А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

СІМ НАРЕЧЕНИХ ДЛЯ МЕНЕ...

Мені вже не треба нагадувати, що пора "на рушничок стати". Я-не
братик Максимко, котрому щоразу перед обідом слід наказувати: "Мий
руки!"
Та батько й мати вважають, що їхньому сину-парубку, тобто мені,
дівчата й не сняться. Отож, неначе новинки мод, демонстрування наречених
влаштовують.
Снідаємо чи вечеряємо, а мати:
- Петренки машину пригнали з області. Василь казав, що подарує
молодим на весілля. Машина гарна. "Нива" називається. Дуже дорога.
Петренчиха на базі складом завідує. У них дома, напевне, і пташине
молоко відрами. Пощастить якомусь зятькові...
Потім - батько:
- Іван Мусійович хвалився, що. як тільки донька заміж вийде, то свою
трикімнатну розміняють і молодятам віддадуть двокімнатну.
Мати:
- Он Вірка Васюченків не дурна. Влаштувалася на бензозаправку. Лише
два роки працює, а вже вся в золоті ходить. У них і кришталі, й меблі
імпортні, й "Жигулі". Дім який вибудували! Хто не проґавить Вірки, то як
вареник у маслі купатиметься.
Батько:
- Струтієнкам у спадщину від тітки-покійниці чимало перепало. Все на
Ію переписали.

Мати'
- Теплиця у Кардашів прибуткова. Неля їхня зодягнена, як пава.
Королеваї Батько:
- У Недригайленків три ощадкнижки. . Люся в магазині руки гріє.
Бідова дівка! З такою - як за бетонною стіною... ' '
Я п'ю запашний чай, преспокійно слухаю балачки дорогих предків.
- Та що йому! Сидить, як пень,- притишено, але трохи аж сердито каже
батько.
- Дівчата, мов на підбір,-зітхає мати,- а він... Дивись, приведе
якусь хвойду...
Усміхаюся, думаю своє: "Ей ви, любі татусю й матусю! Не знаєте, не
відаєте, яка в мене є наречена. Багатша в сто крат від хвалених ваших
королев бензоколонок і власниць "палаців". Очі в неї - агат.
Голос-кришталь. Руки-золоті, а серце... Серце не зрівняти з
коштовностями. Працює на висоті. Кранівницею на ударній будові. Ім'я
нині рідкісне - Галя. Ось тільки як оціните ви її, коли приведу
знайомити?.."
І раптом думка: "А що кажуть про мене Галині батьки?!"
Дякую своїм "сватам", похапцем одягаюся і мчу до автобусної зупинки.
Хочеться ще раз пересвідчитися, що батьки Галині добрі та лагідні до
мене не через те, що маю "Ладу", ось-ось отримаю квартиру й працюю
шахтарем..,