А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71
РЕПЕРПГАР
"Залишилося шістдесят хвилин сіроТ нудьги,- подумав Залужкін,
глянувши на годинник,-'але раніше із кабінету й носа не витикай, хоча
вже й робити фактично нічого. Теки сто разів з місця на місце переклав,
передзвонив усім, набалакався досхочу і ось... Сиди сиднем. Колега
Семихатський з таранькою приходив, запрошував увечері на пиво. Ні,
все-таки в нашій установі конче необхідно завести правило: скінчив діло-
гуляй сміло!.."
Залужкін запалив цигарку. "Сьогодні,-міркував, пускаючи дим
кільцями,- треба було б трішки розвіятись, зняти стрес, не поспішати
додому. Ця цілоденна катавасія в тупик зажене. Ось у пивниці-благодать.
Ніхто не прискіпується, нікому не звітуєш-кайфуєш собі на втіху, і
крапка. Цмуль пиво на здоров'я і не кашляй. Та ще з таранеют Благодать!
Яку-ж причину для Люсі сотворити?
Профспілкові збори? Недавно були. Квартальний звіт? Скористався.
Дружина по охороні громадського порядку? Гм... Не повірить. Позавчора
"охороняв" до півночі. На дачі в Едика. Хіба футбол? Команда на
виїзді... О, еврика! Скажу-колективний похід у драмтеатр. Так, це
переконливо. У місті якраз на літніх гастролях трупа театру імені
Вахтангова!"
Залужкін зателефонував додому. - Алло! Люся? Привіт,- обізвався до
дружини ласкавим голосом.- Вечеряй без мене. Я з колегами йду в театр.
Колективний похід!
- Чудово, любий!-почулось у відповідь.-Уявляєш - у нас теж. Тільки не
в драм, а в кінотеатр! Так що до зустрічі, лебедику. Цьомаю!
Залужкін спочатку зрадів, що так напрочуд просто, швидко і без
пояснень домовився 5 дружиною, і став ламати голову, як все-таки раніше
вислизнути з контори і чкурнути в бар, та раптом він згадав інтонацію
голосу Люсі, її слова, які ще й досі бриніли у вусі.
- Ле-бе-ди-ку, цьо-ма-ю,- проказав уголос.- Гм, заїкою станеш... Чому
це Люся змінила репертуар? Таких слів я від неї давно не чув. Що вона,
знущається? Ні, тут щось не те... Коли вона ходила в те кіно? Завжди на
кухні товчеться...
Залужкін схопився з місця і, як вихор, помчав до начальника.
- Та що ви кажете?- вислухавши Залужкіна, поспівчував начальник.-
Летіть негайно! Я відпускаю. Тут не до жартів...
На порозі контори Залужкін зіткнувся з Семи-хатським.
- Ти теж?- здивувався Семихатський.- Ну й умієш відпрошуватись. Як
тобі вдається? Поділись досвідом. Пройти всі перепони-це, знаєш, хист.
Що ж, гайда разом. Якраз, бачив, привезли свіженьке. Таранька ось,
вищий сорт.
- Яка там таранька!- скипів Залужкін.- Тут з дружиною щось. Біжу
додому. Ей, таксі!
- А що саме, якщо не секрет?
-' Мене лебедиком назвала, лагідно розмовляла зі мною. А, тобі не
зрозуміти,- роздратовано мах-нул рукою Залужкін і поспішив до таксі.
- Так,- промовив роздумливо і весело Семихатський.- Що з нами,
чоловіками, діється, хай-но почуємо від жінки два-три ласкавих слова!
Семихатський постояв трохи і... побіг до телефонної будки.