А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

НА ПРЕМ'ЄРУ

Ми збираємося до драматичного театру на прем'єру спектаклю.
Дружина ще біля трюмо'. Вона в позі художника, котрий кладе останні
мазки на полотно...
Аж ось картина, чи то пак личко - готове.
Тепер - одяг.
- Як тобі ця?- приміряє голубу сукню і довірливо дивиться на мене.
- Нормально! - кажу, зиркаючи на годинника.
- Не піде!- рішуче прямує до шафи дружина.- У такому буде Лариса.
Голубе, з .прорізом, біла троянда замість брошки...
- Звідки знаєш?
- Здогадуюсь. Подивись на цю:
- Те, що треба, - показую великий палець. - Лариса лусне від
заздрощів!
- По-перше, не кепкуй, часу обмаль, а по-друге, в такому
притарабаниться Ніна Інокентіївна, дружина твого начальника. Не дивуйся,
ми шили в одної кравчині. Фасон однаковий. Оборочки, блакитне жабо... А
ось це?
- Перший клас, грандіозно,-ціджу крізь зуби і вже навіть не дивлюсь
на сукню. Дружина зітхає: .
- Таке Ванда напне... А таке-Зоя... Вже в таксі дружина продовжує
інформувати. хто з її знайомих в яку сукню буде одягнутий.
Аби спрямувати розмову в інше русло, запитую:
- Як називається спектакль?
- Так... здається... Ні!- сплескує долонями дружина.- Квитки брала
три дні тому. Так-та'к... Пригадується, щось античне. На афіші
намальовано молодицю. На ній довгий золотистий хітон без рукавів.
Пишне волосся обхоплене сріблястим обручиком. На зап'ястях рук -
рубінові браслети. Взута в сандалії, ремінці котрих оздоблені
коштовностями.
Через кілька хвилин ми дивились "Медею" Еврі-піда.
Хітон на актрисі й справді був золотистим, обру-чик - сріблястим, на
руках - рубінові браслети.
Хіба не будеш пишатися дружиною,' в якої така чудова пам'ять!