А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ІСТОРІЯ 3 "ГЕОГРАФІЄЮ"
(Сценка)

Класна кімната. Лариса схлипує. Леси.к потирає щоку. Федько
набурмосений. Оленка цивиться у .вікно. Заходить Вчителька.
Вчителька. Що тут скоїлось?
Лариса. А він, він...
Лесик. Що "він"? Сама... Я... Вона... Я ішов, а на підлозі лежала
книжка. "Географія". Я наставив ногу і питаю: "Наступити можна?" А тут
мене штовхнула Оленка, і я... Я ж не хотів!
Оленка. Неправда! Я тебе не чіпалаї
Лесик. І чіпала! Я ж не збирався на книжку наступати, пожартувати
хотів...
Лариса. Не збирався, а наступиві Добрі мені жарти!
Лесик. Кажу ж-не винені І все! То Оленка.
Оленка. Що - Оленка? До чого тут Оленка?
Вчителька. Так. Розповідайте все по порядку! Ти, Ларисо...
Лариса. Я кинула на Федька "Географію", бо він мене шарпнув за косу,
коли я ручку... не віддавала...
Федько. Ось бачите, Надіє Миколаївно, вона першою почала: ручку
заграбастала ще й пальцем. по вусі вдарила.
Лариса. Ось саме цього я й не пам'ятаю, вигадав, безсовісний!
Федько. Ага. Стою, а мене хтось по вусі - хрусь. Обернувся, а поряд
вона, Ларискаї
Вчителька. Все-таки чому книжка опинилася на підлозі?
Лариса. Він смикнув мене за косу, а я хотіла Дати здачі і... не
попала "Географією". А Лесик безсердечно розтоптав її черевиком!
Лесик. Еге, а ти мене стукнула? Стукнула. І мою "Алгебру" жбурнула аж
до дошки? Жбурнула.
Лариса. А як ти мене стукнув і щоденник аж під шафу закинув?! І
взагалі - я додому не піду, доки він книжку не почистить...
Л е с й к. Раджу звернутися-до хімчисткиї.
Лариса. Тебе туди слід здати!
Вчителька. Все-таки я хочу знати: хто почав перший?
Лариса. Лесикі
Л ес й к. Лариса!
Ф едь к о. Оленка!
О л е н к а. Федько!
Вчителька. Мені все зрозуміло. Тепер ще одне. Як ви поводили себе на
уроці Жанни Петрівни? Продовжували з'ясовувати стосунки? Ось ти, Ларисо,
весь час якаєш, то й підеш до Жанни Петрівни прохати пробачення. Від
імені усієї четвірки.
Лариса. А чого це я? Хай іде Лесик.
Федько. При чому тут Лесик? Оленці треба йти!
Оленка. Здрастє!
Лесик. Якщо справедливо-.то Лариса хай вибачається!
Всі четверо кричать, махають руками.
Вчителька, Годі. Тихо. Я вас помирю врешті-решт; підете вибачатися
всі. Отак. Чого замовкли?
Голос з-за куліс. А що тут скажеш!
(Завіса)