Найдавніший докладний опис української
території та її людности подав грецький історик
Геродот (484—425 до Хр.), що називає українську землю
Скитією, а її людність скитами. Відгомін назви
Скитія зустрічаємо в нашому найдавнішому
літописі »Повісті временних літ«, у згадці про
те, що греки називали Великою Скитіею землю
українського племени уличів (угличів), які сиділи
спершу над долішнім Дніпром, а згодом були
витиснені кочовиками на долішній Бог і Дністер.
Від IV ст. до Хр. Україну називали Сарматією, а її
людність народом сарматським від назви
іранського племени сарматів, що прийшло на
Україну після скитів. Князем Сарматії назвав
себе Юрій Хмельницький як васаль турецького
султана в 1678—81 рр.
В II й III ст. по Хр. для України прийнялася назва
Роксолянія від пізнішого поселення іранського
племени роксолянів. Цієї назви залюбки вживали в
козацькі часи для підкреслення окре-мішности й
автохтонности українського народу або для
відрізнення Руси-України від Руси-Московії. Так,
напр., про Б. Хмельницького й І. Виговського
згадується в переговорах із шведським послом
Веллінґом як про гетьманів »totius Ukrainae Antiquae ver
Roxolaniae«. Один із перших панегіриків на честь
гетьмана Т. Мазепи називається »Мuza Roxolaniae« Івана
Орновського (1688 р.). На деяких мапах Україна
названа Роксолянією (напр., у С. Мінстера в
Базелі,1552 р. — Ruthenia quae et Podolia olim vero Roxolania, в
Ортеліюса 1590 р, й. ін.). Наталію Лісовську з-під
Рогатина, жінку турецького султана Солімана,
називали Роксоляною.
У половині VI ст. по Хр. ґотський історик Йордан
згадує на українській території антів, і ця назва
зберігається ще в VII ст.
Арабські й візантійські джерела VIII-X ст. вживали
для місцевої людности України назви словіни.
У більшості географічних італійських карт XIV—XVI
ст. українське Надддіпров'я означаеться як Cumania
або Commania побіч назв Sarmatia, Ruthenia і Russia, напр., карта
Маrino Sanuto 1320, Раоlo Torlani 1565 та ін.
В. Січинський
|
