А. Коцюбинський
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71

ОДРУЖУЙТЕСЯ, ХЛОПЦІ!

Оженився, зажурився. І ложкою, і мискою, ще й третьою колискою. Так у
пісні співається. Гм, за-давніла пісня. Хіба нині так? Ось, наприклад,
"ложкою". Та нам на весіллі аж сім наборів подарували. 1 золоті, і
срібні, й мельхіорові. Є чим суп сьорбати,є що й людям показати. Про
миски і мови нема. Та' ще "Жигулі", холодильник, килими всякі, імпортна
стінка, спальний гарнітур, маг... Коротше, мої татусь із матусею та
предки моєї Лори забезпечили нам райське життя у трикімнатній
кооперативній квартирі. Просто молодці: про все подбали.
Тепер ми з Лорою план складаємо, як будемо жити. Оскільки ми
заякорилися у місті, то слід зарані про дещо поміркувати. Як ото каже
мій грамотний тесть, у будь-якій справі необхідно діяти з перспективою,
тобто дивитися вперед - на три, а то й на десять років.
Отже, почнемо з продуктів харчування. Треба їсти, щоб жити, але, як
мовиться, не слід жити тільки заради того, щоб їсти. Та не в цьому суть.
Головне, що їсти все одно треба. Бажано - смачно та по-живно. Словом,
ситуація така. Лорині живуть у селі, мої - в місті. Завдання перед ними
поставлені не ідентичні, зрозуміло. На селі сад і город, корова, і
кабанчик, кури й ' бджоли. У місті - магазини, товчок, ринок. Значить,
Лорині постачатимуть нас ковбасами, салом, борошном, фруктами та
овочами. Мої матимуть справу з ширпотребом - куплятимуть одяг, взуття і
так далі. Не так уже й мало треба сучасній молодій сім'ї.
А щоб не було претензій, плутанини і непорозумінь - складаємо графік:
коли треба до йас навідуватися, що привозити, що купляти...
Кажете, в пісні співається і про колиску? Е, ні, про це ще рано.
Встигнемо, як твердить моя дорога теща, з козами на торг. Почекаємо,
доки хтось із наших вийде на пенсію. Інакше - хто ж глядітиме їхніх
онуків?
Так що - одружуйтеся, хлопці! Жити можна. І запам'ятайте: основне
діло після весілля - чітко визначити батьківські обов'язки своїх
предків.