А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71
ПІД ГОРІХ!
На профспілкові збори я прибіг останнім. Вже й президію обрали, і
порядок денний оголосили. Правда, я й так знав, що мова йтиме про роботу
культсектора. Отже, прибіг, вмостився ближче до дверей, аби першому
чкурнути додому, коли все скінчиться. Сиджу і слухаю, а сам аж закипаю,
душа, мов гейзер, клекоче. Порядочки! Зовсім же не дбають про людей, їм
довірили важливу громадську справу, а з них користі, як ото з
верстатів-автоматів, або, як ще їх називають, роботів, котрі під
парканом валяються, бур'янами від білого світу відгородилися... І хоч
би" в кого тім'я засвербіло, адже ніхто й рота не розкриє, щоб сказати,
та що сказати - закричати: "Ей, люди добрі, що ж ви робите! Народне
добро гине!" А що вже про нас говорити, про живих трудяг, зі своїми
захопленнями й уподобаннями! Ніякогісінької уваги. Ось факти. Забіг у
читалку; Свіжих газет нема, журналів теж, ніби дідько Їх похапав.
Кросвордика б оце хитромудрого, фейлетончика або статейку на моральну
тему чи з криміналу щось... Не нудьгував би принаймні хоча б до половини
зборів. Заскочив до кімнати відпочинку. Мо', думаю, шахи або шашки
прихоплю. Якраз, в обидві жмені. Оце б зіграли одну-дві партії з нашим
внутрівідомчим гросмейстером Карока-новим - і час швидше тю-тю. Можна
було б і ку-биків-рубиків накупити. Що, коштів не вистачає? А куди ж
вони зникають? Слід би перевірити. Ось' мав би кубик, то хай хоч до
ранку теревені правлять...
Допекло мене до живого. Про роботи я промовчу, звичайно, не моя
парафія, хай той, хто їх замовив, хвилюється, а за дозвілля скажу. Ось
вийду на трибуну і поставлю питання руба: до яких пір? Розчищу під
горіх! Ох і розчищу! Довго пам'ятатимуть мій виступ.
Отак міркуючи, я нишпорив очима по залі. Хто підтримає мене,
аплодуватиме, а хто й заздритиме сміливості моїй.
Але стій! Чим зайнятий Кароканов? Невже з Плішнею грають в шахи? Так
воно й є! От злодюги! Першими поцупили шахи. Гм, а в шашки ріжеться
Свидюк з Петренком. Як пристосувалися, хамелеони! Дивляться на
доповідача ще й головами схвально похитують, а руками навмання шашки
совають... Он як наші хлопці та козам роги правлять! А то що? Тільки на
ряду, на якому сиджу, бачу три журнали і до десятка газет в руках колег.
Шмар-кун зігнувся над "Літературкою", хихикає в кулак. От хапуга! Читає,
мабуть, шістнадцяту сторінку. Ніколи поперед нього не встигнеш! Завжди
першим загребе... Отакого б зараз на сцену! Висміяти, про-пісочити, щоб
до нових віників пам'ятав! О, і дівчата наші не .дрімають. Секретарка
Ія, калькулятор Маша, рахівник Евеліна-кубиками граються, влаштували
змагання: хто швидше. Ну, народі Доб- ре, що я хоч роздивився, не поліз
до трибуни, а то б у таку халепу вскочив!..