Українська Банерна Мережа

Корисні посилання

Початок -> Бібліотека
1. Назва територіїї і народу (З.Кузєля)
2. Найстаріші назви (В. Січинський)
3. Хто ж вони, бойки? (О.С.Стрижак)
на прикладі статті можна простежити міграційні процеси на Україні
4. ...живяху по Бугу...(про волинян) (О.С.Стрижак)
на прикладі цієї статті теж можна простежити міграційні процеси на території України
5. Ілюстрації українських хат (із книги І.Данилюка "Українська хата")
6. Уривки "Правобережна Україна", "Колонізаційна діяльність Палія "із книги Б.Крупницького "Іван Мазепа та його доба"
(про міграційні процеси на Україні в період Руїни)
7. Алани - яси -росомони (О.С.Стрижак)
(Одне із останніх іранських племен, яке проживало в українських степах, цілком ймовірно в процесі взаємодії з предками українців, вчинило пасіонарний вплив на останніх, передавши свої назви слов'янским племенам сіверян, хорватів і сербів і по олдній із версій можливо спричинило зародження етноніму "Русь")
8. Антропологічні типи на етнічній території українського народу (Василь Дяченко)
(В статті наводяться дані згідно досліджень Василя Дяченка, перераховуються антропологічні типи, які є на території України. Зокрема, на території Галичини знаходиться дунайський і волинський антропологічні типи, суміш яких творить основу центрально-українського типу, що зрештою відображає міграційні тенденції хліборобського населення давньої України. Сам же центрально-український антропологічний тип складає 60% населення України і зустрічається у вигляді домішок в популяцій інших типів)
9. Міграційні процеси на Правобережній Україні в кінці XVII - на початку XVIII ст. (А. М. Муляр (м. Хмельницький)). "Український історичний журнал", 2000, №2, - с. 94-102)
В статті на основі документальних матеріалів описуються міграційні процеси українського населення в період Руїни. Стаття містить дані також про переселення втікачів із Галичини. Руське воєводство "внаслідок випровадження осадчими населення перетворилось у пустелю". Але процентний склад переселенців із західно-українських земель, очевидно, був меньшим, ніж під час "ери селянського відходу" (кiнець XVI - сeрeдина XVII ст), оскільки на запустіле Правобережжя  ішов інтенсивний переселенський потік  також із Лівобережної України.
10. ІСТОРИЧНИЙ ЕПОС.
"Енциклопедія українознавства", 1994, Київ, - с. 264-266
В статті розповідається про історичні пісні, а також про слід билинного епосу Київської Русі в українському фольклорі.
11. ВІДОМОСТІ НІМЕЦЬКИХ МАНДРІВНИКІВ І ПОСЛІВ -ВАЖЛИВЕ ДЖЕРЕЛО ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ (Петро БРИЦЬКИЙ, Петро БОЧАН.). "Пам'ять століть", 2003, №6)
В статті наводяться історичні свідчення і відомості німецьких послів і мандрівників про Україну. Зокрема Йоганн Георг Коль залишив дуже цікавий опис про Україну. Про галицьких українців він залишив такі спогади: "Це малоруське плем'я, так посвоячене з малоросами, козаками й українцями, як баварці із саксонцями, їх мова, очевидно, значно різниться від великоруської. Зате подільські та київські малороси розуміються з галицькими, як брати.
12 Микола Гоголь. Роздуми мазепи. (Я.І. Дзира (Київ)). "Український історичний журнал", 2000, №2, - с. 76-83
Програмна стаття Гоголя “Размышления Мазепы” надзвичайно важлива для української історіографії дошевченкового періоду, бо ніхто інший так глибоко не розкрив трагічну долю української нації в Російській імперії.