А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ШАШЛИК 3 ОПУДАЛА

Директор заповідника Соломаха зібрав найближчих помічників-Пухтія,
Свічку, Петренка,' Дубовика та Колодочку - на термінову нараду.
- От що, товариші,- сказав директор.- Є серйозна справа...
Колодочка озирнувся довкіл, зашторид вікна, замкнув двері кабінету.
- ...і секретна,- приклав пальця до губів Соломаха.- Щоб ніхто ніде
ані-ні. Як завжди.

Товариство ствердно закивало. Мовляв, не вперше, язика за зубами
тримати вміємо.
- Завтра до нас приїжджає-Семен Георгійович. Чого - не знаю. Не
пояснив. Подзвонив, попередив, що завітає,- і крапка. Як'нам відомо,
Семен Георгійович - мисливець, отже, захоче "поблукати з рушницею", як
полюбляє він казати. Відмовити ж -йому-неможливо. Значить, ми не повинні
промахнутися...
- А ми що? Ми хоч сьогодні в бойовій готовності,- обізвався Свічка.
- Не перебивай, Іване Самійловичу,- підняв руку Соломаха.- Полювання
буде не звичайним, а розписаним за нашим сценарієм. Словом, як діяти -
кожен з вас добре знає. Операцію назвемо "Димок під осокором". І
дивіться мені... Щоб уся атрибутика була на мазі!
* * *
І справді, наступного дня приїхав Семен Георгійович.
Директор запросив гостя до контори, познайомив з персоналом, а потім
запитав:
- Семене Георгійовичу, що вас цікавить у першу чергу?
- Знаєте, не будемо про справи. Я від них утік;
а ви... Ліпше пройдемося по угіддях, от я й подивлюся на вашу роботу.
Сподіваюся, звірі не перевелися? Множаться?
- Так, Семене Георгійовичу. За що й боремося усіма доступними, .нам
методами.;.' Прибули на узлісся, Вийшли а машини.
- Яка благодать, краса!-вигукував гість раз у раз, милуючись
краєвидами заповідника.- Райський куточок...
- Семене Георгійовичу! Он і лисичка петляє. Стріляйте!
- Де?
. - Та он, у лозняку. Бачите? Беріть на мушку. Семен Георгійович звів
курок, бабахнув. Недалеко в кущах залунало:
- Є! Наповал!
І на галявину вибіг Пухтій з лисицею в руці.
- Неси до осокора!- скомандував Соломаха і звернувся до гостя:-
Звірів у нас тьма. Ось пальніть, будь ласка, о-он в той чагарничок.
Зайчисько якраз вистрибує.
Гримнув постріл.
Мить-і з кущів вискакує Петренко. Радісно вигукує і мчить до осокора,
тримаючи в руці вуханя.
- Дива!-захоплено сказав удачливий мисливець.- А якщо у воду
вистрелю? Акулу притарабаните?
Не встигли присутні й опам'ятатися, як і насправді Семен Георгійович
направив рушницю в бік річки - і тільки луна покотилася понад плесом.
- Готово!-почулося від берега, з очерету, і вдалині з'явилася
метушлива постать Дубовика. Він біг, перечіпаючись, з дикою козою на
плечах.
Товариство заніміло. Стояли ні в сих ні в тих. Усі відчули, що
операція "Димок під осокором" ось-ось провалиться...
Соломаха мовчав, не наважуючись глянути в очі гостеві, а той
погмикав-погмикав і запитав не без іронії:
- У вас уже й водяні кози завелися?
Виручив Дубовик, який щойно повернувся до гурту й здогадався про
осічку:
- У козулі, Семене Георгійовичу, виявляється, розрив серця. Злякалася
пострілу. Адже наші звірі не звикли до гармидеру. Тут їм привілля.
Розкіш, одне слово.
- Може бути, може бути,-неквапно' сказав гість і розрядив рушницю.
Походили ще, помилувалися красою лісу та й до осокора подалися, бо
звідти вже звабливо пахло смаженим. Колодочка-майстер приготування
шашликів, то й цього разу постарався.
* * *
Коли вирядили гостя додому, Свічка пожартував:
- От якби нам ще й шашлики навчитися з опудал робити! То не тримали,
б спеціально отару овець.