А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

СОЛО НА БАЗУЦІ

1.
- Ну, хлоп'ята, почалиі Едику, стрибки!. Вищеі Вище! Енергійніше!
Тримайся гордо. Не забувай, що на тебе дивляться іисячі очей. І
найбільше дівочих. Карих, синіх, чорних, зелених... Майте, хлоп'ята, на
увазі: вони-повинні палати захопленням і любов'ю. До вас. Так. Молодець.
Акцелерандої Жоро, на голову! Хопі Що, знову мідяки посипались? Скільки
разів говорив: очищай перед розминкою кишені! Ноги рівніше! Вільно,
розкуто. Так. Так. Хвалю! Васю, кульбіти! Сміливіше. Назад, ізпе-ред.
Каскадик прошу." Ось так! Молоток. Ефектно.
Стоп. Лоро, мостик! Будь ласка, жвавіше. Та-а-а-ак, Знову без
ліфчика? Попереджаю востаннє. Ніякої моди! Ясно? Гришо, Васю, Сеню,
піраміда! Марш-марш! Парад-алле! Фортіссімо! Тримайся твердіше, Васю!
Три хвилини. Що? Хлопці важкі? Ти мужик чи ні? Що, півтора центнера на
плечах? Кріпись, не хникай! Мистецтво вимагає жертв. Ось так. Ажур.
Зіскочили! Побігали! Пострибали! Піруетик. Куль-бітик! Декілька па.
Сліпучі усмішки. І -рух! Рух- це життя. Затямте. Раз-два-три!
Раз-два-три! Фокстрот. Танго. Шматочок вальсу. Піаніссімо. Тепер-фінал.
Викочуйте базуку! Приготуйсь! Плії Грандіозно! Кгм... Кх-кх... Хто
зарядив гармату сирою сіркою? Висічу, сі бемоль би вас побрав! Усе.
Пауза. Хай дим розвіється...
2.
- Так, поїхали далі. Ганяємо програму. Едикуі Стрибаючи, виконуєш
шлягер нашого друга Ілька Бузини "Гарба на асфальті". Жоро! Акомпануєш,
стоячи на голові. Гітару прив'яжи до пояса, а то зуби повибиваєш...
Васю! Барабаниш-і кульбіти, кульбіти! Створюй єдину гаму. Перелітаєш
через інструмент і соліруєш. Дріб, тремоло! Лоро, пісню "Коромисло
кохання"- в позі "мостик". Не забудь про ліфчик. І ще одне пам'ятай -
головою до зали. Так. Молодчина. Розумниця. Далі в ліс, більше фугГ
Піраміда, Гришо і Сеню! По черзі "Ану, пілоте!", "Вічний двигун", всі
разом -"Чекай мене за селом", "Серенада дантиста"! А на закуску - наша
фірмова страва, коронний номер-соло на базуці! Вітько! Наводь! Треба так
шарахнути, щоб на нашу вельмишановну публіку аж гикавка напала. Лише
тримайте сірку сухою. А то ми й на сцені не втримаємось. Не забудьте й
про вентилятори. Дим повинен стелитися над головами шанувальників нашого
ансамблю. Романтично! Базуку надрайте, щоб сяяла, як новий саксофон.
Деталі-по ходу репетицій. Ну, алегро, так би мовити, три октави!
Веселіш, хлоп'ята! Жвавіш! Не шкодуйте ні сил, ні талантів! І слава
знайде вас! Пам'ятайте-незабаром перший гала-концерт нашої "Базуки".
Все, перекур. Ухоркався я, хай вам аишлагі
ВУЗДЕЧКА ПЕГАСА
Гервасій Сап'юк побував на вечірці в сусіда по житловій площі
Прокопа. Задунайського. З нагоди ' прийняття в театр для постановки його
першої п'єси. Там він краєм вуха почув розмову про гонорар, який одержав
Задунайський за твір.
Знав Сап'юк і раніше, що драматургам добре платять, а тут наочно
переконався, що справді добре. Цей факт неабияк вразив Гервасія.
У роздумах минув день, а надвечір Сап'юк серйозно вирішив: "Не святі
горшки ліплять... І я спробую. Може, в мені талант Шекспіра
законсервовано. Може, я англійця перевершу, не тільки Задунайського.
йтимуть мої п'єси під аншлаг по усіх театрах країни, навіть на
самодіяльній сцені..."
Вдома, повечерявши, щоб енергії вистачило на всю ніч, Гервасій
зачинився у своїй кімнаті. Дружині й дітям наказав телевізор не вмикати,
по телефону не розмовляти.
Сів за стіл Гервасій, поклав перед собою чистий папір (згадався Лев
Толстой) і - нумо за діло.
Під вікном, здалося, неголосно заіржав кінь і тихенько дзвякнула
вуздечка. Прислухався і.подумав: "Почулося. Але вже якщо попадеться мені
в руки вуздечка Пегаса - не відпущуі Загнуздаю наглухо! Не зірветься.
Але... про що писати? Хіба зі свого життя щось виколупати? Ага. Ось...
Було це давно, через рій після одруження. Пам'ятаю, познайомився з
цікавою жіночкою. Накльовувався... гм... службовий роман, але злякався
тоді усклад'-нень, здрейфив, коротше... Бо дурнем був набитим. Та
закрути ж тоді любов - і мав би оце сюжет для п'єси або й повісті... Так
зловив ґаву. А втім-за чіпка є. Все інше можна домислити. Так усі
письменники роблять. Та ні. Не вигорить з домислом. Загризе моя
Джульєтта, заревнує. Адже їй першій випаде читати. А то ще Пилип
Гнатович одну пікантну історійку розповідав, яка трапилася з ним же
самим на курорті. Описати, показати на сцені, м-м-м... Шедевр! А якщо
Пилип Гнатович здогадається, що п'єса - про нього? Адже в чоловіка теж
сім'я. Клопоту, безумовно, не оминути. І до пенсії не висьорбаю..."
Вже й півночі минуло, а Гервасій і рядка не написав. Він напружував
мізки, думав, шукав слово чи фразу, з чого б можна було почати, і,
нарешті, збагнув, що не здатен зліпити докупи і трьох слів. Потім... О
натхнення! Гервасія осінило. Та це ж так. простої Він судомно вхопив
ручку, і... нестримним потоком полилися речення на папір. В голові
туманіло, терпла рука, але Гервасій писав, писав, писав. Сторінка,
друга, третя... Вранці до кімнати ввійшла дружина. Гервасій спав у
кріслі. Горіла люстра. На столі лежали списані аркуші.
Дружина взяла рукопис, прочитала заголовок "Про так званого
драматурга Задунайського" і прошепотіла:
- Напйсав-таки... Анонімку!