РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОНСТИТУЦІЇ ЗЕМЛІ

2.2. основні концептуальні положення екологічної конституції землі

Якщо ми дійсно усвідомили істину нашого великого співвітчизника В.Вернадського, що людський розум і керована ним праця у ХХ столітті стало “потужною геологічною силою”, то на початку ХХІ століття мусимо усвідомити необхідність найшвидше спрямувати цю інтелектуальну силу на порятунок Землі від екологічної загрози, на створення глобального “рятувального пояса” — Екологічної Конституції Землі.

Зайвим підтвердженням такої необхідності є жовтневі (2000 р.) катастрофічні повені в Англії, Італії, Франції, Швейцарії, які трапилися майже водночас, та інші великі і малі екологічні катастрофи.

Взагалі, людина, як пише М.А.Голубець, “завдяки своєму інтелектові стає не лише організатором глобальної надсистеми - соціосфери, але й найпотужнішим руйнівником базової, функціонально незамінної її підсистеми – біосфери, і при цьому всьому має взяти на себе повну відповідальність за наслідки своєї деструктивної діяльності на Землі, а також функції регулятора і проектувальника геосоціосистем (і соціосфери) майбутнього. І все це відбулося, порівняно з тривалістю еволюції біосфери, за надзвичайно короткий проміжок часу.

За такої унікальної ситуації немає нічого дивного, що аж тоді, коли виробнича діяльність людства поширилася за межі біосфери і почала загрожувати існуванню вищих життєвих форм на Землі та деградацією умов існування самої людини, остання усвідомила потребу порятунку — розумного керування соціосферними процесами. Тому й механізми саморегуляції в геосоціосистемах загалом знаходяться лише на початкових стадіях формування”. [1]

Далі М.А.Голубець продовжує: “І якою складною й недосяжною не видавалася б ідея керування глобальними геосоціосистемними процесами, альтернативи, на нашу думку, немає. Адже, якщо людство створило соціосферу, якщо воно стало визначальним чинником руйнування основної її підсистеми - біосфери - середовища природного існування людей і якщо регулятором цих процесів мусить стати людський інтелект, то саме він повинен знайти розумне вирішення цієї складної проблеми”. [2]

Ми вважаємо, що вирішення цієї складної проблеми можливе лише шляхом створення Екологічної Конституції Землі. Дамо відповіді на декілька ключових питань.

Що означає Екологічна Конституція Землі (ЕКЗ)?

ЕКЗ — це глобальний міжнародно-правовий акт екологічної безпеки планети, який визначає допустимі норми економіко-екологічної поведінки усіх суверенних держав в інтересах виживання і процвітання цивілізації у ХХІ столітті.

ЕКЗ — це Основний Закон, що містить економіко-екологічні правила і норми людської діяльності, які забезпечують цілісність і безпеку єдиної екологічної системи планети і є обов’язковими для дотримання її усіма державами світу.

Що спричинило необхідність створення ЕКЗ?

Дедалі істотніше погіршення регіональної та глобальної екологічної ситуації, виснаження природних ресурсів, зниження якості природного життєвого довкілля, погіршення економічного рівня життя, зростання бідності, відсутність міжнародних документів обов’язкової юридичної сили, на підставі яких можна було б серйозно запобігати цим негативним явищам.

Яким повинен бути статус ЕКЗ?

ЕКЗ повинна мати статус Основного Закону виживання і розвитку цивілізації, покликаного гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу, закону, прийнятого за спільною добровільною згодою суверенних держав — членів ООН на сесії Генеральної Асамблеї ООН.

ЕКЗ повинна стати основою піраміди міжнародного екологічного права і започаткувати механізм реалізації морально-етичних імперативів Хартії Землі та Хартії Океанів, Ріо-декларації та Порядку денного на ХХІ століття, доповіді міжнародної комісії ООН “Наше спільне майбутнє”, інших міжнародних угод та конвенцій, але не повторювати їх змісту дослівно.

Подібно до того, як колись хартії вольностей поступово переросли у Конституції багатьох держав, так сьогодні Хартія Землі та Хартія Океанів підвели нас до розробки і необхідності прийняття ЕКЗ.

Що дасть людству прийняття ЕКЗ?

Превентивний захист природного життєвого довкілля, умов здоров’я людини, раціональніше використання, охорону і відтворення природних ресурсів для забезпечення потреб нинішнього і майбутнього поколінь і величезну економію коштів за рахунок попередження негативних екологічних ефектів у біосфері замість нинішнього витрачання грандіозних коштів на ліквідацію наслідків антиекологічної діяльності.

Як може вплинути прийняття ЕКЗ на зміну функцій ООН?

За 55 років функціонування ООН у світі відбулися радикальні зміни глобальних проблем та інтересів. Головний акцент переміщається з військової і політичної безпеки на екологічну та економічну безпеку держав. Військово-політична конфронтація посувається на задній план порівняно з еколого-економічною безпекою як окремих держав, так і планети в цілому. Основними функціями ООН повинні б стати в цих нових умовах — консолідаційна та регуляційна.

У зв’язку з цим, можливо, настане час скликати Генеральну Конференцію держав — членів ООН з перегляду Статуту ООН. Це було б доцільно зробити не пізніше 26 червня 2005 року — до 60-ї річниці від дня підписання у м. Сан-Франциско Статуту ООН.

ООН потребуватиме радикального реформування для виконання нею функцій координатора і регулятора дій щодо дотримання вимог ЕКЗ і забезпечення сталого розвитку на глобальному, регіональному і локальному (національному) рівнях. Інакше ООН втрачатиме свій високий світовий авторитет і не відіграватиме призначеної їй ролі.

Вищенаведений текст було надіслано автором до Міністерства закордонних справ України 17.10.2000 р. як базовий інформаційно-методичний матеріал для дипломатів.

Розгорнуті концептуальні положення Екологічної Конституції Землі викладено у нижченаведеній статті автора з проф. Василенком В.А.

* * *

У червні 1997 року Президент України Леонід Кучма заявив з трибуни ООН про необхідність розроблення міжнародного правового акта, покликаного гарантувати екологічну безпеку планети шляхом визначення допустимих норм екологічної поведінки усіх держав світу в інтересах виживання й розвитку цивілізації у XXI столітті.

Будучи спрямованою на створення нормативної бази міжнародної екологічної безпеки, пропозиція України в остаточному підсумку націлена на забезпечення фундаментального права людини на життя у доброякісному, здоровому природному середовищі.

Взаємозалежність охорони довкілля, миру, забезпечення розвитку і прав та свобод людини були вперше відображені у Стокгольмській декларації 1972 року. Згодом цей принцип було доповнено і розвинуто в інших міжнародних правових документах. Практично усі конституції країн світу, що були схвалені або переглянуті за останні 35 років, містять положення, які стосуються довкілля і проголошують право громадян жити у здоровому і безпечному природному середовищі.

Розглядаючи міжнародну екологічну безпеку не як суто теоретичну, абстрактну ідею, а як чинник, від якого залежить здоров’я і навіть життя людини, делегація України на 45-й сесії Комісії ООН з прав людини (1989 р.) запропонувала розпочати розроблення і наступне нормативне закріплення нової категорії прав, а саме екологічних прав людини.

Наближаючись до початку третього тисячоліття, екологічна ситуація на планеті в цілому і особливо в окремих її регіонах, на жаль, загострюється. Тим часом за повсякденними невідкладними клопотами абсолютна більшість людей, держав та інших інституцій — членів міжнародного співтовариства ще не оцінили належним чином екологічної загрози, що нависла над життям майбутніх поколінь. Дев’ятнадцята спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН, яка розглядала у 1997 році хід реалізації документів Конференції Ріо-92, констатувала незадовільне виконання її рекомендацій більшістю держав світу. Передусім це пов’язано з юридично необов’язковим характером документів Ріо-92, невисоким загальним рівнем екологічної свідомості та браком належних економічних і технічних ресурсів у багатьох держав світу.

Таким чином, світове співтовариство мусить приступити до розроблення Екологічної Конституції Землі, тобто загального для всіх, без винятку, країн світу Закону збереження життя, який, не загрожуючи суверенітету жодної країни, її політичному устрою, національним інтересам, водночас забезпечував би кожній державі зокрема, і світовому співтовариству в цілому екологічну безпеку, а окремій людині нормальні для її життя природні умови як нині, так і у майбутньому.

Екологічна Конституція Землі могла б мати рамковий характер, тобто відображати лише основні принципові положення щодо зобов’язань держав у різних сферах людської діяльності, яка впливає на довкілля.

Цей документ повинен був би містити у собі положення обов’язкової юридичної сили, які стосуються безпосередньо відвернення кризових екологічних явищ, що загрожують здоров’ю або життю людини. Водночас деякі його положення могли б мати рекомендаційний характер.

Екологічна Конституція Землі може стати основою піраміди міжнародного екологічного права, бути консолідуючим документом усіх раніше вироблених міжнародних природоохоронних актів і сприяти формуванню системи нових міжнародних правових угод у кожній окремій сфері природоохоронної діяльності. Тобто цей глобальний рамковий документ повинен містити у собі загальні програмні міжнародно-правові норми для створення системи конкретних угод, які б стали засобом виконання рішень Конференції Ріо-92. У ньому мають бути визначені екологічні імперативи та пріоритети співпраці в охороні довкілля, беручи до уваги існуючі та прийдешні екологічні загрози, а також реальні матеріальні та технологічні можливості їх попередження і подолання.

Вже сьогодні існує розуміння того, що у XXI столітті міжнародне право має піднятися на якісно вищий ступінь і стати правом всезагальної безпеки і колективної відповідальності держав за майбутнє своїх народів. Магістральним шляхом подальшого розвитку міжнародного права є становлення на основі існуючих міжнародних правових зобов’язань в екологічній сфері нових міжнародних правових принципів і зобов’язань, які спрямовані безпосередньо на створення екологічно безпечного, без’ядерного світу.

Для контролю за дотриманням вимог Екологічної Конституції Землі стане необхідним реформування системи ООН, зокрема шляхом створення Ради Екологічної Безпеки та Міжнародного Екологічного Суду, рішення яких повинні мати обов’язкову юридичну силу для всіх країн світу, подібно до рішень нинішніх Ради Безпеки та Міжнародного суду ООН. Ці органи мали б стояти на сторожі міжнародної екологічної безпеки, концепція якої була вперше розроблена в Україні ще у 1987 році і знайшла свій подальший розвиток у 1992 році в пропозиції українських вчених щодо створення Екологічної Конституції Землі.

Концептуально Екологічна Конституція Землі, за своїм призначенням, не повинна бути документом регулювання лише суто природоохоронних проблем. За своєю суттю це був би документ сприяння сталому розвитку суспільства. А це, у свою чергу, об’єднуватиме усі держави світу для екологічного й економічного співробітництва, сприятиме стримуванню міжнародних воєнних конфліктів, недопущенню ядерних випробувань та застосуванню хімічної і бактеріологічної зброї.

Екологічна Конституція Землі була б важливим чинником поліпшення екологічної освіти та формування екологічної свідомості населення. Вироблення цього документа має своєю головною метою створити міжнародне правове підґрунтя для забезпечення загальної екологічної безпеки планети в ім’я захисту екологічних прав людини, її здоров’я і благополуччя.

(В.Василенко, Ю.Туниця. Не хлібом єдиним. Про глобальну екологічну ініціативу та права людини. –“Урядовий кур’єр”, № 76, 24 квітня 1999 року).

Юрій Туниця

ЕКОЛОГІЧНА КОНСТИТУЦІЯ ЗЕМЛІ