А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71
СИРОЇЖКИ ДЛЯ ПРИЙМАКА БАБИ-ЯГИ
(Інтерв'ю з Валентином Чемерисом)
Я повертався з лісу. В електричці, позираючи на кошик з грибами,
міркував: чому це ми, літератори, часто пишемо про мисливців, риболовів,
а ось про тихе полювання - вряди-годи. Тоді й вирішив на цю тему взяти
уявне інтерв'ю в прозаїка-гумориста, досвідченого збирача ї знавця грибів Валентина Чемериса:
Спочатку ознайомлю письменника зі своїми роздумами і запитаю:
- Ви б змогли, Валентине Лукичу, експромтом скласти, наприклад,
невелику байку з життя грибів?
- Будь ласка! Мухомор гордо стояв серед лісо-' вої галявини і говорив
Білій поганці: "Як це чудово, що в лісі ще ростуть їстівні гриби і нас
не чіпають. Що буде з нами, отруйними, якщо вони зникнуть..."
- Дякую. А коли б видавництво "Веселка" замовило твір для дітей про
гриби? "
- Я б створив повістину щось на зразок "Вітя + Галя + Боровик Петя,
або Друга дуель у селі Зелені Чаплі". Сюжет такий. Вітя знайшов великого
гриба і подарував Галі Козачок. Це побачив Петя, який теж не байдужий до
дівчини. Ну, а далі, як мовиться, комедія, та й годі...
- А фейлетон?
- Прошу. Ось, наприклад, початок: "Все почалося з реклами: "Якщо ви
захоплюєтеся збиранням грибів, то в нашому магазині "Жар-птиця" можна
придбати сумочки з портретами відомих грибознав-ців, спеціальні ножі,
одяг, взуття, рідину "Живи, комарику!" Словом, у магазині все е, чого у
вас немає". Але... Ось саме в цьому "але" знову ж таки-й ахіллесова
п'ята...
- Однак, на мою думку, слід було б починати з гуморески.
- З великою радістю можу запропонувати різним газетам і журналам, а
також передачі "Від суботи до суботи", у майбутньому, зрозуміло, навіть
в комплекті, гуморески з такими заголовками: "Гамлет збирає опеньки",
"Сироїжки для приймака Баби-Яги", "Сморчки: сучасна трактовка",
"Музикальний підберезовик", "Закохана печериця" і т. д.
- Цікаво, чи написали б ви що-небудь ліричне?
- Ой ти, перше кохання!.. Молодий журналіст в автобусі - чого в
дорозі тільки не буває!- познайомився з чарівною дівчиною, котра їхала
по гриби. Журналіст закохався в неї - так починається щастя!- з першого
погляду, негайно змінив маршрут і опинився з дівчиною на лоні природи,
тобто в лісі. Як наслідок цієї історії, симпатичний юнак від редактора -
з профілактичною метою - одержав догану за невиконання спецзавдання
"Облава на донжуанів", зате опублікував талановиту притчу про гриби і
був відзначений підвищеним гонораром. Твір може називатися "Нам спокій
тільки сниться після дощику в четвер".
- А якщо на епічний твір замахнутися? .Наприклад, на історичний
роман?
- Чому б ні? Хоч я й не класик з туманності Андромеди, але пропоную
ось таку фабулу. Всемогутній Абу аль-Сіремеч, володар Мандриківських
плес і долин, страшенно любить трюфелі. Він дізнається, що далеко за
горами, за пустелями існує царство Трюфеліанське № 3, у лісах якого
трюфелів стільки, скільки в плесах Мандркківських - щупаків. Абу
аль-Сіремеч вирішує свою доньку КІ-савію Фанаберійську віддати заміж до
чужого краю, щоб ото породичатися з володарем трюфелевих багатств... ,
Уявного інтерв'ю до кінця я не здійснив, бо електричка прибула в
місто.
Я вийшов на пероні зателефонував-експериментувати спокушає свіже
повітря!- Валентину Лукичу, розповів про заочне інтерв'ю.
- В основному згоден з вами,-сказав письменник,- Щоб не морочити
голови, додам: про гриби ще можна написати пригодницьку ї пародійну
повісті, міжнародний фейлетон, східну трагедію, відшукати щось з
давньоіндійських джатак...
-А за гумористично-фантастичний роман, де б Ішлося про гриби, взялись
би?
Однак відповіді я не почув. Таксофон виключився. Знову турбувати
письменника було незручно. Та хіба й так не ясно? Валентин Чемерис
пробував свої сили в жанрі веселої ненаукової фантастики, і вдало. Отже,
до наукової - тим паче, у вік НТР- рукою подати.
Не святі... фантастичні романи пишуть.