Із Олександра Кобринського

* * *

Очеретянку-хатку покину,
перейду за покосами вбрід
річку-свічку, i журно мій слід
на узліссі замре на хвилину.

Озирнусь на село вдалині,
де віками під вітром дрімає
тік, кошара, i пес захрипає,
розганяючи piй комашні.

Я - туди, де незатишно й стило
залюбилася тиша ув мхи.
«Вий тепер, мов вовчисько на вилах,
аж деревам погнуться верхи,
шоб до тебе, проклятого, мила
повернулась», - сказали волхви.

                                     Травень 2003 ______________________
Прим:  текст на русском языке 
поэта Александра Кобринського - 
смотри здесь - 
http://oocities.com/Athens/Pantheon/2826/dzdn/dch-2.html

<....................>