А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

НЕМАЄ ПІДХОДУ
(Лист до газети)

Шановна редакціє! Прошу пропісочити у фейлетоні директора школи № 11
Леоніда Гавриловича Муригіна. За віщо? Поясню, як є. На тому тижні
стукнуло нашому чаді шістнадцять рочків. То ми з Глашею, тобто жінкою
моєю, вирішили відзначи-.ти Геночці іменини з вигадкою. Хай залишиться в
пам'яті. Ага. Задумали ми з Глашею подаруночок вручити синові в школі, У
Геночки є магнітофон класний, японський чи гімалайський, точно не знаю,
джинси, мопедик - усе, так би мовити, що парубкові нада. На честь
повноліття купили мотоцикл "Ява". Техніка "мирова. Домовились про курси
водіїв. Хай вчиться. За плечима не носити. Згодиться.
Купили отож "Яву", я подався до директора школи. Так і так, мовляв,
пропоную перед заняттями організувати лінійку, в смислі - всіх школярів
поставити в шеренгу, включити маршову музику, і ми з Глашею вручимо
Геночці мотоцикл. Шикарно? А то ж як?! Я скажу промову, вчителі хай би
теж виступили. Директор там чи класна керівнич-ка. Можна подарунок і від
школи. Отак виклав усе начистоту директорові, а він як закричить: "Це що
за фокуси? Ви хоч розумієте, що кажете?" Кажу, що розумію. Він тоді:
"Прошу вийти з кабінету. І щоб ноги тут вашої не було!" Бачите, як
вивернув! Я - ні з місця. Кажу, мотоцикл чекає хлопця, подарунок на
іменини, а ви... Ви травмуєте дитині душу! А ще педагоги... А класна
керівничка: "Де ваша совість?" На свідомість мою тисне. Та я, може,
свідоміший утричі од них. Так і Глаша моя каже. Отож, не домовились ми,
бо вони своєї співають, а я своєї, а ще кажуть, щоб вчителі в одну дудку
дули з батьками. Якраз!
Учора на педраду викликали. Не пішов. Хай попросять гарненько. Поки
що-нема мені з ними про що говорити. Не розкус-или хлопця, то й сиплють
у щоденник двійку за двійкою...
Нема в них підходу до таких діток, як наш Геноч-ка, а ще повча.ють.
Такий день Геночці зіпсували! Не годиться! Не годиться"!!
Прошу, намильте шию Леоніду Гавриловичу Муригіну. Інакше буду
скаржитися вище. Я найду на нього управу!
Оникій Супоня, батько.