А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

МІЙ СМІХОСАД
(За Іваном Сочивцем)

Сади вабили мене з дитинства.
Я перекуштував стільки яблук, груш, слив, вишень, абрикосів, порічок,
смородини, що й нині оскома бере, хай тільки згадаю. Патрав дерева
сусідів. Щоб обносити їх, тьопав до ближніх сіл. Школу агрономії пройшов
таку, що просто вам у цій галузі - кум королю!
Ще в молодості задумав я одну делікатну справу: виростити свій сад,
один-єдиний у світі, неповторний, як шапка Мономаха, сад.
Давали ділянки - і я взяв клаптик.
Люди на Десні рибу ловлять чи сидять на колодах та лебедівські
усмішки слухають, а я коника викинув: узяв "сидора", заступ - та й на
город.
Скопав грядку, заскородив. Потім роздобув чорнозему (напоумив
тамтешній садівник-любитель), удобрив грунт. Опісля, за наукою,
розпланував, що і де ростиме.
Біля доріжки садитиму гуморески. Веселі, жартівливі, глибокоіронічні.
Плодами, мріяв, угощатиму добрих людей. Ондечки, уздовж межі,
вирощуватиму фейлетони. Дошкульні,. жалючі, кусючі, уїдливі. "Гостинці"
для всіляких "фруктів": хабарників, дармоїдів, утриманців, ледарів.
Трохи далі засіватиму нивку повістями. Ліричними і пародійними.
Праворуч, на осонні, вирішив викохувати рецензії на перші рукописи
молодих моїх побратимів по садівничо-сатиричному цеху.
Відведу, як належить, дещицю ділянки і під пар. На майбутнє. Для
мемуаресок, розповідей про те, як зійшла моя перша гумореска,
проклюнувся фейлетон, погнало пагіння повістей, тягнулись до'сонця
рецензії...
Помріявши, як перед екзаменом, під звуки березневої сонати, побажав
собі: "Не хекай, друже! Веселіш, юначеі"- взявся за діло.
Траплялося всіляке. Були й пригоди, як ото з тим стриженим, ставали
на заваді мудрі Гаврили, настирливі факіри на годину, відсталі елементи,
мохерові особи.Інколи на мене очі вирячали, не називали в доповіді,
брали в лайкові рукавички.домашні ангели та майстри красного життя.
Проти мене вживали педагогічні заходи, радили робити висновки, навіть
нагадували про харакірі, натякали про дві сторони медалі, лякали тіткою
і дядьком, богом за пазухою, кінцем світу.
Але я - нівроку!- в складних ситуаціях з великою силою переконання і
волі різав правду-матінку в очі, ішов до мети не манівцями, а
найкорот-шим шляхом і, напружуючи зусилля, проникав у таємниці
сміхосадівництва.
І, слава богу, прояснилось. Упіймав я жар-птицю: виріс мій видатний -
від мрії до дійсності!- сміхосад. Ні стихія, ні корогризи не беруть
його. Буяє, зеленіє, радує!
Врожай мій забирають видавництва, щепи я роздаю газетам, журналам, на
радіо, Регулярної - Як райські яблука на тарілочці, одержую швидко
надіслані листи з резолюціями, свіжину, кавуни і гонорари.
Як ви зрозуміли, сміхосадівником я став тому, що був великим
оптимістом, мав добру вдачу, не чекав милостині від дяді, а сам
трудився, не покла-даючи рук.
І не тільки для себе.
Щоб людям сміялося!