А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71
КАРООКА Й ІНЖЕНЕР
Про достовірність цієї історії автор, звичайно, ручається. Але героїв
оповіді не називає навіть іменами, щоб ненароком не натякнути хоча б
однією буквою на людей, про котрих ітиме мова. Ось так і будемо називати
головних діючих осіб: Кароока й Інженер.
Отже, на один великий завод влітку приїхала Кароока, Перевіряти
роботу підприємства. Між іншим, прибула, заздалегідь не попередивши
адміністрацію заводу про свій візит.
Сталося так, що якраз цього дня на заводі не було ні директора -
поїхав до суміжників, ні заступників - один у відрядженні, другий - у
відпустці, ні головного інженера - десь на курсах перепідготовки...
"Це й краще, - подумала Кароока. - Рядові працівники інколи можуть
більше й відвертіше роз-і повісти про справи на підприємстві, аніж
керівники..."
І постукала в перші-ліпші двері.
Двері відчинив юнак в окулярах. Не зовсім, якщо пильніше придивитися,
юнак, але й літнім не назвеш. Словом, двері відчинила молода людина.
- Ви Інженер?..
- Так,- відповіла молода людина.- Я Інженер.
Сказав - і ні з місця.
Стоїть, дивиться. Мовчить. Розгубився так, що й гостю заходити не
запрошує.
Кароока трішки зніяковіла (вона-молодий спеціаліст і ще не
призвичаїлась до ролі суворого інспектора), потім все-таки взяла себе в
руки і спо-" кійно мовила:
- Ви мене, врешті, запросите увійти?
- Звичайно, звичайно,-заметушився Інженер.-" Прошу....
Кароока зайшла до приміщення, відрекомендувалась і якомога ввічливіше
попрохала:
- Покажіть, будь ласка, такі й такі-то плани. Інженер кинувся до
шафи, по дорозі ледве не
збив стільця, вхопив з полиці кілька тек. Решта -
посипалися додолу.
Інженер рвучко повизбирував документи, поклав
на стіл і знову став посеред кімнати, неначе знак
оклику.
- Як у вас справи з тим, тим і тим-то?- по-діловому поцікавилася
Кароока, остерігаючись дивитися у вічі Інженеру. '
Той, мовби заворожений, зирив на гостю і ні пари з вуст.
- Ваша думка про те, те і те-то?
Ні звуку. Інженер навіть губами не ворухнув.
Так нічого й не добившись, Кароока нарешті сказала: .
- Поведіть мене, будь ласка, до нового експериментального цеху.
Інженер повів Карооку в заводську оранжерею.,
Він власноруч нарізав букет найкращих троянд і підніс Кароокій.
Кароока, гарно вихована людина, не могла відмовити галантному
кавалерові й узяла квіти.
У душі вона, звичайно, гнівалась, та ще й дуже, але виду не подала.
* * *
Через три дні Інженера викликав директор.
- Ви що - насміхались над Кароокою? Чому ви їй нічого не розповіли?
Чому на елементарні питання не відповідали? Главк питає, що за дивак ваш
Інженер? Чому ви поводили себе, ніби якийсь недоріка, останній тупак?
Що, хай думають, ніби в нас тут усі такі?
- Ви, товаришу директор, не повірите,-стримано заговорив Інженер.-
Але я... Я закохався в Карооку. З першого погляду.
Директор довго дивився на Інженера, розглядав його з голови до ніг.
Здавалося, що йому закортіло ще й помацати свого співбесідника, чи
справді це він, Інженер, чи, може, якийсь пришелець з космосу?
- М-да... Службовий роман... Не нове,- врешті-решт зіронізував
директор.- Таке трапляється, якщо людина або мало спить, або на сонці
перегріється.
- Розумієте, я не хотів. Але її врода, карі очі, голос, культура,
нарешті... Серцем відчув: Кароока - добра, ніжна, розумна жінка. Така
може бути справжнім другом, На все життя!
- І що далі?- на хвильку повірив, мабуть, директор Інженерові.-
Будете прохати руки й серця? А якщо вона одружена? Ви думаєте, там, у
Києві, путящих женихів мало?
Інженер пересмикнув плечима.
Директор ще раз гмикнув і розпорядився скликати актив заводу.
Активісти радилися, сперечалися, дискутували.
Насамкінець дійшли висновку: похвалити Інженера за кмітливість.
Мовляв, не підвів рідний завод, придумав тактичний хід.
Колеги тиснули Інженерову руку, заохочувальне поплескували по плечу,
навіть дякували.
Інженер поривався щось доводити, заперечувати. Але ніхто не слухав і
не вірив.
Правда, знайшлася людина, котра, напевне, уперше за час спільної
роботи, подивилася на Інженера захоплено. Нею виявилася Наташа (ім'я
автор теж змінив) з конструкторського відділу.
Дівчині закортіло бути на місці Кароокої.
Оце і все, здається.
Що? Яка ж доля Інженера й Наташі?
А що тут питати?