А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ГІПОТЕЗА КЛАВІАТУРІНА

Гачок, мабуть, зачепдвся за кррч.
Юний рибалка смикав-смикав - не піддається. Волосінь бринить, але
гачок не бажає полишати свою здобич а чи, навпаки, здобич не відпускає
його. Тоді хлопчик роздягнувся і - шубовсть у воду. На берег рибалка
вибрів з якимось предметом у' руках.
Нажививши заново гачка, він закинув вудочку і ну обмивати знахідку. -
За рибалкою байдуже (кому не відомі подібні клопоти!) спостерігав,
лежачи на піску, кандидат антропологічних наук Максіан Клавіатурін. Його
теж зацікавив той предмет, і він знічев'я підвівся, неквапно подибав до
хлопчика.
Але те, що побачив у нього в руках, змусило науковця змінити свою
поведінку. Він стрепенувся, немов щука в сітях, і вигукнув:
- О боже, що це?!
Максіан прямо-таки вирвав з рук хлопчика невелику статуетку і, як
гіпнотизер, уп'явся в неї очима.
- Який презент!..- шепотів у напівзабутті.- Це якраз те, що вкрай
необхідно менії Вагомий. факт моєї гіпотези...
Отямившись, глипнув на хлопчика, котрий, за-, бувши і про поплавок, з
подивом дивився на бородатого дядька.
- Як тебе звати?
- Петриком.
- Петрику, будь другом, подаруй мені цю річ. Я за неї тобі спінінг
куплю.
- Беріть,-усміхнувся Петрик,-все одно я її у річку викинув би.
Максіан палко подякував рибалці, поспіхом одягнувся, статуетку обережно
поклав у валізку і подався до автобусної зупинки,
Невдовзі він подзвонив журналісту Георгію Баклазі: '
- Негайно мчи до мене! Сенсаціяі Баклага приїхав на таксі. Максіан
торжествував:
- Дивись! Перед тобою - божественний образ жінки, а може, й діви.
Статуетку створено руками генія, незаперечне. А основне - вона мені
справді когось нагадує. Я вже десь бачив таке обличчя. Точно. Ніс, очі,
вуста... Бачив її, цю жінку!
- Ти, Максе, щасливчик,- розділив тріумф товариша газетяр.- Уявляєш,
яку статтю я друкону аж у центральній пресі! Гайда мерщій до Влада
Стовпового.
- Справа ось у чому, дорогий метре,- Максіан нетерпляче пояснював
причину візиту Стовповому.- Я в поті чола, ніби проклятий, ось уже
кілька років працюю денно і нощно над дисертацією. Моя ідея-фікс:
зовнішні дані людини та її характер періодично, приблизно через
століття, повторюються. Якщо я глобально обгрунтую своє припущення, то
відкриття в галузі антропології найменую гіпотезою Клавіатуріна або
законом Максіана. І ось ця статуетка. Витягло з річки хлоп'я. Випадок, а
яке велике значення має він, пан випадок, у нашій справі!.. Як ти
гадаєш, Владе, чи можна визначити вік знахідки і на кого з жінок схожий
цей витвір?
- Я знаю персону-прообраз твоєї статуетки,- похмуро посміхнувся
скульптор.-Знаю, хто вона і з ким живе...
- Як це?-в один голос вигукнули науковець і газетяр.
- Дуже просто, хлопці. Це - копія .моєї першої дружини...
Клавіатурін і Баклага як стояли, так і сіли на ящик з розкислою
глиною.
- Опісля того,- продовжував Стовповий,- ко-. ли вона мене покинула,
всі статуетки я потопив у річці. Щоб не мозолили очей. Наліпив я їх
достобіса, бо Еллочка любила,'позувати. Вона взагалі, крім лежати на
дивані у позі цариці Семіраміди, нічого не вміла робити...
"А спінінг все-таки треба купити",- зітхав Клавіатурін по дорозі
додому.
* * *
Петрик з вудочкою сидів на тому, напевне, давно облюбованому, місці.
Клавіатурін поклав на пісок спінінг і сказав:
- Це тобі, хлопчику.
- А моїм товаришам, теж Купите? Он дивіться, .скільки вчора
навитягали...
- Ех, допомогли б вони, ці статуетки, мені,- зітхнув Максіан,- то я
вам і моторного човна подарував би. А так... Без користі. Повкидайте їх
у річку, де глибше. Мине кілька віків - і ці штуки й справді матимуть
неабияку цінність для" дисертантів.