А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ВІД ВДЯЧНИХ

Біле покривало туго облягло постамент і невелику фігуру, ледь чутно
лопотить на вітрі.
Навколо вирує публіка. Товпляться святково і барвисте одягнені
артисти, представники громадськості, шанувальники естрадного мистецтва.
Аж ось на високу трибуну під звуки зведеного оркестру піднімаються
делегати від вокально-інструментальних ансамблів.
Гривастий молодик сліпучо усміхається, підходить до мікрофона, стукає
по ньому каблучкою, а потім вишколеним баритоном виголошує промову, яку
не раз переривають бурхливі оплески.
- Дорогі колеги, шановні прихильники естради! Ми зібралися ось у
цьому чудовому парку ясної, гарної днини для того, щоб висловити своє
захоплення, виявити любов, шану і відкрити пам'ятник тому, хто завжди,
повсякчас був, е та й завтра буде в нашому творчому житті найвірнішим
слугою, найнадійнішим другом і найціннішим помічником. Жоден відомий
виконавець і той, чия зірка ще тіль ки жевріє на небосхилі мистецтва, не
обійдеться без цього ні секунди. Коштом служителів естради і споруджено
цей величний монумент. Музика заграла бравурний марш.
- Загриміло: "Ура!", "Браво!", "Слава!"
Найпочесніший гість, лауреат усіх, які були, є і будуть, конкурсів,
наблизився до покривала, перерізав голубу стрічку, і перед очима публіки
постав пам'ятник Естрадному Мікрофону.