А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ЩО БУДЕ!

Гірничий диспетчер Гичкін готувався здавати зміну. Наводив порядок на
столі, позирав на годинника.
Задзвонив телефон.
Гичкін, відчуваючи, що цей дзвінок нічого доброго не віщує, не
поспішав хапатися за трубку.
Телефон не вгавав.
"Хто ж це? Жора дзвонив, сповістив, що пива свіжого дістав. Футбол
увечері транслюють, то посидимо, повболіваємо, пивка з таранею
посмакуємо..."- роздумував кілька хвилин, врешті-решт ризикнув. . -
Слухаюі ' '
- Алло!-.почувся нетерплячий голос.-Диспетчер? ' '
- Так, диспетчер Гичкін біля апарата!
- Зупинився вибій! Терміново надсилайте хомути)
- І все?-.перепитав Гичкін. "
- Ні! Затяжок-теж на десять хвилин роботи...
Гичкін помовчав.
"Ось тобі й маєш! Затяжки, хомути-це надовго. Доведеться, може, й
наступної півзміни прихопити. Адже Петро Самохін завалить діло,
недосвідчений диспетчер, з інституту недавно... Що, прощай, футболе?.."
З вибою наполегливо вимагали відповіді.
Гичкін ще раз глянув на годинника.
Він "тягнув"" час, як футбольна команда в кінці другого тайму при
виграшному рахунку.
- Алло!- нарешті обізвався.- Хвилин тридцять протримаєтесь?
- Та можна,- відповіли на другому кінці про-вода.- Підчистимо
конвейєри. Сидіти не будемо.
- От і гаразд!-зрадів Гичкін.-Тримайтесь. Усе буде!
- Що буде?- допитувались звідти.- Конкретно?
- Що-що,- загомонів сам до себе Гичкін, поклавши трубку на важіль.-
Допитливі які! Зміна мені буде - от що! Хай Самохін звикає долати
труднощі самостійно. Доки його за ручку водити? Викрутиться. Правець
його не вхопить. А пиво, між іншим, може й скиснути...