3 (146) за квітень 2001 року публікує оглядовий матеріал "Імперські амбіції біля розбитого корита, або, чому Папа не отримав запрошення?", в якому розглядається інтерв'ю з єпископом Тульчинським і Брацлавським УПЦ МП Іполітом.


Газета "Українське слово" розміщує на своїх шпальтах кілька матеріалів про візит Папи Римського: "Перший серед рівних" та "Побійтеся Бога!" [19]. У першому матеріалі подається докладний розклад дня Папи Римського. Інший матеріал спрямований проти УПЦ МП: "кого Бог хоче покарати - відбирає розум! Принаймні, якщо не в усієї Москви, то в її філії - філії Московського патріархату… Очолює московську філію український черговий в історичному плані перевертень і яничар, московський служка і холоп…" Загалом матеріал має цілковитий антисабоданівський характер, що ще раз свідчить: необдумана політика Кремля, відсутність власної самоповаги породило безліч комплексів та перетворює нас на звірів. Може візьмемо приклад з католиків та протестантів Ольстера? Ще один матеріал "Візит Понтифіка очима Заходу" [20] спрямований на те, щоб показати, які дивіденди отримає Україна після візиту Папи.


Газета "Сегодня" друкувала матеріали про приїзд понтифіка [21], які носили швидше за все інформаційний характер - що є гарним прикладом журналістської об'єктивності.


Клара Гудзик у своїх матеріалах "Дорога до єдності церкви: католицький шлях" [22], "Одеське духовенство - проти приїзду Папи" [23], "Західний вітер" [24] зважено аналізує всі події, не натякаючи або звинувачуючи тих чи інших представників церкви в розпаленні міжконфесійної ворожнечі. Газета "Україна Молода" спромоглася не лише вставити пістона УПЦ МП одним рядком: "лідери УПЦ МП виводять на вулиці не лише ідейних противників Папи, а фізично та розумово хворих людей" [25] та Президенту - "така (неадекватна та ворожа - прим. авт.) поведінка російського духовенства стала наслідком недолугої церковної політики Леоніда Кучми, скерованої насамперед на загравання з РПЦ" [26], а й проінформувати українців про відповідні кроки УПЦ МП в матеріалі "Їхня відповідь Папі: мер Одеси запросив освятити собор російського патріарха Алексія" [27]. Решта статей таких як "Папі - зелене світло" [28] носять абсолютно інформаційний характер.


Представників УАПЦ та УПЦ КП можна похвалити за прогресивність. В "Дні" виходить інтерв'ю з протоієреєм УПЦ КП Юрієм Мициком "Чому я не боюся Римського Папи" [29], де, на решті, в письмовому вигляді було викладена позиція УПЦ КП, а у іншому номері інтерв'ю з Ігорем Ісіченко - архієпископом УАПЦ - "Папський візит не збудить нас від летаргічного сну" [30] - де докладно розповідається про проблеми сучасного православ'я та наслідки візиту Папи.


"Новый Век" друкує на своїх шпальтах інтерв'ю з Предстоятелем УПЦ МП Володимиром, який сподівається, що Папа Римський, приїхавши до України "не собирается встречаться с раскольниками..." [31] і пообіцяв, що під назвою "Патриоты Украины".


Клара Гудзик в матеріалі "Опасное пристрастие" констатує цікаву річ: "Московская же патриархия убивается так, словно к нам едет опасный супертеррорист, который угрожает ей немедленным истреблением, - фраза "катастрофические последствия" уже стала классикой. Если бы мы пригласили, скажем, Басаева или даже Гусинского, шума было бы значительно меньше" [32].


Як ми побачили, приїзд Папи висвітлив позиції ЗМІ щодо релігії та міжправославного конфлікту. Лише небагатьом друкованим засобам масової інформації вдалося об'єктивно висвітлювати цю подію. Проблема залишається: ЗМІ досі служать певним структурам, а через це медіа втрачають підтримку в очах пересічних громадян. Проте існує ще одна негативна тенденція: мас-медіа в стані тримати в напруженості суспільство та сприяти актам громадянської непокори - ЗМІ небезпечний інструмент в руках антиукраїнських сил.
Приїзд Папи Римського став лише лакмусовим папірцем, який засвідчив про небажання до діалогу представників деяких конфесій - для них приїзд понтифіка став лише черговою причиною звинуватити у своїх бідах всіх навколишніх, а не себе.






[1]. "Патриоты Украины не могут подталкивать соотечественников к кровопролитию" // Новый Век. - 2001. - №13, 7 апреля
[2]. Независимость. - 2001. - №12
[3]. Новый век. - 2001. - 16 июня
[4]. там само.
[5]. Комуніст. - 2001. - 6 червня
[6]. там само.
[7]. Комуніст. - 2001. - 31 травня
[8]. Комуніст. - 2001. - 20 червня
[9]. там само.
[10]. Правда полягає в тому, що комуністи (!) та НКВС винищили та відправили до Сибіру (не без підтримки РПЦ) сотні тисяч українців. Тому цілком зрозуміла реакція митрополита Андрея Шептицького. Стосовно священників. Хіба в УПА їх не було? Хіба воякам не потрібні капелани? Митрополит невтомно трудиться, щоб примирити різні етнічні групи, і залишав по собі багату спадщину творів на тему суспільних проблем і духовности. Розробляв нові методи служіння. Засновув чин Редемптористів та монастирі Студійського Уставу в Україні та інші релігійні згромадження. Став фундатором лічниці, Національного музею, Богословської Академії, надавав грошову допомогу різним релігійним, культурним та освітнім установам. Митрополит Андрей був покровителем митців, студентів, в тому числі і багатьох православних християн (виділення автором), а також піонером в екуменізмі. Він опанував єврейську мову настільки добре, що міг спілкуватися з євреями. Під час його душпастирських візитів у міста єврейські громади зустрічали його з Торою. За роки нацистської окупації він переховував у своїх палатах сотні євреїв. У цей період митрополит пише пастирського листа "Не убий", який став сміливим протестом проти звірства нацистів. Про минуле треба дійсно казати правду. (сайт Української Греко-Католицької Церкви)
[11]. Комуніст. - 2001. -14 червня
[12]. Комуніст. - 2001. - 11 травня
[13]. Комуніст. - 2001. - 17 травня
[14]. Комуніст. - 2001. - № 26
[15]. Новый Век. - 2001. - 2 июня
[16]. Новый Век. - 2001. - 19 мая
[17]. Ваша Судьба. - 2001. - 21 июня
[18]. День. - 2001. - №154
[19]. Українське Слово. - 2001. - №22, 31 травня - 6 червня
[20]. Українське Слово. - 2001. - №27, 5-11 липня
[21]. "Нас втягивают в религиозный конфликт?" // Сегодня. - 2001. - 11 травня
[22]. День. - 2001. - 23 травня
[23]. День. - 2001. - 9 квітня
[24]. День. - 2001. - 3 липня
[25]. "На брата во Христі - брат із Хрестом" // Україна Молода. - 2001. - 23 червня
[26]. там само
[27]. Україна Молода. - 2001. - 6 липня
[28]. "На брата во Христі - брат із Хрестом" // Україна Молода. - 2001. - 23 червня
[29]. День. - 2001. - 12 травня
[30]. День. - 2001. - 21 червня
[31]. "Патриоты Украины не могут подталкивать соотечественников к кровопролитию" // Новый Век. - 2001. - №13, 7 апреля
[32]. "Опасное пристрастие" // День. - 2001. - 2 февраля

[© 1998-2003 при передруку матеріалу посилання на "UEC" обов'язкове]