Українська Банерна Мережа


Початок -> Бібліотека -> Алани - яси - росомони (О.С.Стрижак)

Алани - яси - росомони


Після сарматів у Східній Європі осіли алани, яких античні джерела знають ще з І ст. нашої ери, коли вони з'явились у сарматських степах. Належні до тієї ж мовної І культурної групи, що й сармати, вони мало чим відрізнялися від своїх попередників.
На території нововиниклої Аланії, крім самих ала-нів, знають ще аланорсів, роксаланів (роксоланів), ро-сомонів, язигів, ясів, осів та Іп.
Племена аланської групи поступово розтяглися від Передкавказзя до Підкарпаття і Наддунайщини. Це останнє іранське об'єднання, з яким слов'яни перебували у тісних стосунках. Монголо-татарська навала перервала їх на тривалий період.
Незважаючи на інтенсивність контактів Київської Держави з аланами, слідів останніх у топонімії не так уже й багато, їх густіше в Криму, де ще 1299 р. зга-1 дується аланське населення у фортеці Кирк-Єри. Так, можливо, з ними пов'язане поселення Аланія поблизу Ай-Василя і Дерікоя, однойменна гора біля Гаспри, підвищення й балка в районі Ялти тощо. У o Криму е також урочища Алан-Тайша, Ван-Алан, Демерджі-Алан, Ортан-Алан, Усун-Алан, Уч-Алан, Учун-Алан та ін., але їх пов'язують Із татарським "алан" ~ поляна. Можливо, що до аланів не мають ніякого стосунку і наші Яланці (три поселення) на Вінниччині (у східнослов'янських мовах запозичення з початковим А- отримали приставний Й-, звідки Я-), Єланець на Миколаївщині, Єланчик на Донеччині та Ін.; пор. російське діалектне "алан", "алань", "алана" - заплавна лука, плавні; "ялань", "яланка" - голий простір між лісом, галявина, а також "те, що й алан(ь)". Деякий час у Західній Європі Аланською річкою (Аіапиз їіиуіиз) називався Прут (стародавня Пората), на берегах якого довго трималося аланське (яське) населення, про що ще й досі нагадує м. Ясси (колишній Яський торг).
Більші й виразніші сліди в ономастиці (сукупність власних імен в даній мові) лишили яси, які ще в IX-XIII ст. жили на рубежах Київської держави. 965 (6473) р. літопис відзначає: "йде Святослав-ь Ікі Козарьг... й Ясьі побіди й Касоги" 1, 1116 (6624) р.-Ярополк Володимирович "ходи на Половьчскую землю, к ріці зовомій Донть, й ту взя полон-ь многь, й З городьі взяша ПоловечскьІ'Ь... й приведе с собою ЯсьІ, й жену полони собі Ясьшю" 2. Потім літопис згадує "благовірну княжню" Олену Яску (1146 р.) в Києві, Анбала-Ясина- довірену особу, ключника і вбивцю Андрія Боголюбського та ін. Аж до 1947 р. існували на Одещині села Яськи-Молдавська і Яськи-Українська (перейменовані на Яськівська-Друга і Яськівська-Перша).
На Україні є ще ряд назв із компонентом Ос- (Осів, Осівка і Осівці - всі на Житомирщині; Осова - на Волині, Житомирщині, Львівщині, Ровенщині; Осове - па Полтавщині, Чернігівщині і т. д.), які могли б походити від .назви представників племені тієї ж групи осів (<аси), але це питання вимагає окремого спеціального дослідження. Відомо тільки, що цей корінь відбився в назві країни Осетії {літописні Аськие, або Яськие, "вьісокие" города). Сюди ж відноситься назва (не етнос!) асів, або балкарців (асаіг - по осетинському балкарець; Асі - Балкарія); що стосується назви балкарців, то в ній вбачають ту ж основу, що й у назві болгар.
Племінна назва роксоланів майже не лишила будь-яких слідів у топонімії України. С. Роксолани на Одещині, як і більшість місцевих поселень, є, очевидно, пізнього походження та ще, мабуть, й опосередкованого. Дужче цей етнонім проявився серед жіночих особових імен: під іменем Роксолани, або Роси (померла 1558 р.), була відома, наприклад, дружина турецького султана Сулеймана І - українка з м. Рогатина, захоплена татарами під час одного з нападів.
Сама етнічна назва "алан" (<а!1ап) походить від того ж кореня, що й Іран, власне з агуапа, тобто "арієць; арійський": у деяких іранських мовах первісне р (г) замінювалось на л (1) і навпаки. За частиною осетинів, безпосередніх спадкоємців якогось (?) 3 гданських племен, збереглася назва allon.
Як відзначалось, одне з аланських племен назива-1 лось аланорсами, або аорсами, що в перекладі озна-1 чає "бїлі алани", інше, відоме принаймні з III ст. до на-ї шої ери,-роксаланами, із тим же значенням.
Дехто з дослідників вважає, що за обома з них ховається одне й те ж плем'я, оскільки і аорс-, І рокс-: означає "білий, світлий, блискучий".
Аорси в епоху Боспорського царства займають баї сейн Танаїсу, роксолани в II ст. до нашої ери живутьі між Доном і Дніпром. Згодом (IV ст. нашої ери) міжі цими ріками живуть росомони, а ще через два століття на історичній арені з'являється плем'я рос {'Рсод), що вже дуже нагадує Русь, назву якої перебрали по-І ляни - ядро майбутньої Київської держави на Дніпрі.
Ми зараз не будемо розглядати всі теорії, що виникли навколо походження Русі, не наводитимемо всіх І назв, які утворились від цього слова,- їх безліч. Ска-І жемо лише, що там, де колись хвилювалися води Аксін-ського і ЕвксІнського Понту, воно ж потім Скіфське, Румське (Римське, тобто Візантійське), у IX-XIII ст.І з'явилося море Руське, в якому знаходився Руський острів і яке обмивало береги Тмутараканської Русі -однієї з найтаємничіших держав східних слов'ян.


1