А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

СИПО-КІЙНО!
(За Андрієм Крижанівським)

- Ей, кебаб, люляй сюдиі
~ Не кебаб я, а критик! Зрозуміло тобі, дитя прерій? І, між іншим,
хто все-таки спалив Карфаген?
- Ага, знаєш, що я - Криж-Анївський?! Кльо-во! Невже читав? Що тоді
ще?
- "Лідер опозиції". "Гномо сапієнс".
- А "Крижану усмішку"?
- Теж. Кайф. "Бабця з Копенгагена"- рахат-лукум. "Телефонна пригода"-
фуете! "Стрибок з Парнасу"- пам'ятник з білого мармуру тобі ставити!..
- Мерсісікаю за компліментарій! І-просю до ресторації. На предмет
тет-а-тет. Подумаємо про вічність.
Окулярчики знімає:
- Карбова-ніц! Некредоздатний!
- Нюанс! Що-критик сплачував поетесам компліменти?
- Сміється той, хто сміє,- зуби вишкіряє, очиці жмурить, але
озирається, ніби хоче гримнути "Міліція!.."
Міліції нема. ' -("Хіба за барки його бульдозерне? Сипо-кійно. Буфет.
Подвійним не звалю").
- А що таке пам'ятка - знаєш?
- Ні!
- Там ятка. З плодовитоягідним. Напишеш рецензію? Га? Для тлустого
часопису? Охроталанови-ту. З принципово класових позицій?
За таке й канделябром можна. Гуляй, Дусю...
- Ах ти ж,- зводжусь,- камбуз, сієста, архівний кажан...
- А ти-шифоньєр. Пощезни, медузо обмороч-.на!
("Сипо-кійно. Ні, ми не всі від мавп-не варто ображати ослів!")
'- Ти - халепа з хеппі ендом,- видаю культурно.- Вовни теперечки
настрижу! У!
- Знахабнілий гумористі- це він.
- Борець літературного фонду!- це я.
- Модерняга в білих тапочках! Першовїдкривач пляшок!- він. ' - Нижчий
духом!!!-я.
Хрясь по носярі. Лечу.
У нього - метр дев'яносто дев'ять. Мастодонт. А я? Концерт для
скрепки...
Хрясь!
...Сунична галявина.
Цілющі ягоди смачно цибають у кошик ("Редакторський?").
Поринаю, в екскурс.
Дебелий критик. Кулацюри - як праски. Гуркало! (Гурк! Ало...), А
рецензухи не хоче утнути. На сатирика! Боїться. Кого? Чи: Аладдіну все
до лампочки?
Мізки масажую. Думки юрмляться в голові...
Поетам - ву-аль! У них є свої дантисти...
А тут...
Зате:
Сатира - меч! Не панегірик! Сатира - перець, Не безе...
А це - все.